WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська політична думка XVI - початку XVII ст. (науковий реферат) - Реферат

Українська політична думка XVI - початку XVII ст. (науковий реферат) - Реферат

фактором для нації. Однак як і кожне явище, крім негативної сторони воно мало й певний позитив. Католицтво, а разом з ним і латинська мова відкрили для молодих представників західноукраїнськоїаристократії двері університетів Західної Європи. Тисячі і тисячі з них отримували освіту на рівні вищих тогочасних стандартів. Українські прізвища зустрічаються в списках студентів не лише Краківського, а й Празького, Болонського, Падуанського, Віттенберзького, Паризького та інших провідних університетів Європи. Потік української молоді до центрів освіти був таким великий, що в багатьох європейських містах навіть виникають спеціальні гуртожитки для студентів "з Рутенії".
Як зазначає І. Голєніщев-Кутузов "В кінці XV і першій половині XVI ст. багато талановитих, але малозабезпечених дрібних шляхтичів і горожан руського походження в Галичині і Литві повинні були для отримання західної гуманістичної освіти перейти в католицтво і на кошти епіскопа чи монастиря відправитись в Італію. Зрозуміло, що поїздки до "латинян" православне духовенство не заохочувало. Цим, очевидно, пояснюється те, що такі визначні представники західноруської освіченості цього періоду, як Оріховський-Роксолан, Павло Русин з Кросна та Франциск Скорина були католиками"
При цьому дехто з молодих шляхтичів та міщан, що прийняли католицтво та отримали освіту в Західній Європі, під впливом ідей Відродження та Реформації зовсім не збирався відмовлятися від своїх національних коренів.
Одним з найбільш визначних українських політичних мислителів європейського масштабу є Станіслав Оріховський-Роксолан (1516-1566). Він народився в с. Оріховці Перемишлянської округи Руського воєводства в родині шляхтича і дочки православного священика. Початкову освіту майбутній вчений отримав у Перемишлі, згодом навчався в провідних університетах тогочасної Європи - Краківському, Віденському, Віттенберзькому.
Падуанському, Болонському, вдосконалював свої знання у Римі, Венеції, Лейпцігу. Одним з наставників талановитого юнака з України був видатний німецький реформатор Мартін Лютер, який навіть поселив Ст. Оріховського у себе вдома на час навчання. Він був знайомий з багатьма своїми видатними сучасниками - Альбрехтом Дюрером, Лукасом Кранахом-старшим, Гаспарі Контаріні, кардиналом Коммедоні та ін.
Станіслав Оріховський-Роксолан був вченим європейського масштабу. Його праці неодноразово перевидавались в різних європейських столицях і користувалися популярністю у сучасників. На жаль сучасною українською мовою перекладено і видано лише незначну частину творчої спадщини вченого. Значно більше його твори видавались і аналізувались у Польщі, де Оріховського вважають польським вченим. Однак, незважаючи на приналежність до католицької конфесії, він ніколи не забував своїх національних коренів і походження.
"Видатний політичний письменник XVI ст. Оріховський-Роксолан був патріотом свого народу, пишався приналежністю до нього, постійно наголошуючи, що він "русин" (українець). Немає жодного твору, навіть листа, в яких би він не вважав за потрібне нагадати про своє русинське походження. Водночас з повагою ставився до інших нардів, називав дикунами, нікчемами, безсоромниками тих, хто намагався нацькувати русина на поляка, а поляка на русина. При кожній нагоді нагадував королю про поневіряння рідного народу, переконував його стати захисником Русі, бути прихильним до українців, прислуховуватися до їхніх прохань. Захищав багаті духовно-культурні традиції українського народу, його славне історичне минуле, до якого постійно звертався в своїй творчості"
Однією з самих відомих і популярних серед сучасників Ст. Оріховського-Роксолана є його дві промови "Про турецьку загрозу", в яких він підняв важливу на той час для християнської Європи проблему стримування експансії мусульманської Туреччини. Говорячи про ту загрозу, що її несе для європейської цивілізації турецький наступ, вчений, звертаючись до польського короля Сигізмунда, пропонує створити коаліцію християнських володарів, які повинні заради спільної справи виступити єдиною, згуртованою силою. Обидві редакції цієї промови вченого користувались значною популярністю в тогочасній Європі. Як зазначає Д. Наливайко "...значний резонанс промови Оріховського викликали в Західній Європі, дуже занепокоєній турецькими завоюваннями першої половини XVI ст., особливо на Дунаї. Через певний час вони були перевидані в Базелі (1551), у Франкфурті-на-Майні (1584), загалом багато разів перевидавались у Західній Європі протягом другої половини XVII ст., а їхнє останнє, римське видання датоване 1663 р."
Розглядаючи проблему зіткнення християнської і мусульманської цивілізацій Ст. Оріховський-Роксолан ставить питання про роль релігійного фактору в міждержавних відносинах. "Не вір ні угоді, ні союзові, ні вірності Сулеймановим. Бо якщо зір тебе не обманює, ти чітко побачиш не тільки численні підступи, віроломність і злочини турецькі, а й досить переконливі докази того, що Сулейман жодної угоди не дотримується, жодною доброчесністю не гамується, і взагалі нічим його від війни не втримати" . І причина тут не лише в особистості султана, а втому, що він і польський король належать до різних релігій, а мусульманство, на думку вченого не вимагає дотримання клятв і обітниць, що скріплюють міжнародні договори, перед невірними: "Таким підступним його створила природа. А закони Магомета ще й зміцнили в цьому. Християн, бач, не гріх убивати, обманювати й дані їм клятви порушувати, - це для турків благочестям вважається! Ці закони зробили Сулеймана великим"
Відзначаючи невигідність для Польщі договорів укладених з Туреччиною, Ст. Оріховський-Роксолан радить королеві Сигізмунду відмовитись від їх виконання. Однак для виправдання відмови він знаходить аргументацію прийнятну для європейської традиції і норм міжнародного права: "Не по словах, а по ділах ми повинні визначати ціну доброчесності законів і угод. А якщо певні договори не виконувати, якщо їх не дотримуються однаково обидві сторони, або якщо договір порушує бодай частково хоч одна з договірних сторін, то інша теж може договору не дотримуватись"
Відмова від дотримання договорів неодмінно повинна врешті-решт призвести до війни з турками. І хоч король польський, на думку вченого, має всі шанси на створення потужної антитурецької коаліції європейських християнських монархів і повинен зробити все можливе для її утворення, головною запорукою майбутньої успіху у війні є готовність власної держави. "Держава і могутність королів тримається, звичайно на двох найбільших і наймогутніших благах. Одне з них, щастя, яке дається якоюсь божественною силою, інше - розсудливість - дарується природою. Останнє хоч і поступається першому, однак є набагато більшим із всіх благ, які надаються людині. Справді, ці двоє в житті людини дуже великі і високі, а тому набагато рідше дає їх обох бог комусь одному"
Підготовка держави до майбутньої
Loading...

 
 

Цікаве