WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська держава в поглядах та діях засновників Української Народної Республіки (науковий реферат) - Реферат

Українська держава в поглядах та діях засновників Української Народної Республіки (науковий реферат) - Реферат

односторонньої "західної орієнтації", зазначає "коли народність наша, дух нашого народу тягне нас на захід, край (виділення М. Грушевського - О.С.) завертає енергію, нашу працю на схід і полуднє, у сферу нашого моря, нашого комунікаційного центру, до котрого ведуть нас наші ріки і повинні б були повести всі наші дороги, коли б вони будувались нами, в орієнтованню нашими інтересами, а не мали би своєю метою - навпаки - боротись з природною орієнтацією нашого економичного й культурного життя". На півдні і на сході знаходяться країни, які можуть постачати в Україну сировину для промисловості і стати ринками для збуту її товарів, технологічний рівень яких не дозволяє, поки що, їх експортувати на Захід. Широкі зв'язки з Середньою, Центральною, Передньою Азією, Середземномор'ям повинні створити зовнішні умови для економічної стабільності країни.
Геополітичні умови існування України, на думку М. Грушевського, штовхають її до виходу з російського евроазійського простору до Європи з одночасним підтриманням тісних зв'язків з країнами чорноморського та середземноморського басейнів - районів її комунікаційного простору. Реалізація цього завдання дасть можливість Україні прилучитись до промислових технологій на науки європейської цивілізації, налагодити власне виробництво і широку торгівлю та підвищити, на цій основі, добробут своїх громадян.
Однак матеріальний добробут громадян не може бути головним завданням української держави: "Для того щоб дати з України світови ще одну міщанську республіку, хоч би й демократичну, по правді, не варто біло стільки труду й заходу. Для того, щоб тільки підняти добробут нашого народу й дати йому кращу матеріальну культуру, шкода тієї крови й жертв, котрі зроблено для визволення України - і ще мусить ся робити, довго і довго, для закріплення і забезпечення її політичних і соціальних здобутків. Найкращі сини нашого народу, цвіт і надія його поклали голови - і покладуть їх іще, для того щоб дати щось дійсно цінне своєму народови - і в нім людству взагалі"
Лідер нації, що ще кілька років тому говорив про "здорову юшку" матеріального добробуту та "нестисненого" національного розвитку, під тиском вибухоподібного зростання національної свідомості українців з початком революції 1917-1920 рр., починає мислити в рамках ідеї історичної місії українського народу. Місії, яку він повинен здійснити в ім'я всього людства. Таким чином відбувається певне повернення української політичної думки соціалістичного напряму до своєї висхідної точки - ідеї безелітності української нації та її всесвітньо-історичної визвольної місії сформульованої М. Костомаровим у "Книгах буття українського народу".
Виходячи з постулату про особливе моральне покликання Української нації, М. Грушевський формулює ідею Великої України: Обставини так зложились, що великі завдання і досягнення стали для нас можливі, що ми можемо творити не тільки свобідну й незалежну Україну, а й Україну Велику (виділення М. Грушевського - О.С). Велику не територією, чи богацтвом, чи пануваннєм над иньшими, а велику ... соціально-моральними вартостями... Сеї величини я їй бажаю й прагну, иньшої - імперіалістичної, чи мілітаристичної не хочу ні трохи, вважаю її небезпечною спокусою. Коли хочу для України й економичної сили, й мілітарної, й культурно-інтелєктуальної, то для того тільки, щоб була вповні осягнена й забезпечена можливість того морально-соціального розвитку про який я говорив". Підставами творення Великої України вчений вважає українське село з його морально-культурними традиціями та українізацію міста.
М. Грушевський звертає увагу, що традиційно серед українських соціалістичних партій державність ототожнювалась з "бюрократією та імперіалізмом". Саме тому вони, як правило, ставили себе в опозицію до держави як такої і під впливом російської культури, яка на думку вченого, глибоко пройнята антидержавними, анархістськими ідеями, вважали ознакою доброго тону не мати нічого спільного з державою, максимально обмежувати її роль у громадському житті, а той і закликати зовсім обходитись без неї.
Тепер погляди одного з найбільш авторитетних українських соціалістів, того, хто між лютим та жовтнем 1917 року зробив так багато, що не відбулись головні інститути української держави - армія, поліція, вся вертикаль виконавчої влади - докорінно змінюються: "Ся спадщина - яка між иньшим так яскраво виявила себе в пресі не тільки росийській, а й українській: в кампанії против українського правительства по його повороті до Київа, в бажанні спихнути на чиїсь сторонні, не соціалістичні і навіть не-українські руки державну керму в такий незвичайно небезпечний, критичний момент, - се безперечно, нездорова і небезпечна для наших державних і народн'іх інтересів спадщина. Українське громадянство повинно отрястись з неї якнайскорше. Українська демократія повинна приложити всі свої старання до того, щоб мати таку державу, яку їй треба і якої вона хоче, а не обертатись до неї спиною, ставитись до неї байдужо. Навпаки, вона повинна вважати діло держави своїм ділом і віддати її будуванню і кермуванню всю душу і силу"
Українські соціалісти, зазначає М. Грушевський, не розриваючи з федералістичною традицією, визнають факт того, що Україна стала самостійною, незалежною державою. Необхідність проголошення державно-політичної самостійності диктувалась, на його думку, трьома головними мотивами. Перший - укладання миру з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Україна була змушена виступити на мирних переговорах самостійно тому, що тактика більшовицької делегації була спрямована на їх зрив. Другим мотивом став відкритий збройний виступ більшовицьких військ проти УНР. Третім - "являєть ся необхідність повної свободи в порядкованню соціальних, економичних і фінансових справ України"
Таким чином, необхідність вільного розпорядження ресурсами України, вирішення наболілих проблем, врешті суверенітету народу на власній землі, Голова Центральної Ради УНР ставить на останнє місце серед головних мотивів проголошення державно-політичної самостійності України. Він наче виправдовується перед читачем за те, що було зроблено в силу зовнішніх, незалежних від керівництва республіки обставин.
Дії більшовицьких вождів, наголошує один з найавторитетніших тогочасних українських лідерів, практично позбавляють українських соціалістів і далі залишатись на позиціях автономізму. Вони проти своєї волі змушені керувати державою, що проголосила свою незалежність. "Не знаю, як витримає й переживе федералістична ідея сей тяжкий удар, який задають їй Леніни і Троцькі називаючи себе федералістами. Дуже трудно буде комусь, принаймні який час називати себе федералістом, коли федералістами Леніни і Троцькі вважають себе, а під сим "федералізмом" лежить в дійсности самий поганий, терористичний централізм"
Після гетьманського перевороту підтриманого запрошеними Центральною Радою німецькими військами, М. Грушевський відходить від активної політичної роботи,зосереджуючись на науковій та публіцистичній діяльності. Залишивши
Loading...

 
 

Цікаве