WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Проблема держави в козацьку добу (науковий реферат) - Реферат

Проблема держави в козацьку добу (науковий реферат) - Реферат

що неодмінно тільки Розумовському можна бути гетьманом. Але козацтву йшлося не так про особу, як про те, щоб відновити саму інституцію гетьманську"
З обрання нового гетьмана козацька старшина намагалась скористатись якнайповніше - справи України знову були передані з Сенату до Колегії Закордонних страв, з чільних постів у гетьманській адміністрації усувались росіяни, під юрисдикцію гетьмана було передано Київ і Запоріжжя.
К. Розумовський намагався закінчити розпочату ще Д. Апостолом судову реформу в Україні. В її основу було покладено кодекс "Права за якими судиться малоросійський народ" та наукову розвідку бунчуковго товариша Ф. Чуйкевича "Суд і розправа в правах малоросійських". За задумом у результаті реформи судовий устрій в Україні повинно було базуватись на Литовському статуті. Значну увагу приділяв гетьман і розвиткові освіти - планувалось відкриття університету в Батурині, у Глухові створено пансіони для виховання дітей старшини, у полках заведено школи для обов'язкового навчання козацьких синів.
У цей період в Україні було проведено і значні соціальні реформи. Те, про що мріяли і до чого докладали стільки зусиль І. Виговський та І. Мазепа стало набирати ознак реальності - козацька старшина остаточно оформилась у вищий привілейований стан суспільства, у шляхетство, соціальна структура Гетьманщини набувала типових для тогочасної Європи ознак. У гетьманській столиці часто проводилися загальні з'їзди старшини для обговорення важливих справ з тенденцією перетворитись на постійний український шляхетський сейм. У 1763 році було скликано Генеральні Збори - справжній сейм - для розгляду та затвердження судової реформи.
"На одному із з'їздів старшини виголошено промову, відписи якої довгий час ходили по руках: "Про уліпшення стану Малоросії". Ця промова була показником політичних та суспільних змагань козацької старшини: її автор журився занепадом войовничого духу в Україні, ідеалізував давні часи, коли були "сойми або генеральні ради". Ідеал автора - конституційно парламентарний лад, в якому б всі політичні права належали б українському шляхетству"
Становище К. Розумовського при імператорському дворі не похитнулось і після смерті Єлизавети, хоча серед наближених нового імператора Петра III і мала місце ідея передачі гетьманської булави від К. Розумовського до А. Гудовича. К. Розумовський став одним з чільних діячів змови, що призвела до смерті Петра III та зішесття на російський престол Катерини II. Частина старшини, впевнена у всемогутності Розумовських, відправила новій імператриці петицію з проханням закріпити гетьманство спадковим у роду Розумовських. Інша, незадоволена такої пропозицією, написала імператриці протест. Наслідок був неочікуваний для обох угруповань - 1764 року гетьманство було скасоване як політичний інститут, а владні повноваження було передано Малоросійській колегії на чолі з президентом в чині генерал-губернатора. Ним став визначний російський полководець граф П. Румянцев. У таємній інструкції імператриці П. Румянцеву було наказано обережно, але систематично нищити українські державницькі традиції, права і вольності, поступово готуючи населення до повної асиміляції в російському політичному і культурному просторі.
Нова імператриця в перші роки свого правління намагалась демонструвати європейську освіченість і лібералізм - листувалась з французькими енциклопедистами, надавала деяким з них фінансову підтримку, розмірковувала про можливість реформ у Російській імперії.
Ідеї французьких енциклопедистів набули в той час великого поширення в усій тогочасній Російській імперії та в Україні зокрема. Вони спонукали читачів до нових підходів в оцінці соціально-політичної дійсності, розумінні призначення людини і держави. "На усвідомлення нового впливали правові ідеї тогочасної просвітницької філософії. Дворянська інтелігенція захоплювалася ідеалами цієї філософії. У бібліотеках, як правило, були збірники, хрестоматії творів просвітителів: "Дух Вольтера", "Дух Дідро". Не лише в приватних бібліотеках, але й у бібліотеці Київської Академії були твори Вольтера, Руссо, Монтеск'є. У родинних архівах українського дворянства можна було зустріти нотатки на твори просвітників"
Коли Катерина II вирішила скликати "Комісію для складання нових законів"( 1767-1769), її ініціатива викликала цілу бурю в середовищі російської інтелігенції - складались різноманітні проекти і прожекти, дворянство обирало депутатів і складало їм накази. Замість очікуваного імператрицею зміцнення її власного становища та існуючої політичної системи вона отримала збурення громадської думки і пропозиції радикальних змін.
Не оминули подібні настрої і провідні кола українців. Так, зокрема, виходець з України, професор Московського університету П. Десницький висунув ідею скасування кріпосної залежності селян в імперії. І все ж головним було для них інше. Як зазначає З. Книш, "1767 року Катерина II мала намір скликати "Комісію для сочиненія нового положенія", куди мали бути обрані депутати від різних національностей. Коли оповіщено те в Україні, всі без винятку суспільні верстви українського народу використали цю нагоду, щоб однозначно заявитися за автономією"
Серед найбільш значних теоретико-політичних творів, появу яких спричинила підготовка роботи "Комісії..." є робота "Філософічні пропозиції" (деякі дослідники перекладають оригінальну російську назву "Философические предложения" як "Філософічні речення") написана українським філософом-просвітником Я. Козельським.
Яків Павлович Козельский народився 1729 року в сім'ї наказного сотника в містечку Келеберди на Полтавщині. З 1744 по 1750 рік він навчався в Києво-Могилянській Академії, не закінчивши яку переїжджає до Петербургу, де спочатку стає учнем академічної гімназії, а з 1752 року - студентом Петербурзького академічного університету. По його закінченні, з 1757 по 1764 рік Я. Козельський викладає математику і механіку в Артилерійському і інженерному шляхетному корпусі. 1764 року виходять його перші друковані праці - "Арифметичні пропозиції" та "Механічні пропозиції". У цей же час він починає працювати над перекладами книг з європейської політичної історії, що безумовновідбилось на формуванні його політичних поглядів.
Залишивши військову службу з 1766 року Я. Козельський переходить на службу в Сенат, де отримує ще одну можливість детально ознайомитись з реаліями державного і політичного життя Російської імперії. 1770 року він залишає службу в Сенаті і призначається до роботи в Малоросійській колегії в Глухові. 1786 року мислитель знов з'являється в Петербурзі де 1788 р. видає "Розмову двох індійців Калана та Ібрагіма про людське пізнання".
У зв'язку з хворобою Я. Козельський 1793 року остаточно залишає столицю імперії і виїздить у свій маєток в с. Крутий берег Лубенського повіту де й помирає після 1795 року.
Робота "Філософічні пропозиції..." була написана Я. Козельським у досить стислий термін (близько року) і її поява прив'язувалась до початку роботи "Комісії для складання нових законів". Можна припустити
Loading...

 
 

Цікаве