WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політична думка княжої доби (науковий реферат) - Реферат

Політична думка княжої доби (науковий реферат) - Реферат

Данила Галицького та його спадкоємців літописці фіксують такий особливий феномен громадського життя в давній Україні як "татарські люди" та "Болохівські землі".
Болохівські землі знаходились у верхів'ях Південного Бугу і басейнах річок Горинь, Случ, Тетерів. Болохівські князі вели боротьбу проти спроб Галицько-Волинського князівства приєднати їхні землі і під час монголо-татарської навали визнали зверхність азійських загарбників віддавши перевагу сплати данини їм, за що населення цих земель отримало назву "татарські люди". Князь Данило Галицький 1241 року розбив болхівців, однак вони не підкорились руському князеві і він змушений організовувати походи проти "татарських людей" і в 1254-55 роках.
Після розгрому болохівців Данилом Галицьким феномен "татарських людей" не зник. Навпаки, все більша кількість громад на Правобережжі віддавала перевагу прямої сплати данини татарським намісникам (як вважають деякі історики її розміри були досить помірними) замість утримувати ще й князівський управлінський апарат. Як зазначає М. Грушевський"...між Волинню і Дніпром, очевидячки, не було ніяких князів". Однак не було і постійної монголо-татарської окупаційної адміністрації - "... ніде по правобічних громадах не знаходимо ми ані татарських начальників, ані залог". На думку вченого, "болохівці" і "татарські люди" - це останні вияви первісної самоврядності українського народу.
Пояснення феномену "татарських людей" шукали в економічній сфері (більш низькі повинності), психологічній (небажання платити данину князям, які навіть після монголо-татарської навали не припиняли своїх чвар за землі і титули), політичній (боротьба демократичного і монархічного начал). Кожен з цих мотивів може пояснити вибір "татарських людей", хоча можна припустити і їх одночасний вплив.
Але феномен "татарських людей", перш за все, є свідченням наростання відчуження державної влади від власного народу. Відчуження, яке культивувалось офіційною політичною думкою протягом всього існування Київської Русі. Турбота Рюриковичів про обґрунтування свого іноземного походження, про незалежність від місцевих коренів, від, врешті решт, простого народу, досить болісно відбилась на їх нащадках.
Покинуті своїм народом, що пішов шукати ласкавіших господарів, нащадки великих київських князів змушені і самі були шукати ласки в більш могутніших сусідів, турбуючись вже не стільки про своє владне первородство, скільки про збереження земель і станових привілеїв.
Той клин, що був вбитий між українським народом і його князями легендами про покликання варягів, про винятковість роду Рюриковичів, після катастрофи монголо-татарської навали на багато століть поховав надію на створення українцями власної держави.
Висновки
Останніми роками до наукового обігу в Україні було повернено багато призабутих імен та ідей. Правда, переважно це стосувалось діячів та подій минулого, XX сторіччя. В них вчені і політики, інші громадяни, намагались знайти відповіді на питання про корені та причини багатьох сьогоднішній проблем. Одночасно формувалась думка про те, що саме XX сторіччя стало періодом концептуального оформлення ідеї української державності. Однак ідеї українських мислителів і громадсько-політичних діячів останніх ста років не виникли на порожньому місці. Вони успадкували і розвинули надбання попередників, пристосували їх, із різним ступенем успіху, до реалій свого часу.
Проаналізувавши розвиток концепцій української державності від витоків до початку XX сторіччя можна стверджувати, що для вітчизняної політичної думки саме ідея державності була визначальною. Теоретичне вирішенні питання про можливість, необхідність, мету існування української держави, форми організації, шляхів та засобів її побудови корелювалось із парадигмальною позицією мислителів, що формували відповідні концепції.
Основними парадигмами, що визначали зміст тієї чи іншої концепції державності були соціально-класова та національно-державницька. Як правило, соціально-класовий підхід відносив питання державності "на другий план" і навпаки, за деякими винятками, коли мислителям вдавалось гармонійно поєднувати національне і соціальне.
Концепції української державності пройшли разом з усією вітчизняною політичною думкою тривалий процес становлення і розвитку, в якому можна виділити чітко означені етапи.
Першим з них був період існування Київської Русі, від якого до нас дійшли перші писемні пам'ятки. Його початок - "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, в якому Київська Русь представлена як потужна держава, що сперечається могутністю та міццю з Візантією, найбільшою імперією тогочасного християнського світу. Ця держава заснована на імперській ідеї, в центрі якої стоїть київський князь як самодержець і намісник Бога на землі, що зосереджує у своїх руках всю повноту влади. "Повість врем'яних літ" дає зовсім інше бачення державності - федеративний союз князівств, що з'єднані владою роду Рюриковичів, влада яких освячена церквою. Києвопечерські книжники, що мали стосунок до написання цього літопису, сформували концепцію держави, що є спадковою власністю роду Рюриковичів, які є "братами" і слухають Великого князя київського як "брата старшого". Ця держава не є унітарною. Вона - своєрідна "родова федерація правлячого сімейства, яку в цілісності тримає митрополича кафедра Києва, що єдина може зробити князів "богоугодними монархами".
Надмірна прихильність ідеї виняткового права Рюриковичів на володіння Київською Руссю зіграла з ними злий жарт в часи, що настали після татаро-монгольської навали. Населення, що відчувало відчуженість влади від власних інтересів, без особливих докорів сумління переорієнтовувалось на більш удачливих загарбників за умови, якщо вони обіцяли полегшення соціального становища мас.
Включення українських земель до складу Польщі та Великого князівства Литовського, а, пізніше, і до держави, що утворилась в наслідок їх союзу, супроводжувалось посиленням розколу в українському суспільстві. Нащадки князівсько-боярських родів шукаючи захисту своїх станових привілеїв переходили в польське громадянство і приєднували до соціального гніту українських мас ще й гніт національний та релігійний.
Одночасно прилучення частини української еліти до католицького світу відкривало для неї двері провідних університетів Західної Європи. Завдяки цьому українське політичне мислення розвивалось безпосередньо в межах тогочасного загальноєвропейського наукового дискурсу. Гуманістичні ідеї проникали в українське суспільство, а його провідні мислителі розробляли концепції держави виходячи із "протоідей" природного права, договірної держави, розподілу влади, поваги до індивіда як самоцінності, що має невід'ємне право на свободу і вільний розвиток. Ці ідеї лягали в основу ідеології козацтва, що прийняло на себе роль національної еліти після трагічних подій кінця XVI ст. - Берестейської унії та повстання на
Loading...

 
 

Цікаве