WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політичні ідеї українського руху в Галичині в другій половині ХІХст. (науковий реферат) - Реферат

Політичні ідеї українського руху в Галичині в другій половині ХІХст. (науковий реферат) - Реферат

централізованої конституційної держави, то в національних складових імперії національний капітал бере на озброєння лозунг федералізації.
"З упадком централізму - наступає федерація. Країв чи народів? - Отсе питаннє, що займає тепер усі антицентричні табори знємочілої Австрії, предмет дискусії і боротьби в нутрі самих антицентричних кругів австрийської суспільності. "Автономія країв" - се клич, під котрим борють ся всі пануючі нині, в поодиноких коронних краях Австрії, нації, - "автономія народів" - се клич під котрим борються усі гноблені в поодиноких коронних краях Австрії нації, а також австрийська соціяльна демократія"
Боротьба основних підходів до принципів формування федеративної держави, на думку Ю. Бачинського, робить тимчасовими союзниками буржуазію пригноблених в окремих коронних краях імперії націй та австрійську соціал-демократію. Соціал-демократи, послідовно відстоюючи невід'ємні права працюючих мас, у тому числі і на вільний національно-культурний розвиток, є прихильниками ідеї поступової перебудови імперії на національно-територіальних принципах. Кожна нація повинна отримати своє власне державно-автономне утворення, до якого повинні увійти всі населені представниками даної нації землі. Це зніме проблему міжнаціональних суперечностей і відкриє соціал-демократам поле для реалізації їх соціально-політичних ідеалів. При цьому вчений вважав, що створення української національної автономії в складі австро-угорської імперії є лише першим кроком до набуття українською нацією державно-політичної самостійності.
Така позиція, обгрунтована блискуче Ю. Бачинським, стала основою для дій українських соціал-демократів в Австро-Угорщині і дозволила їм послідовно обстоювати як національні так і соціальні інтереси українських працюючих мас. Ідеї, висловлені Ю. Бачинським, значною мірою вплинули на позицію української делегації при підготовці та ухваленні Брюннської програми 1899 австрійської соціал-демократії, яка визначила вихідні положення австромарксизму. І. Багей, щодо цього впливу відзначає: "Зазначимо, "австромарксистські" праці К. Каутського, О. Бауера, К. Реннера з'явилися після "України irredent-и" Ю. Бачинського. До того ж жоден із згаданих австрійських соціалістів не намагався поєднати соціалістичну і самостійницьку ідеї. Вперше це зробив Ю. Бачинський... Таким чином, Ю. Бачинський був одним із засновників (а може, і засновником) ідеології австромарксизму і засновником україномарксизму"
Для української буржуазії та українських соціал-демократів в Австро-Угорщині на той час, на думку Ю. Бачинського, спільним було одне бажання - добитись розділення Галичини за національною ознакою на польську та українську частини та приєднання до останньої населених українцями земель Буковини, Закарпаття, Лемківщини. Місцеві органи управління повинні були отримати від центральних максимально можливі повноваження: "... "Русини" бажають перенесення всіх тих справ, що не входили би під компетенцію центрального парляменту, до соймів національних, опертих на відрубній політичній організації територій - уже не краєвих, а національних (виділення Ю. Бачинського - О. С)"
Ця вимога, що повинна була б об'єднати всю націю навколо спільної мети, нажаль, констатує Ю. Бачинським, залишається на час написання книжки, лише теоретичним постулатом. Причиною цього є все те ж запізнення Галичини з розвитком капіталістичного виробництва і пов'язаних з цим змін соціальної структури суспільства. І головною проблемою є не відсутність, чи надто мала чисельність українського галицького пролетаріату - бідних і особисто вільних в Галичині аж занадто, але вони змушені емігрувати з краю - а крайня слабкість і нечисленність української буржуазії.
Він звертає увагу читачів на те, що "... серед "руської" суспільности не витворила ся ще кляса, котра з природи річи, безпосередньо була би в нім заінтересованою, котрої інтереси безпосередньо вимагали би здійснення того постуляту, котра отже, ставши силою своєї клясово-політичного становища "на чолі" української суспільности в Галичині, викликала би серед неї, під прапором тих своїх життєвих клясових інтересів, таке почуттє свідомости "гаціональних" інтересів, що сей постулят став би постулятом не лиш одної, єї кляси, а всенародним постулятом - постулятом усіх кляс австрийської частини українського народу. Нема ще кляси міської-буржуазнийої (виділення Ю. Бачинського - О. С.) - промислово-торговельної, а суть доперва єї зародки"
Саме буржуазія, вважає марксист Ю. Бачинський, є на тому етапі історичного розвитку української нації виразником національного інтересу. Вона його, по суті, творить і нав'язує всім іншим соціальним групам, видаючи свій власний за загальний. Маси можуть його прийняти тому, що вони також об'єктивно зацікавлені у вимогах української буржуазії - демократизація політичного життя і створення національної державності, спочатку у формі автономії, а пізніше - цілком самостійної держави.
Українську буржуазію штовхають до цього не якісь особливі психологічні здатності, чи почуття патріотизму, підкреслює вчений, а логіка економічної конкуренції різнонаціональних капіталів. Дві основні нації в Галичині - українці і поляки - представлені двома відмінними різновидами капіталу: "Боротьба економічна переходить одночасно в боротьбу національну (виділення Ю. Бачинського - О.С.). Адже тут стоять і дві народності: велика господарка - Поляки, середня - "Русини". Великі капітали прагнуть до поглинання менших, а останні, щоб зберегтися, змушені об'єднуватись в конкурентній боротьбі проти сильніших.
Ю. Бачинський підкреслює, що "Висловом сеї економічної боротьби українськоїбуржуазії - буде єї політика. Желізний клясовий інтерес, вимоги єї екзистенції, будуть перти єї з одної сторони до чимраз більшого нагромаджування капіталів і до здобування чимраз більшої суспільно-клясової сили і значіння, що передовсім репрезентуєть ся в силі капіталу, отже до чим-раз сильнійшого розвитку системи капіталістичної господарки, а з другої сторони, змуситьєї кинути ся на всі ті ріжнородні перепони, які будуть стояти їй на дорозі до тих єї життєвих змагань. Отже - передовсім в політичну боротьбу з сильнійшим конкурентом, що осадився під самий єї бік - з польською буржуазією"
Боротьба з тиском потужного німецького капіталу в межах Австро-угорської імперії та польського в Галичині, змушує, на думку вченого, українську буржуазію у своїх домаганнях йти далі вимог демократизації політичного життя і національно-територіальної автономії. Досягши цих перших цілей вона змушена буде піти в своїх вимогах далі: "... на дневнім порядку буде вже стояти справа політичної самостійности українського народу, справа незалежности - національної української держави (виділення Ю. Бачинського - О.С.)"
Така вимога буде справедливою не лише з точки зору українських національних інтересів, вважає він, але й виходячи з аналізу близьких історичних перспектив Австро-Угорщини. Ця імперія, що виникла для спинення турецької загрози для Центральної та Західної Європи, а пізніше для стримування експансіоністських прагнень царської Росії, поступово втрачає своє призначення, а разом з
Loading...

 
 

Цікаве