WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (науковий реферат) - Реферат

Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (науковий реферат) - Реферат

метою діяльності Драгоманова. "Політичність" Драгоманова заключається не тільки, як думає дехто, в постуляті соціально-економічної політики, але й у домаганню політичного характеру для всякої національної (виділення Ю.Охрімовича - О.С.) емансипації. Лише стоячи на становищі політичного націоналізму, в кращому значінню цього слова, міг Драгоманів робити закиди Костомарову, Желябову і іншим за те, що не формували ясно своїх національно-політичних ідеалів"
Один з класиків сучасної західної соціології, що вважав себе учнем М. Драгоманова в національному питанні, М. Вебер вважав, що вченому вдалося досить вдало поєднати у своїй соціально-політичній концепції ідеї соціального і національного визволення. Саме це поєднання робило М. Драгоманова цікавим для тогочасної європейської науки, європейських визвольних рухів: "Велика сила Драгоманова полягає в синтезі економічних і національних ідеалів та в ясному усвідомлення того, що є можливим відповідно до етнографічних умов Росії й сучасних економічних обставин"
Українська справа, з позиції М. Драгоманова, полягала в звільненні не просто України, відтворенні її державно-політичної самостійності, а у свободі, в усіх її виявах, представників тих соціальних верств, що репрезентували українську націю, зберегли вірність мові і національним традиціям, в першу чергу - українського селянства.
Проаналізувавши особливості історичного розвитку української нації М. Драгоманов разом із своїми соратниками по "женевському гуртку, робить висновок про те, що "Так по всім нашим українам стало тепер однакове: скрізь наші люде зостались тілко майже мужики; скрізь людей наших однаково давить, хоч і не однакове царство, панство, купецтво й попівство; скрізь мужицькі громади одного бажають, скрізь виявилось однаково, що марні надії на кого-небуть, окрім на самі мужицькі громади. А коли ті громади скрізь у нас однакової породи, живуть поруч, - то ясно, що нашим людям найліпше: стати спільно, щоб дійти до свого; щоб жити по своїй волі на своїй землі (виділення М.Драгоманова - О.С.)"
Формула, яку пропонують українцям женевські емігранти, до певної міри перегукується з Шевченковим "В своїй хаті своя правда і сила і воля", що став одним із центральних лозунгів українських самостійників. Однак ця подібність є лише зовнішньою. Драгоманов із соратниками вкладали в свою формулу цілком конкретний зміст. Сам вчений, говорячи про популярність в колах свідомих українців крилатих слів Т. Шевченка, в праці "австро-руські спомини" звертав увагу на те, що "... формула поверховонаціональна: "В своїй хаті свої правда і сила і воля" не може задовольняти реальних потреб людності, що для неї завше важно знати, яка правда, а що спеціально для українців з навіть з національного погляду треба вияснити, якою правдою можемо ми вбільшити свою силу, добитись своєї волі і своєї хати (виділення М. Драгоманова - О.С.)"
М. Драгоманов досить чітко окреслює межі української "хати" - від Карпат до Дону і Кавказу, від пінських боліт - до чорноморського берега. Всю цю територію населяє український народ, об'єднаний однією мовою, спільністю звичаїв і традицій та представлений працюючими і експлуатованими класами: "Українська земля - там де живуть такі самі мужики, як на колишній козацькій Україні (виділення М. Драгоманова - О.С.) по Дніпру, котру здавна більше знають письменні люде з усіх наших україн"
Українці є великою європейською нацією, що посідає достатньо чітко окреслену територію в центрі та на сході континенту. В сучасний вченому історичний період вони проживають, в основному в складі двох найбільших європейських імперій - Російської та Австро-Угорської. Саме число українців та протяжність заселеної ними території не дають можливості створення на ній єдиної державно-політичної організації, що відповідала б ідеалам громадівського соціалізму. М. Драгоманов не одноразово відзначав, що механізми прямої демократії, як умови забезпечення рівності участі громадян у вирішенні загальних справ, можуть бути реалізовані лише в невеликих за кількістю території та населення країнах. Україна ж цим критеріям не відповідає і тому "Ясне діло, що така велика купа людей, скілько єсть їх на всій нашій Україні, не може бути одним товариством, - інакше вона перестала б бути й вільним товариством. Вона мусить стати товариством товариств, спілкою громад (виділення М. Драгоманова - О.С.), вільних у всіх своїх справах, інакше які небуть громади будуть приневолені робити не те що вони хочуть і не там, де вони сидять"
Це зауваження М. Драгоманова щодо можливої в майбутньому організації взаємовідносин з приводу влади між громадянами України є початком формування в українській політичній думці принципово нового трактування федеративної ідеї. Якщо в період козаччини, в програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства та роботах його учасників ідея федерального устрою стосувалась автономних прав України в складі інших державних утворень, то цього разу вчений разом з іншими членами так званого "женевського гуртка", що працювали над "Переднім словом до "Громади"", починають розглядати федералізм, як "внутрішній" принцип організації влади в майбутній Україні, розглядаючи принципову можливість формування в ній особливої політичної системи, а, отже, і її самостійне державно-політичне існування.
На цей факт звертає увагу А. Круглашов, зазначаючи, що "Новим поворотом у драгоманівському тлумаченні федералістичної ідеї стала Програма нової редакції "Громади" взірця 1880 р. Бракує матеріалу, щоб визначити, кому із трьох співавторів цього документа належить авторство певних пунктів програми. Тому залишається розглядати цю програму як їх спільний твір, де кожний пункт відповідав тогочасним принципам М. Драгоманова, М. Павлика та С. Подолинського. Найповажнішими тут виступають два моменти. Перший: автори програми проголошують Україну як самостійну спілку самостійних спілок українських громад і територій, незалежну, суверенну країну. Друге: вони переорієнтовують "традиційний" для української політичної думки XIX ст. "зовнішній" федералізм на "внутрішній". Себто, Україна бачиться як держава, побудована на федеративних засадах. Це був новий акцент у національній державно-політичній думці, який зберігається і розвивається у наступних працях як Драгоманова, так і пізніших авторів (згадаємо, зокрема, M. Міхновського з його баченням Самостійної України, як федерації українських регіонів)"
Ґрунт для подібного застосування ідеї федералізму як принципу "внутрішньої" організації майбутньої України було підготовлено, як вже вище зазначалось, самим розумінням М. Драгомановим федералізму як принципу зв'язку і взаємодії між суб'єктами політичної дії.
Однак не лише велика чисельність українського народу та великі розміри території, що він посідає, змушують будувати майбутню Україну як федеративну спілку вільних громад. Україна є багатонаціональним краєм. Протягом тривалого історичного часу в ній поселялись і жили поряд з українцямипредставники багатьох народів. І незалежно
Loading...

 
 

Цікаве