WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (науковий реферат) - Реферат

Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (науковий реферат) - Реферат

тільки видання революційних книжок і журналів, але навіть достатньо розумна усна пропаганда"
Така позиція також входила в певну суперечність з поглядами М. Драгоманова, який вважав, що "Замість того, щоб видавати по-українському які-небуть тригонометрію чи логіку Мілля і т. ін., що зостанеться ізольованим і безплодним, важніше для української ідеї, щоб і українці, беручи вищу науку у гімназіях і університетах, знали, що таке Україна, і великоруси знали, що таке Україна у Росії і у Слов'янщині, т.є. значить, яка її мирова роля"
Подібна постановка питання, що віддавала перевагу політичній космополітичній пропаганді на шкоду національному відродженню у всіх сферах та національній освіті народних мас, викликала доволі різке несприйняття С. Подолинського, що був значно більш національно орієнтованим, ніж М. Драгоманов.
С. Подолинський був переконаний в тому, що нечисленні національно свідомі представники вищих класів в українському суспільстві, при підтримці тих з народу, хто зумів піднятись на щабель вище в суспільній ієрархії та отримати належну освіту, повинні віддати всі сили для освіти народних мас, відродження національної свідомості та формування в них революційних поглядів. Таких людей, до яких він відносив і себе, С. Подолинський називав Українською інтелігенцією. "Під українською інтелігенцією треба розуміти людей, які уміють і хочуть виконувати подібні завдання. На нещастя, або ні - на щастя для українського народу багато цих осіб у той самий час є членами української] соціяльно-демократичної партії"
С. Подолинський, незважаючи на досить короткий вік (він не дожив і до 41 року, з яких на активну політичну та наукову діяльність припадає не повних 10 років), залишив по собі яскравий слід в історії української політичної думку. Будучи людиною високоосвіченою, він увібрав у себе як досягнення передової думки тогочасного світу, так і духовні здобутки власної нації. Щиро вболіваючи за долю України та її народу, він зробив спробу створити концепцію, в якій би органічно поєднувались завдання національно-державного відродження та соціального звільнення тих, хто і представляв українську націю - селянства і всіх працюючих класів. "Подолинський зробив значний вплив на розвиток визвольного руху та революційно-демократичної думки на Україні й у Росії. Не без впливу Подолинського склалися творчі біографії, наприклад, О. Терлецького, М. Павлика, І. Франка, Л. Українки. Вплив Подолинського відчув і М. Драгоманов. Багато передових, демократичних поглядів М. Драгоманова на державу і право, суспільство склалися під впливом революційно-демократичних ідей Подолинського"
Якщо М. Драгоманов, продовжуючи традиції Кирило-Мефодіївського товариства, приніс в українську політичну думку теоретичне оформлення ідей про необхідність перенесення проблеми національного звільнення в площину соціально-політичну, то С. Подолинський, в значній мірі, здійснив суттєвий вплив на весь український рух революційної молоді 70-х - 80-х років XIX ст. в плані поєднання ідеї соціального визволення працюючих класів з державницької ідеологією. І хоча прихильники громадівського соціалізму і прагнули максимально обмежити повноваження держави на користь інститутів громадянського суспільства та прав особистості, все ж їх позиції все більше набували виразного державницького характеру.
Говорячи про позицію соратників М. Драгоманова у питанні української державності, О. Скакун підкреслювала, що "Згідно з проектом С. Подолинського та О. Терлецького, Україна майбутнього - спочатку федеративна демократична республіка громад, що добровільно об'єдналися, а надалі - член всенародного вільного союзу, інтернаціональної федерації Основною ланкою федерації визнавалася громада. Це й основа ведення господарства, і орган політичного самоврядування". Порядок завдань, що стояв перед українським рухом визначався саме таким чином: спочатку створення української держави, як демократичної федерації вільних громад, а вже потім її вступ до міжнародних об'єднань з такими ж вільними національними союзами громад. Українська республіка громад могла бути утворена, як вважали С. Подолинський та О. Терлецький, лише після об'єднанні всіх українських земель в одній державі. О. Терлецький, соратник і близький друг С. Подолинського, у праці "Галицьке письменство 1848-1865 рр. Уваги й спомини", опублікованій у Літературно-науковому віснику за 1903 рік, говорячи про позицію свою та своїх однодумців, підкреслював, що наше майбутнє і наше щастя можливі лише на возз'єднаній Україні, в єдиній державі від Карпат до Чорного моря.
Визначаючи місце М. Драгоманова в українському визвольному русі один з перших ґрунтовних дослідників його творчості М. Шаповал відзначав, що "Драгоманов став чимось таким великим в історії українського відродження, що значіння його прирівнюють до значіння Шевченка і вважають справедливо батьком модерного визвольного руху і творцем визвольної програми Українського народу, або коротче - ідеологом Нової України"
Сам зачинатель громадівського соціалізму М. Драгоманов не зробив виразного і однозначного висновку на користь державно-політичної самостійності української нації. Але зовсім не тому, що був її принциповим противником. Він був щиро переконаний, що епоха державного існування в історії людства добігає кінця і більш перспективним ніж шлях спочатку творення національної держави, а потім соціального визволення її громадян, він вважав боротьбу за максимальну децентралізацію влади. Перебудова суспільного життя на базових принципах федералізму, на його думку, забезпечувала максимально швидке і з мінімальними втратами звільнення індивіда від всіх форм експлуатації, як соціальної, так і національної. Російська імперія йому здавалась силою величезною і нездоланною силами лише одного українського визвольного руху, а факт шовіністичних позицій більшості російських революціонерів приводив до висновку про необхідність спільної боротьби за децентралізацію, ослаблення та заміну імперії європейською, а потім і всесвітньою, федерацією вільних громад. У той же час Драгоманов намагався постійно відмежовуватись від спроб повного розчинення українського руху в загально російському, підкреслював, що він є соціалістом європейським, а не російським нігілістом, що страждають на антикультурний елемент та національне самозасліплення революційних народників школи Бакуніна і Лаврова.
Його ж учні та соратники, що належали до молодшого покоління більше вірили у власні сили і сили свого народу. Їх позиції були не лише більш радикальними щодо шляхів реалізації соціально-політичного ідеалу, а й щодо його державницького змісту.
"Головна заслуга та велике значення Драгоманова на полі української громадської думки лежить в тому, що він в обсягу соціяльно-політичних поглядів був першим українським соціялістом та послідовним демократом, перший намагався посіяти на українській ниві зерна науки великих учителів європейської демократії, а в обсягунаціонально-політичної Думки став духовним батьком нового,
Loading...

 
 

Цікаве