WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Бабин Яр - Реферат

Бабин Яр - Реферат

для військовополонених на вул. Керосинній (нині вул. Шолуденка): "В лагере по ул. Керосинной я пробыл около 8 дней, сначала находился вместе с военнопленными разных национальностей (украинцы, русские и другие - всего около 8000 человек), а через два дня переведен в отделение этого же лагеря, в котором находилось около 3000 военнопленных и гражданских лиц - только еврейского населения.... С' 28 сентября 1941 г. и до момента ухода из лагеря всех находившихся в нем евреев в возрасте до 16 лет и свыше 35 лет ежедневно грузили на автомашины и вывозили из лагеря. Вскоре эти же машины возвращались обратно в лагерь без людей, а только с одеждой, которую складывали в отдельные помещения. Поэтому находившимся в лагере стало известно, что всех вывозимых на автомашинах везут не на работу, как это сначала пытались объяснить немцы, а на расстрел. Позднее эти предположения подтвердились вновь поступавшими в лагерьлицами, которые заявляли, что всех евреев вивозили из лагеря в "Бабий Яр" и там расстреливали".
Неправдоподібно стислий термін підготовки і проведення небувалої за масштабами страти величезної кількості міських жителів, переважно жінок, старих і дітей, став можливим завдяки тому, що вся акція від початку до кінця була спланована й розрахована до деталей заздалегідь.
Київ став першим великим містом, "вільним від євреїв". За переписом населення, який провела Київська міська управа, на 1 квітня 1942 р. у місті проживало 352139 осіб, з них українців - 281611, росіян - 50263, поляків - 7874, циганів - 40, євреїв - 20.
Після масових розстрілів у Києві ще залишалися тисячі євреїв, які не з'явилися на збірний пункт. Багато хто з них був у змішаних шлюбах, і їх рятували неєврейські родичі. Хтось намагався сховатися за допомогою сусідів, знайомих, діставали документи на інше ім'я. Родина священика А. Глаголєва врятувала багатьох євреїв, яким виписували фіктивні документи про хрещення і переховували їх на церковному, подвір'ї. Чимало людей допомагали євреям. Вони ризикували своїм життям і життям своїх родин. Причому подвигом і геройством вони це не вважали, просто допомагали своїм сусідам, знайомим, близьким, а часто-густо й зовсім незнайомим. І таких фактів дуже багато.
Лікар М. Євтухова працювала у клініці на бульварі Шевченка, де з початком Великої Вітчизняної війни був організований госпіталь. Коли до міста увійшли німці, вони з медсестрою два дні переписували реєстраційний журнал, називаючи поранених хворими і встановлювали їм діагнози, не пов'язані з пораненнями. Виписаних розподіляли по родинах для остаточного одужання. У її родині тривалий час переховували колегу-лікаря єврейку Куперман: увесь персонал лікарні по кілька місяців утримував її у себе по квартирах, рятуючи від розстрілу. Таким чином вона дочекалася звільнення міста і потім довго працювала в клініці. Багато єврейських дітей під вигаданими прізвищами жили в дитячих будинках. У дитячому будинку №1 по вул. Керосинній серед сотні малюків увесь період окупації знаходилися Ліда і Вова Пронічеви - діти акторки Київського лялькового театру Д. Пронічевої, однієї з небагатьох, хто врятувався з Бабиного Яру. В екстремальних умовах війни у переважний більшості українське населення Києва зі співчуттям ставилося до долі євреїв.
У звільненому від євреїв Києві життя кращим не стало. За словами професора Київського лісогосподарського інституту І. Житова: "За расправой с евреями, примерно месяца через два-три, последовала такая же расправа с цьіганами. Два народа были "освобождены" от всего, в том числе и от жизни. Среди населення г. Киева, достаточно уяснившего себе соседство освободителей, после зтих собьітий сложилась поговорка: "немцам гут, евреям капут, циганам тоже, украинцам позже".
У місті був встановлений надзвичайний стан, строго регламентувалося життя людей, яким тільки у відведений час дозволялося перебувати на вулиці, а без спеціальних перепусток не виходити за межі міста, заборонялося надавати притулок людям, які не живуть у певній місцевості. Аби залякати людей, у місті розклеювали різні накази, за невиконання яких погрожували розстрілом. Заборонялося спухати радіо, тримати гопу тощо. Комендант міста К. Еберга; аби залякати жителів, наказав опублікувати кілька оголошень про розстріл заручників за акти саботажу: жовтня 1941 р. розстріляли 100, листопада 1941 р. - 300, 29 листопада 1941 р. -400 заручників. В оголошеннях вказувалося, що "кожен житель Києва віповідальний за кожний акт саботажу" і попереджалося, і за новий випадок підпалу чи саботажу буде розстріляно значно більш жителів міста. Багато заручників, які згадувалися у наказах Ебергар; розстріляні в Бабиному Яру.
Усі два роки фашистської окупації м. Києва до Бабиного Яру регулярно прибували криті машини з вул. Корленка, 33, - поліції безпеки та служби СД. Позбавляли життя вже незвжаючи на національність. Спершу розстрілювали. А починаючи з 1942 р. знищували тут же в газвагенах-душогубках. Розстріляли навіть пацієнтів психоневрологічної лікарні ім.Павлова. 14 жовтня 1941 р. - 308 ЄВреїв, 7 січня, 27 березня і 17 жовтн 1942 р. - всіх інших, понад 800 осіб їхні тіла поховані у Бабиному Яру.
У серпні 1943 р., коли радянські війська були неподалік Києва, окупанти взялися "замітати сліди". Роботи проводила спеціальна зондерксманда 1005А під загальним керівництвом того ж таки штандартенфюрер; СС П. Блобеля. Відкопувати і спалювати трупи примусили в'язнів Сирецького концтабору, які працювати з кайданами на ногах. Поводилися з ними вкрай жорстоко. Жили в'язні і землянках. 28 вересня 1943 р. в'язні склали останню піч для спалюванні тіл. Вони розуміли, що споруджують і для себе і вночі здійснили відчайдушну спробу втечі. З 326 ув'язнених живими залишилися лише 18.
Нині Бабиного Яру фактично не має, його зрівняли із землею. Тут проклали дороги й трасу метрополітену, побудували житлові квартали, розбили парк. Лише верхів'я урочища Бабин Яр у межах вулиць Дорогожицької, Мельникова, О. Теліги та Оранжерейної залишилося незабудованим - як місце трагедії світового масштабу, місце історичної пам'яті.
Loading...

 
 

Цікаве