WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Коломия: давній період - Реферат

Коломия: давній період - Реферат

оскільки сподівалися на високі прибутки. Так було і у випадку з пізньосередньовічною Коломиєю, для економічногопіднесення якої польські монархи у XIV-XVI ст. надали вісім привілейних грамот (Ібжовтня 1395,жовтень 1405,4 жовтня 1424, 3 липня 1443,20 серпня 1448,16 березня 1456, 6 червня 1460, 1565 рр.). Пізніше з'явилися ще нові важливі привілеї, зокрема право на торгівлю, на соляний склад, на власну вагу. Маґістрат одержав дозвіл відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з навколишніх сіл.
Адміністративне управління також долучилося до формування образу міста. Невід'ємним атрибутом міста, яке мало привілей маґдебурзького права, була, зазвичай, ратуша. Для цього будівничі вибрали символічне місце - переважно в центрі міста, але не посередині ринкової площі, а в одній з її сторін. Перша коломийська ратуша XIV-XV ст. могла бути прямокутною у плані, з монументальними фасадами, з вежею і годинником. Вежу вбудували в об'єм будівлі або вільно звели поруч. Набір приміщень складався із зали засідань міської влади, судової палати, вартівні міської сторожі, в'язниці в пивницях, купецьких крамниць тощо. Архітектурні форми коломийської ратуші змінювалися вродовж століть відповідно до розвитку мистецтва. Вибір будівельного матеріалу, з якого зводилися ратуші в Коломиї, залежав від адміністративно-політичного статусу міста, його економічного й стратегічного потенціалу. А тому в різний час коломийські ратуші могли бути й дерев'яними й мурованими.
У XV ст. Коломия вже вважалася відомим господарським осередком, а також значним ремісничим центром. Окрему групу міського населення становили ремісники - люди, які не мали землі й заробляли на прожиття своїм ремеслом. Згідно норм маґдебурзького права ремісники об'єднувалися в цехи. Кожен коломийський цех мав свій статут, який затверджував маґістрат. Статут був основним атрибутом організаційного об'єднання, обов'язковим для ремісників однієї професії. Місцеві цехи монополізували всі можливі професії та ремесла і їх діяльність поширювалася на приватну та релігійну сферу, освіту, військову справу, оборону і навіть на політичну сферу. Цехові організації ставили собі за мету охороняти права своїх членів, контролювати якість продукції і стежити за продовженням цехової традиції.
Коломия стає визнаним центром внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Своєму швидкому економічному розвитку чи не найбільше вона завдячує торгівлі з Молдовою, Польщею і Волощиною. Економічний розвиток міста зумовлювався зручним географічним розташуванням, а цьому сприяв торгівельний тракт Вія Реґія, який сполучав Львів з Молдовою. На високий економічний рівень впливали власники міста та даровані ярмаркові дні. Оскільки Коломия стояла на основному торговому шляху з Німеччини, Польщі, через Галич на Волощину і Дунай, а через місто йшов шлях на Київ, Угорщину і Чехію, її розвиток, в першу чергу, залежав від торгового транзиту. На Захід так званим татарським шляхом через Львів, Коломию, Луцьк, Кам'янець, Київ потягнулися каравани східних товарів.
Винятковою стає роль міста в житті регіону, оскільки Коломия, багата на природні копалини - соляні джерела, рано розвинулася як промислово-торговий центр. Ще задовго до польської експансії, в місті могли бути діючі соляні жупи. Коломийська міщанська громада прагнула торговельної монополії, і намагалася здобути виключне становище, одержавши право на так званий "склад", тобто заборону транзиту із Заходу на Схід і навпаки будь-яким іншим купцям, окрім коломийських. - Завдяки цьому коломийські патриції розбагатіли на посередницькій торгівлі, прибутки від якої зросли після надання місту права складу солі у 1443 і 1456 рр. У 1565 р. в місті нараховувалося 50 зваричів солі. Особливого розвитку солеваріння досягло наприкінці XVI - на початку XVII ст. після заборони ввозити цей продукт з-за кордону. В першій половині XVII ст. у містах Київського та Брацлавського воєводств, а також Білоцерківського, Канівського, Корсунського, Миргородського, Ніжинського та Полтавського полків Війська Запорозького фіксуються багаточисленні групи торговців сіллю з Коломиї. Є відомості про те, що Тимоша Хмельницького виряджали з Чигирина до Коломиї за сіллю. В першій половині XVII ст. Коломия була одним з найбільших міст Галицької землі. За кількістю населення тогочасна Коломия була, мабуть, зовсім невеликою (до однієї тисячі) і мала аграрний характер. Однак це зовсім не свідчило про слабкість чи неповноцінність нашого міста. Такі малі міста як Коломия в той час були характерною рисою європейської середньовічної урбанізації.
Траплялися й прикрі години для міста. Першого серйозного нищення Коломия зазнала ще у другій половині XVI ст., а часи XVII ст. належать до найважчого періоду в житті містян. Понад 20 років кримські й буджацькі татари спустошували наш край. В 1612 р. татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 р. -чотири рази, в 1621 та 1624 рр. по два рази. Найбільше терпів Коломийський повіт, через який татари за цей час проходили 24 рази. Коломию тоді тричі спалили і зруйнували. Польська хроніка за 1621 р. засвідчує: "Місто татарами спалене і люди з нього вибрані", а за 1624 р. є запис, що татарами місто "з ґрунту знесене". Під час чергового нападу в 1626 р. в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу. Татарського нападу та спустошення зазнав і давній коломийський замок, який стояв в укріпленому центрі міста - Старому дворі.
Після такої руїни Коломию потрібно було відбудовувати. Враховуючи незахищеність міста перед нападами ворогів, а також близькість будинків до Пруту, що постійно своїми водами завдавав шкоди мешканцям, місто, за постановою люстраційної комісії 1616 р., перенесли далі на північ, на територію теперішнього центру. Новий коломийський замок вибудували на пагорбі, на якому пізніше розмістилося подвір'я міської гімназії. Новозбудований замок став центром управління містом й одночасно житлом магната й оборонним укріпленням, а також опорним пунктом ополячення краю. Однак з розвитком військової справи, особливо польової артилерії, оборонне значення коломийського замку було втрачене. Наприкінці XVIII ст. орендарі, за дозволом австрійської влади, розібрали його внутрішні мури на будівництво міських споруд і вже 1778 р. тут залишилися тільки вали. На фундаментах замку заклали першу коломийську гімназію. В міських документах 60-х рр. XIX ст. збереглися згадки лише про так званий "замковий ґрунт", розташований на північ від Снятинської дороги.
Коломия стояла на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини і постійно було ареною не тільки міждержавних конфліктів і грабіжницьких нападів, але й об'єктом зазіхань чужинців. У складі Молдавського князівства місто перебувало у 1367,1502-1505 рр.В 1411р. місто з усім Покуттям поляки продали на 25 років молдовському господареві Олександрові за 100 рублів срібних грошей з умовою, що останній виступить на боці Польщі проти Угорщини. З тих міркувань згодом коломийський

 
 

Цікаве

Загрузка...