WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Коломия: давній період - Реферат

Коломия: давній період - Реферат

доводилося зважати на бояр. Оскільки основою економічноїсили боярства було велике землеволодіння й вищі адміністративні посади, пов'язані з одержанням прибутків з так званих "кормлінь", вони засвоювали право роздавати землі. Данилу з Васильком (1203-1269) доводилося боротися з ними навіть за право роздачі солеварень у Коломиї своїм дружинникам.
Це зайвий раз свідчить, що вирішальним у розвитку міста було його вдале економічне і транспортне розташування на перехресті сухопутних та річкових шляхів. Адже в цей час, Коломия, попри міграцію сільських ремісників і городян, що займалися землеробством, була насамперед поселенням купців з постійним ринком. Саме від 40-х рр. XIII ст. місто і Коломийська волость загалом стали основним джерелом прибутків для володаря, якого представляли його ставленики, а Коломия виступає в літописі як місто "великих князів".
В XIV ст. Коломия залишалася одним з найважливіших галицьких міст того часу, поряд зі Львовом Великим, Галичем, Жидечевом, Самбором, Дрогобичем, Перемишлем і Теребовлею. Про це свідчить "Список руських градів дальніх та ближніх" - важлива пам'ятка східнослов'янської історичної географії кінця XIV ст.
3. Отримання Магдебурського права та інших привілеїв
Після переходу галицьких земель до складу Польщі почалася організаційна, соціально-економічна та просторова перебудова всіх давньоукраїнських поселень, які виконували функції міст. Оптимальною тут виявилася особлива форма німецького феодального міського права, яка виникла в XIII ст. у Східній Німеччині, в Магдебурзі. Є підстави вважати, що Коломия перейшла на магдебурзьке право ще задовго до XV ст. Деякі історики припускають, це відбулося ще 1362 р., а 1405 р. відбулося його підтвердження. Однак правові норми романо-германського права були відомі Коломиї щонайменше ще за часів Галицько-Волинського князівства, якщо не раніше. Цікаво, що географічно близькі до міста населені пункти, отримали цей привілей пізніше: Рогатин (1415), Дорогичин (1429); Смотрич, Снятин, Тлумач (усі - 1448), Тисмениця (1449), Долина (1525), Калуш (1549), Надвірна (вдруге, 1601), Станіславів (1663), Городенка (1668).
Про управління на німецькому праві задовго до жовтня 1405 року (часу першої документальної згадки про можливе, повторне, надання Коломиї магдебурзького права) опосередковано свідчить привілей Владислава Яґайла від 4 жовтня 1424 р., яким, одночасно, було підтверджено давні права і привілеї міста та значно їх розширено. Зокрема, коломийських містян звільнено від суду, окрім власного магдебурзького і підтверджено права та маєтності, надані королем Казимиром III Великим. Про реґламентацію маґдебурзьким правом суспільного життя міста свідчать і значно пізніші переписи володінь - люстрації 1565-1566 та 1661-1665 рр.
Королівська комісія 1564-1566 рр. у складі Криштофа Соколовські, Адама Джевіцкі і Станіслава Дембінські повідомляла, що, відповідно до "мандату або декрету короля Казимира", коломийські містяни не сплачували жодного чиншу зі своїх будинків та городів, "на підставі своїх давніх привілеїв". Згодом, у 1661-1665 рр. королівські інспектори записали, що "коломийські міщани засвідчили свої права перед нами", а далі перелічили існуючі привілеї міста. З-поміж них, "Czwarty przywilej Casimiri regis, de data Leopoli die a. 1460, ubi inter alia iura coram advocato et … jure theutonico respondere tenentur" ("Четвертий привілей короля Казимира, дарований зі Львова ... року 1460, де, між іншим, право присутності війта ... і тевтонське право відображене").
Підтвердження надання у жовтні 1405 р. магдебурзького права, на думку автора цього дослідження, не свідчило про його значний економічний розвиток і про формування міщанства як стану, а про бажання польського монарха підняти "вбоге місто Коломию" задля збільшення королівських прибутків від транзитної торгівлі. Цікаво, що ще у XIII ст. місто вважали важливим центром, в якому зосереджувалися доходи з "соляного мита" - виключного джерела князівської скарбниці Данила Ромаовича. Соляні копальні Галицького Підкарпаття і були тим серйозним економічним підґрунтям, яке забезпечувало матеріальну сторону військових виправ і походів Романовичів. Не виключено, що у XV ст. виникла потреба забезпечення юридичної охорони економічних ресурсів краю, які тепер небезпідставно цікавили польських правителів. Одночасно коломийські містяни потребували певного юридичного забезпечення своїх прав, а отже й органів, які б такі права відстоювали.
Як організаційна модель коломийської громади маґдебургія передбачала такі головні елементи: особисту свободу містян (зокрема, спадкове і відчужувальне право на землю); регулювання їхніх
повинностей (постійний чинш як феодальну ренту); просторову перебудову міста (закладання нового міського центру); правову автономію міста (міське самоврядування з власним судочинством). Магдебурзьке право відтоді стало необхідною умовою існування міста. Для міста це означало багато, оскільки, по-перше, тут проходив головний торговельний шлях з Львівської землі до Волощини; по-друге, поблизу пливла річка, яка забезпечувала місто водою і сприяла судноплавству; по-третє, Коломия лежала у зручному для оборони місці; по-четверте, і найголовніше, нові привілеї давали його власникам значні прибутки з податків і мита, що їх сплачували ремісники, купці й інші мешканці.
Отримавши найцінніший привілей - магдебурзьке право - місто, мусило, у свою чергу, дбати про подальші надання, аби фортифікацією забезпечити себе від неприятельських нападів, а побудовою і утриманням в належному порядку доріг і мостів забезпечити купцям доїзд на торги, а собі створити найвигідніші умови торгового розвитку. З метою створення умов для виконання містом тих важливих для нього постулатів, польські королі давали не тільки звільнення від податків і тягарів (нпр. чопового), але й дарували міські чинші і дозволяли збір мостового мита, призначеного на облаштування міста й утримування шляхів.
Враховуючи й те, що більшість населення Коломиї становили українці, вони спочатку користувалися такими ж правами, що й поляки. Однак різні форми міської самоуправи почали занепадати в міру того, як зростала влада польської шляхти. Вона відігравала тут провідну роль, оскільки представляла знатні роди і перший міський патриціат. Права ж українців поступово обмежувалися, оскільки міське самоврядування для шляхти було невигідне. Власник міста став сам призначати урядовців, війта, а на міщан накладати нові повинності. За формою підпорядкування у період перебування у складі Речі Посполитої Коломия була королівським містом, тобто належала до числа головних і найдавніших міст Галичини. За правовим статусом Коломия була і містом, і містечком, хоча чіткої визначеності в зарахуванні міста до тієї чи іншої групи не було.
Відомо, що засновники або власники (королі, єпископи, князі) міст сприяли їхньому розвитку за допомогою привілеїв. У певний час вони відмовлялися від панування над містами,

 
 

Цікаве

Загрузка...