WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Коломия: давній період - Реферат

Коломия: давній період - Реферат


Реферат на тему:
Коломия: давній період
?
План
1. Походження назви м.Коломия
2. м.Коломия в XIII-XIV ст.
3. Отримання Магдебурського права та інших привілеїв
4. Використана література
1. Походження назви м.Коломия
Коли виникла Коломия, хто був її засновником, звідки походить назва міста? На ці питання історики й досі не мають одностайної відповіді. На цьому вперше у XIX столітті зосереджує увагу Л. Вайґель: "... Коломия належить до найстаріших в Галичині міст. Дехто, захоплений схожістю вислову, вводить назву слова колонія, тобто римське поселення. Тутешній люд провадить назву міста від назви потоку Коломийка, який так звуть тому, що в нім мили кола".
Сьогодні найпоширенішими версіями щодо походження назви міста є припущення, побудовані на основі переказів і леґенд. Зокрема, це версії, що виникли від сполучення іменника "коло" (колесо) і дієслова "миє" (мити, обмивати), від сербо-хорватського слова "коломий'я", власного чоловічого імені Коломий.
Логічною, на мою думку, є й версія, що Коломию було закладено на честь угорського королевича Коломана (Кальмана) (1209-1241) у 1214р., вперше висловлена у XIX ст. Вона є зрозумілою, коли зважити на те, що важливою особливістю військово-політичних відносин Угорського королівства з Галицьким і Галицько-Волинським князівством наприкінці XII-XIII ст. була спроба угорського короля Ендре II і малопольського князяя Лєшка Білого у 1214 р. поділити між собою руське князівство. Окрім цього, галицька знать була зацікавлена в існуванні на території Галичини системи адміністративного управління Арпадів. Це створювало передумови для укріплення позицій місцевого нобілітету, що, відповідно, суперечило політичним поглядам та практиці, впровадженими руськими князями. Можливо, саме місцевий угорський нобілітет, використовуючи соляні поклади регіону, і заклав на честь малолітнього представника династії Арпадів у 1214 р. поселення, розуміючи його статус і включення в склад королівського домену. Пізніше місто угорського королевича могло називатися Коломиєю.
Зрозуміло інше - коломийське поселення виникло в процесі розвитку місцевих суспільних відносин ще до поширення на цій території влади київських князів. Це значно вплинуло на розвиток Коломиї у пізніші періоди, а також багато у чому пояснює специфічні риси міської цивілізації, порівняно з більшістю галицьких міст. Найімовірніше, що з самих початків Коломия була військовим
городищем, поблизу якого могли поселятися люди, які під час небезпеки знаходили за стінами оборонної споруди надійний притулок, а також "оружники" - наймані війська або дружинники. Однак дотепер ні археологи, ні Історики, ні краєзнавці поки що не мають переконливих доказів, які свідчили б про існування у VІ-ХІІ ст. поселення на території сучасної Коломиї. Однак, якщо взяти до уваги, що перші оселі на Прикарпатті виникали поблизу солеварних промислів у ІХ-ХШ ст., то можна припустити, що давня Коломия і була тим важливим центром, в якому зосереджувалися доходи з "соляного мита" - виключного джерела скарбниці місцевих князівських і королівських династій.
2. м.Коломия в XIII-XIV ст.
Літописні відомості про Коломию до середини XIII ст. підтверджено археологічними дослідженнями. Незважаючи на спустошливу монголо-татарську навалу в середині XIII ст., Коломия не зупинилася у своєму розвитку, що свідчить про активне соціально-економічне життя міста у цей період. Вказати точну дату заснування Коломиї поки що не можна, допоки не знайдено відповідні документи, виявити які досить важко, оскільки багато населених пунктів, зазвичай, не фіксувалися в джерелах. Записувалися туди лишень села і містечка, які вже існували і становили певну економічну та політичну зацікавленість.
Уперше в писемних джерелах Коломия згадується у другій половині 1241р. в Іпатіївському літописі. Однак, як вважають історики, ця ймовірна дата вимагає додаткового уточнення, оскільки літопис не має датування, а це призвело до помилок в хронології подій. Тому-то поширена в історіографії версія про "літо - осінь 1241 р." - дискусійна. Мені видається, що ця історія могла відбутися у проміжку десь між 1238 і 1245 рр. Цікаво, що і сам редактор та інформатори літопису були волинянами, а отже - галицьке боярство і бюргерство, а також місцеві події трактувалися виключно негативно. Слова літописця зафіксували незаконність боярського привласнення прибутків із підкарпатських солеварень, які зосереджувалися як "соляне" мито у Коломиї.
Традиційним протистоянням між волинськими Романовичами, чернігівськими Ольговичами й угорськими Арпадами за володіння галицькими і волинськими землями в цей час користувалася боярська верхівка. Так, попівський онук Доброслав Суддич (Судиславич), опираючись на свої гради - Бакоту і Коломию на Покутті - всупереч князівським правам, побирав значні доходи Із місцевих солеварень і роздавав землі чернігівським боярам, хоча сіль належала виключно князівському двору. Підтримка громади, вотчинне право на тримання уряду і волості, заможість роду, вміла політика, наявність власної потужної партії та велика кількість васальних щодо нього бояр надали Доброславові Суддичу можливість "вокняження" у Пониззі, куди ще недавно ходив походом його батько. Одночасно з Пониззям, у його руках опинилася Коломийська волость, яку він, можливо, отримав у тимчасове володіння за перехід на бік князя Данила Романовича у 1234 р. Впливовість Доброслава була настільки великою, що боярин міг вільно розпоряджатися землями з князівського фонду та з його допомогою збільшувати число васальних собі бояр. Це, в свою чергу, ще більше посилговало політичне й економічне становище Доброслава Суддича у тогочасному суспільстві.
Як свідчить літопис, Данило Галицький (1201-1264) довідавшись про це, надіслав у Коломию стольника Якова Марковича для з'ясування конфлікту, кажучи до бояр: "...князь ваш я єсть, [а] ви повеління мойого не сповняєте і землю грабуєте....". Галицький володар вимагав, щоб "коломийську сіль", з продажу якої платили війську, залишили йому. Учасниками цієї зустрічі літописець згадує Лазара Домажирця та Івора Молибожича, яким Доброслав ще й самовільно віддав Коломию без згоди Данила. Тоді на це князівський стольник зауважив: "...Як ти можеш без княжого повеління оддати її сим обом, коли великі князі держать сю Коломию, щоб роздавати [сіль] оружникам?...". Про важливість належності Коломиї Романовичам чи ставленикам чернігівського князя Михайла Всеволодовича - Доброславу Суддичу і Григорію Васильовичу свідчив донос Доброслава на останнього. Зауважимо, що на відміну від князівської, боярська верства не була цілковито замкнутим станом. Потрапляли до боярського стану й представники інших верств населення, зокрема смерди - Лазар Домажирич, Івор Молибожич, а подекуди духовенство - Доброслав Суддич, попів онук.
Літописна оповідь показує, що політична нестабільність другої чверті XIII ст. сприяла боярським претензіям, а тому Данилу
Loading...

 
 

Цікаве