WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Гоголь М.В. - Реферат

Гоголь М.В. - Реферат

після заміжжя вона зрозуміла: "А ви, здається, у мене закохані!" Микола Васильович розгубився і втік...
Нещаслива у сімейному житті, Олександра почувалася самотньою, і рідна душа земляка Гоголя приваблювала її. Услід за автором "Мертвих душ" вона поїхала в Італію, а потім -у Париж, Санкт-Петербург, Москву.
Гоголь визнавав, що ця жінка була для нього справжньою втіхою тоді, коли ніхто не міг його втішити. Разом вони згадували рідну Україну, вона співала Гоголю "Ой, не ходи, Грицю" і ніжно називала його хохликом.
Про їхні стосунки багато пліткували, але ніхто не міг зрозуміти цю не-земну, платонічну любов. Як нікому іншому, Гоголь звіряв Олександрі багато таємниць. Не маючи змоги часто зустрічатися, вони спілкувалися у листах. Ці сповіді на папері анітрохи не схожі на листування чоловіка і жінки. Це крик розпачу двох нещасливих людей, довкола яких - пустота...
РУКОПИСИ НЕ ГОРЯТЬ?
Ще за життя Гоголя поповзли чутки про його божевілля. Та шизофреніком він не був -- останні 20 років життя Гоголь хворів висловлюючись мовою сучасної медицини, на маніакально-депресивний психоз. Періоди надзвичайних веселощів змінювалися раптовими нападами апатії. Хворого обстежували найкращі медичні світила Росії та Європи, проте жодного разу його не оглянув психіатр. Міфічні діагнози і лікування неіснуючих хвороб лише погіршували важкий стан пацієнта.
У липні 1836 року Микола Васильович їде за кордон, де продовжує працювати над "Мертвими душами", розпочатими ще в Петербурзі. У травні 1842 року"Пригоди Чічікова, або Мертві душі" вийшли у світ і викликали полярні оцінки читацьких кіл і критиків - від найпіднесеніших похвал до звинувачень у наклепі на дійсність.
З 1842 року письменник працює над другим томом "Мертвих душ", де намагається дати позитивну картину російського життя. На початку лютого 1852 року Гоголь фактично відмовився від їжі та ліків, перестав спати. Переживаючи важкі сумніви у доброчинності письменницької спадщини та передчуттям близької смерті, Гоголь зустрічається з отцем Матвієм (Константиновським). Той радить письменнику знищити частину глав другого тому, переконуючи Гоголя у їх шкідливому впливові. 7 лютого Гоголь сповідується і причащається, а в ніч з 11 на 12, переслідуваний страшними релігійними видіннями, Гоголь вийняв з портфеля майже готовий до друку другий том "Мертвих душ" і жбурнув рукопис у вогонь. То був відчайдушний крок смертельно хворої й самотньої людини.
Причиною депресії Гоголя стала смерть сестри його друга Хом'якової. Гостре небажання жити, яке він відчував і раніше, тепер переросло у релігійне божевілля. Гоголь усамітнився, перестав писати і жив в очікуванні смерті. День і ніч молився, стоячи навколішках перед образами, і якось йому вчулися голоси, що віщували близьку смерть. Виснаження організму і депресія призвели до важкої форми дистрофії. Але хворому поставили діагноз менінгіт і лікували недосконалими методами медицини XIX століття.
Це було справжнім знущанням. Гоголя насильно садовили в гарячу ванну, а голову обливали крижаною водою. Хворого знобило, а його тримали роздягненим. Йому робили кровопускання, прикладаючи до носа п'явки. Коли ж Гоголь пручався, грубо лаяли, силоміць заламували руки, завдаючи нестерпного болю.
За кілька днів Генія не стало. 21 лютого (4 березня) 1852 року Гоголь помер у своїй квартирі в будинку Тализіна. За іншими джерелами, життя письменника трагічно обірвалося у домі графа Толстого на Нікітському бульварі. Як і заповідав Микола Васильович, поховали його через кілька днів після смерті. До Данилівського монастиря труну з тілом покійного несли на руках вісім верст по глибокому снігу...
ЯК СОЛОДКО ПОМИРАТИ!
Перед смертю Гоголь при повній пам'яті промовив: "Як солодко поми-рати!" - і з духовним просвітлінням покинув цей грішний світ.
Деякі біографи Гоголя вважають, що він помер жахливою смертю і його поховали живим, коли він впав у летаргічний сон. Такі версії з'явилися з легкої руки самого Миколи Васильовича, який страждав від татефобії - страху бути похованим живим (саме так сталося з його дідом). Після малярійного енцефаліту Гоголь часто непритомнів і впадав у тривалий сон. Він наказував рідним не давати йому спати більше двох годин на добу. Та й спав він сидячи, кажуть, що останні десять років Гоголь узагалі не лягав у ліжко. Його фобії й породили такі страшні чутки.
Подейкують, що коли у 30-х роках минулого століття робили перепоховання Гоголя, то побачили, що скелет його перевернутий, а на кришці труни - подряпини від нігтів. Це й дало підстави твердити, що Гоголь помер у могилі.
Тепер важко відрізнити правду від вигадки. Ексгумацію проводили через 80 років після смерті. Що могло залишитися від тіла? Прах. Та й сама труна, певне, давно зігнила. Проте великий містик Гоголь, який так переконливо розповів нам про чортів та відьом, змусив повірити усіх у ще одну свою вигадку. Сумнівалися навіть у тому, що саме Гоголя поховали під склепінням Данилівського монастиря.
Уся Полтавська губернія гула чутками, що справжній Гоголь зник з дому і виїхав за кордон, а відспівували у Москві іншу людину. Тогочасну легенду сорочинці й досі переповідають з уст в уста.
Років за двадцять до смерті Гоголя, повіривши розповідям люблячої матусі, жителі нашого краю були певні, що паровози, пароплави та інші вина-ходи з'явилися завдяки талантам Нікоші і що перу Гоголя належить третина всіх романів, написаних у Росії..."
Loading...

 
 

Цікаве