WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політика гетьманів - Реферат

Політика гетьманів - Реферат

та
1722 рр. Україна повинна була утримувати десять російських полків, розміщених
на її території. Десятки тисяч українців посилали на північ працювати на будів-
ництві Ладозького каналу та нової царської столиці Санкт-Петербурга, де у надзви-
чайно суворих умовах багато з них загинули. У 1719 р. українцям заборонили
експортувати зерно безпосередньо на Захід. Натомість вони мали довозити його
у російські порти Ригу та Архангельськ, де воно продавалося за встановленими
урядом цінами. Нарешті, російським купцям створювалися пільгові умови для про-
дажу в Гетьманщині своїх товарів, у той час як українці мусили сплачувати вели-
чезне мито за крам, що везли на північ.
Але найбільшим ударом для українців стало те, що у 1722 р. Малоросійська
колегія - урядовий орган Москви, що складався з шести російських урядовців, які
постійно перебували на Україні,- дістала право ділити з гетьманом владу. Це вже
було занадто навіть для терплячого Скоропадського. Він поїхав до Санкт-Петербур-
га просити царя переглянути цю справу. Петро 1 відмовив йому, і невдовзі, повер-
нувшись до Глухова, старий гетьман помер.
Павло Полуботок (1722-1724). Після смерті Скоропадського старшина звер-
тається до царя з проханням дозволити їй обрати нового гетьмана. А тим часом на-
казним гетьманом вони обирають чернігівського полковника Павла Полуботка -
людину шановану й тверду. Полуботок негайно вживає енергійних заходів, щоб
стати на заваді Малоросійській колегії, повторюючи прохання про вибори нового
гетьмана. Роздратований його наполегливістю цар відповідає, що всі гетьмани вияви-
лися зрадниками і виборів не проводитимуть доти, доки не знайдуть вартого дові-
ри кандидата. Але відважний Полуботок не відступався. Якраз коли Петро 1 вів
війну в Ірані, наказний гетьман добився того, що імперський Сенат віддав колегії
розпорядження, аби та знайомила гетьмана зі своїми планами й узгоджувала свої
дії з українською адміністрацією. Оскільки колегію було створено нібито для розгля-
ду скарг українців на адміністрацію й особливо на корумповану систему судо-
чинства, Полуботок вирішує сам розв'язувати ці справи, а не лишати їх на
Павло Полуботок
розсуд росіян. Він реорганізовує суди на засадах колегіальності, забороняє хабарі
та призначає інспекторів для нагляду за виконанням його наказів. Щоб зменшити
кількість скарг від селян, він тисне на старшину, аби вона пом'якшила визиск
своїх підданих.
Ці зміни дуже розгнівили царя. Влітку 1723 р. він викликає до столиці гетьмана
та його спільників, вимагаючи пояснити, чому вони заважають роботі колегії.
Побачивши нагоду підірвати становище Полуботка, президент колегії Вельямінов
переконав кількох українців написати на того донос, а також просити впровадити
у Гетьманщині російські порядки. Наказний гетьман посилає на Україну емісара,
щоб організувати кампанію петицій, що засвідчила б підтримку українського само-
врядування переважною частиною населення. Ще більше розлючений його непокір-
ністю, Петро 1 ув'язнює Полуботка й усіх, хто підписав петицію. Лише смерть царя
у 1725 р. рятує їх від заслання до Сибіру. Більша частина старшини повернулася
додому, окрім Полуботка: за кілька місяців до смерті Петра 1 він помирає в Санкт-
Петербурзі у камері Петропавловської фортеці.
Данило Апостол (1727-1734). Із смертю Полуботка Малоросійська колегія
дістала свободу дій у Гетьманщині. В 1722 р. вона впроваджує пряме оподаткування,
що стало для українців справжнім лихом. У 1724 р. Вельямінов з гордістю по-
Данило Апостол
відомляє про підвищення податків на 600 % порівняно з попередніми, отриму-
ваними від Гетьманщини царським урядом. Проте успіх Вельямінова обернувся
його ж поразкою. Він став вимагати, щоб новий податок сплачували також ро-
сіяни, котрі мають землеволодіння на Лівобережжі. Несподівано князь Меншиков -
найвпливовіший в імперії політик, який володів величезними маєтками в Гетьманщи-
ні й був запеклим ворогом української автономії,- став на захист українського само-
врядування, виступивши проти колегії з гострою критикою. Інші російські полі-
тики почали прихильніше ставитися до української автономії, позаяк у 1726 р. з'я-
вилися ознаки близької війни з Туреччиною й за цих обставин вони не хотіли на-
строювати українців проти себе. Тому в 1727 р. вплив Меншикова та стратегічні
міркування спричинилися до того, що імперська рада розпустила першу Малоро-
сійську колегію й видала декрет, за яким "для задоволення і заспокоєння місцевого
населення гетьманом має бути обрана людина достойна й віддана".
У жовтні 1727 р. гетьманом обирають 70-річного миргородського полковника
Данила Апостола. Загальне схвалення, викликане цією подією, затьмарювалося
тим, що імператорський уряд не лише відмовився підтвердити всі статті Переяслав-
ської угоди 1654 р., а й нав'язував гетьманові нові обмеження. За всіма зовнішньопо-
літичними контактами мав наглядати російський намісник, військові справи -
контролювати російський фельдмаршал, а цар одержував право дарувати землі
в Гетьманщині. Щоб утішити українців, Гетьманщина з імперського Сенату переда-
валася знову під юрисдикцію міністерства іноземних справ. Розуміючи прире-
ченість усяких спроб відновити політичні прерогативи Гетьманщини, Апостол
зосередив діяльність на поліпшенні соціально-економічних умов у країні.
Він продовжив реформу системи судочинства й заснував скарбницю, що забез-
печила Гетьманщині перший річний бюджет. Оскільки між 1729-1731 рр. серйозно
вичерпався фонд громадських та ранговихземель, Апостол провів їх ретельну реві-
зію та відновив велику частину втрачених земель. Особливо ефективно він
обстоював інтереси української торгівлі, захищаючи українських купців від нерівно-
правного суперництва з росіянами, скоротивши обтяжливі експортні мита, накладе-
ні російськими чиновниками. Він навіть здобув кілька політичних перемог. Відвою-
вавши право призначати Генеральну канцелярію та полковників, Апостол різко
зменшив кількість росіян і чужинців у своїй адміністрації. Він також поставив під
свою юрисдикцію Київ, що довго перебував під владою російського губернатора.
Вражаючим прикладом зміцнення Гетьманщини стало повернення навесні 1734 р.
під владу Росії запорожців, які з 1708 р. жили у вигнанні на території кримських та-
тар. Апостол не дожив до цієї події, бо вмер у січні 1734 р.
"Правління гетьманського уряду" (1734-1750). Із зміною царів у Санкт-
Петербурзі змінювалася й їхня політика на Україні. Зразу ж після смерті Апо-
стола нова імператриця Анна Іоаннівна знову заборонила вибори гетьмана й засну-
вала ще одну колегію під назвою "Правління гетьманського уряду". Складалася
вона з трьох росіян і трьох українців на чолі з російським князем Шаховським.
Удаючи, що його колегія існує лише тимчасово, Шаховськой мав таємні інструкції
поширювати чутки, що в надмірних податках і невмілому керівництві Гетьманщиною
винні попередні гетьмани. Це мусило переконати українців у тому, що скасування
Гетьманщини найкраще відповідає їхнім інтересам.
Імператорський
Loading...

 
 

Цікаве