WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політика гетьманів - Реферат

Політика гетьманів - Реферат

членів старшини. Умови, за яких українці приєдна-
лися до Карла, були встановлені у пакті, підписаному наступної весни. За надання
військової допомоги та провізії Карл обіцяв захищати Україну й утримуватися від
підписання миру з царем аж до повного звільнення її від влади Москви та відновлення
її давніх прав.
Петро 1 дізнався про "вчинок нового Іуди Мазепи з великим здивуванням". Че-
рез кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин
напав командуючий російськими військами на Україні князь Меншиков і вирізав
усіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. Звістка про бойню в Батурині й терор,
що його розпочали на Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за
найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних
прибічників гетьмана. Тим часом Петро 1 наказав старшині, що не пішла за Мазепою,
обрати нового гетьмана, й II листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський.
Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед
українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому
велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Вона воліла
почекати й побачити, як розвиватимуться події. Як не дивно, але єдиною знач-
ною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запо-
рожці. Хоч вони й часто сварилися з ним за потурання старшині, та все ж вважали
Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але за це рішення вони мали дорого
заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно
діючий наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708-1709 рр. військові сили суперників маневру-
вали, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтрим-
кою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська
битва - одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній
вийшов Петро 1, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі
Північну Європу. Росія ж тепер забезпечила контроль над узбережжям Балтійського
моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Щодо українців,
то битва поклала кінець їхнім намаганням відокремитися від Росії. Тепер остаточне
поглинення Гетьманщини міцніючою Російською імперією було тільки питанням ча-
су. І справді, Петро 1 вважав англійське поневолення Ірландії придатною моделлю
для здійснення своїх намірів щодо України.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти. Мазепа і Карл XII
знайшли притулок у Молдавії, що належала Туреччині. Тут, біля м. Бендери, 21 ве-
ресня 1709 р. вбитий горем 70-річний Мазепа помер.
Пилип Орлик (1710-1742). За Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних
представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тис. запорож-
ців. Ці "мазепинці", як їх часом називають історики, були першою українською
політичною еміграцією. У 1710 р. вони обирають гетьманом у вигнанні Пилипа
Орлика, що при Мазепі був генеральним писарем. Намагаючись завоювати собі
підтримку, Орлик складає проект конституції ("Расіа еі сопхіііиііопех") - так званої
Бендерської конституції. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи,
зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися
за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде
владу на Україні. За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими
татарами та Оттоманською Портою й на початку 1711 р. розпочинає спільний
похід запорожців і татар проти росіян на Україні. Після кількох вражаючих успі-
хів цей похід провалився. Протягом наступних років Орлик із невеликою групою
прибічників їздить від однієї європейської столиці до іншої в пошуках підтримки своєї
справи. Врешті-решт гетьмана на вигнанні інтернували в Оттоманській імперії. Проте
він не припиняв бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких по-
літичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григорієм
планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від "московського ярма".
Занепад української автономії
Після провалу Мазепиних планів українці були змушені перейти до оборони. Та
поглинання Гетьманщини Російською імперією було довгим і затяжним. Не всі
російські правителі XVIII ст. були такими прибічниками централізму, як Петро 1.
Потребуючи підтримки у численних війнах із турками, царський уряд ретельно уни-
кав антагонізмів з "малоросами". Проте росіяни послідовно намагалися обмежити
українське самоврядування. Для цього вони застосовували всі звичайні способи ім-
перських політиків. Найулюбленішим із них був принцип "поділяй і володарюй",
яким заохочувалися чвари між гетьманами і старшиною. Іншим способом було
упокорення старшини під острахом підбурювання проти неї селянства. Кожний
прорахунок української адміністрації, кожна скарга простого люду на старшину ви-
користовувалися центральним урядом як привід для впровадження адміністративних
"покращень". Ці нововведення незмінно супроводжувалися благочестивими декла-
раціями про те, що в їхній основі лежить монарше піклування про суспільний добро-
бут.
Російська централізаторська політика на Україні передбачала три основних мети:
1) цілком підкорити собі українську верхівку і простий люд; 2) підпорядкувати
українське врядування, економіку, культуру; 3) максимально користатися людськими
й господарськими ресурсами України. Слід зауважити, що Україна не становила
у цьому відношенні винятку, оскільки царський уряд провадив аналогічну політику
як в інших сусідніх з імперією землях, так і в самому її центрі.
Іван Скоропадський (1708-1722). Хоча Скоропадський і фігурував у планах Ма-
зепи та підтримував ідею автономії України, Петро 1 погодився на його обрання,
бо той був людиною старою й ненаполегливою. Скоропадськийфактично не чинив
опору реформам Петра 1, але й зробити міг небагато. Одразу після його обрання
у 1708 р. цар відрядив до Скоропадського свого намісника Ізмайлова та два росій-
ських полки, давши їм таємні вказівки заарештувати гетьмана зі старшиною, якщо
їхні дії викличуть підозру. Приблизно в цей самий час Петро 1 підтверджує дого-
вір 1654 р., проте у найзагальніших рисах. На прохання Скоропадського підтверди-
ти окремі пункти цар відповів різкою відмовою, сказавши, що "українці й так мають
більші вольності, ніж будь-який інший народ на землі". Незабаром стала проводитися
політика підпорядкування. Резиденцію гетьмана перенесли з Батурина до Глухова,
ближче до російського кордону. Головнокомандуючим козацького війська було по-
ставлено росіянина. На посади управляючих територіями полків призначили чужин-
ців і росіян. Уперше росіяни (й насамперед фаворит царя Олексій Менши-
ков) отримали на Україні великі землеволодіння. Навіть за видавничою справою
здійснювався нагляд, щоб "українські книжки бува не суперечили великоруським
виданням".
Експлуатація українських ресурсів мала різноманітні форми. Між 1709
Loading...

 
 

Цікаве