WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політика гетьманів - Реферат

Політика гетьманів - Реферат

феодалів Європи. Людина
досвідчена й витончена. Мазепа скеровує значну частину своїх особистих прибут-
?ків на розвиток релігії та культурних установ. Ревний покровитель православ'я,
і він будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових церков, споруджених у пишно-
ту стилі, що його часом називають мазепинським, або козацьким, барокко. За
'Мазепиного гетьманування Києво-Могилянська академія змогла завдяки його під-
тримці спорудити нові корпуси і збільшити до 2 тис. кількість студентів. Крім того.
він заснував багато інших шкіл і друкарень, щоб "українська молодь могла в повну
міру своїх можливостей користуватися благами освіти".
Проте якщо київські спудеї та духовенство складали на його честь захоплені
панегірики, то селяни й козацька чернь мало що доброго могли сказати про
нього. Його відкрита й послідовна підтримка старшини збуджувала повсюдне невдо-
волення серед народних мас та настроєних проти старшини запорожців. Потен-
ційно вибухова ситуація виникла у 1692 р.. коли Петро Іваненко-Петрик. писар, кот-
рий мав широкі політичні зв'язки, втік на Січ і став піднімати там заколот проти
гетьмана. Оголосивши, що настав час повстати проти старшини, яка "смокче народну
кров^ і "визволити нашу батьківщину Україну з-під влади Москви", Петрик у своїх
намаганнях утворити незалежне Українське князівство заручається підтримкою
кримських татар. Проте коли замість допомоги татари повернули проти нього
й стали грабувати населення, популярність Петрика серед народу похитнулася й пов-
стання згасло.
Взаємини з Москвою. Гідне подиву піднесення Мазепи від в'язня до гетьмана, йо-
го здатність тримати в покорі ненаситну й підступну старшину водночас із прове-
денням політики, що поклала початок добі бурхливого культурного та економічного
розвитку.- все це досягнення першорядної ваги. Та найбільш вражаюча риса Мазе-
пи як політика полягала в умінні захищати як власні, так і загальноукраїнські
інтереси, зберігаючи водночас добрі стосунки з Москвою. Коли в 1689 р. на трон
зійшов молодий і енергійний Петро 1. гетьман уже вкотре застосував свій незбагнен-
ний дар чарувати можновладців. Він надавав царю активну допомогу в грандіозних
походах на турків і татар, кульмінацією яких стало здобуття у 1696 р. Азова - клю-
чової турецької фортеці на Азовському морі. Старіючий гетьман також постійно
давав недосвідченому молодому монархові поради у польських справах: згодом між
ними виникла тісна особиста дружба. Козацькі полковники із сарказмом зауважу-
вали. що "цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі", а російські урядники заяв-
ляли. що "ніколи ще не було гетьмана кориснішого і вигіднішого для царя. як
Іван Степанович Мазепа".
Завдяки близьким стосункам із Петром 1 Мазепа зміг скористатися великим ко-
зацьким повстанням, що вибухнуло на підлеглому полякам Правобережжі у 1702 р.
Після того як цей район знову було заселено, польська шляхта спробувала вигнати
звідти козаків. Правобережне козацтво на чолі з популярним у народі полковником
Семеном Палієм підняло повстання: перелякані польські урядники повідомляли, що
Палій хоче "піти слідами Хмельницького". Сили повстанців уже налічували
12 тис. коли до них приєдналися інші козацькі ватажки - Самійло Самусь. Захар
Іскра. Андрііі Абазин. Незабаром перед повстанцями впали такі польські
твердині, як Немирів. Беріичів та Біла Церква. З утечею на захід польської шляхти
соже було на те. що розгортається щось на зразок меншого варіанту 1648 року.
Однак у 170^ р. полякам удалося відвоювати значну частину втрачених земель
і взяти Палія в облогу в його "столиці" Фастові. Саме в цей час у Польщу втор-
гається найбільший ворог Петра 1 - король Швеції Карп XII. Скориставшися
замішанням. Мазепа переконує царя дозволити йому окупувати Правобережжя. Зно-
ву обидві частини Наддніпрянської України були об'єднані, і заслугу здійснення
цього міг приписати собі Мазепа. Щоб гарантувати себе від загрози з боку популяр-
ного в народі Палія. Мазепа за згодою Петра 1 наказує заарештувати того й заслати
до Сибіру.
Проте на початку XVIII ст. у взаємовигідних стосунках із царем, що їх Мазепа
так спритно підтримував, з'являється напруженість. У 1700 р. вибухнула велика
Північна війна. У виснажливііі 21-річній боротьбі за володіння узбережжям Бал-
тійського моря головними супротивниками виступали російський цар Петро І
18-річний король Швеції Карп XII - обдарований полководець, але кепський полі-
тик. Зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, Петро 1, цей палкий
прихильник західних звичаїв, вирішує модернізувати армію, управління й суспіль-
ство взагалі. Значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролюва-
лися всі ділянки життя, відмінялися також "застарілі звичаї". В межах цієї
політики під загрозу потрапляла гарантована у 1654 р. традиційна автономія Геть-
манщини.
Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Козаки
вперше повинні були воювати виключно за інтереси царя. Замість того щоб за-
хищати свою землю від безпосередніх ворогів - поляків, татар і турків, українці
були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи
Центральній Польщі. У цих походах стало до болю очевидним те, що козаки
не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями. Рік у рік їхні загони по-
верталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60 і навіть 70 % складу. Коли,
намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро 1 поставив на чолі козацьких полків
російських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офі-
цери ставилися з презирством до козацького війська, яке вважали гіршим і часто ви-
користовували просто як гарматне м'ясо. Коли поповзли чутки про наміри Петра І
реорганізувати козаків, старшина, положення якої було пов'язане з військовими по-
садами, занепокоїлася.
Війна викликала ремствування також серед українських селян і міщан. Вони
скаржилися, що в їхніх містах і селах розмістилися російські війська, які завда-
вали утисків місцевому населенню. "Звідусіль,- писав цареві Мазепа,- я отримую
скарги на свавілля російських військ". Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли
пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи ро-
сійським вельможею.
Невдоволення, що врештіштовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя,
було пов'язане з питанням захисту України. Коли польський союзник Карла XII
Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся
по допомогу до Петра 1. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: "Я не можу
дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш". Це було для гетьмана останньою
краплею. Петро 1 порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних
поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав
вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 28 жовтня 1708 р., коли
Карл XII, котрий ішов на Москву, завернув на Україну, Мазепа, в надії запо-
бігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько
З тис. козаків і провідних
Loading...

 
 

Цікаве