WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → УПА - Курсова робота

УПА - Курсова робота

нас залишити осторонь всі непорозуміння і стати разом до служби тільки одній найбільшій справі -визволенню українського народу і відновленню Української Суверенної, ні від кого незалежної Соборної Держави" .
22 червня 1941 р. у Кракові відбулася нарада представників різних політичних партій в еміграції за участю С.Бандери, на якій створено Український національний комітет (УНК). Завдання останнього - очолити і розгорнути діяльність по налагодженню державного життя в Україні. Під час наради присутні дізналися про початок війни.
Керуючись постановами Другого збору, керівники ОУН(б) створили з дозволу й з допомогою німців два військових формування "Нахтігаль" і "Роланд". Німці розраховували, що ці підрозділи сприятимуть наступу військ. Плани оунівського керівництва були іншими: використати війну Німеччини з СРСР для розгортання боротьби за суверенну Україну.
Після початку війни похідні групи ОУН вирушили на схід. Спеціальна група, очолювана Я.Стецьком, діставшись Львова 28 червня 1941 р., розгорнула діяльність по проголошенню незалежності України. Члени групи скликали 30 червня під вечір прихильників українського національного життя. Як згадує один з тогочасних лідерів ОУН(б) М. Лебедь, збори "проголосили відновлення Української Самостійної Держави та схвалили ініціативу ОУН, покликавши Українське правління з Ярославом Стецьком як його головою-прем'єром. В кілька днів опісля створено Українську Національну Раду... Ці два акти були виявом самостійності волі українського народу"
Третього липня 1941 року провідних діячів ОУН (С. Бандеру, В. Горбового, Д. Андрієвського, В. Мудрого, С.Шухевича) запросили представники німецької влади у Кракові з метою з'ясування всіх деталей, пов'язаних з проголошенням Акту. Тут було остаточно з'ясовано політику німецьких урядових кіл щодо українського питання. На зустрічі помічник державного секретаря рейху Кундт пред'явив їм інформаційний листок, надрукований Українським національним комітетом у Кракові від 1 липня 1941 р., де йшлося про проголошення незалежної Української держави, і заявив: "Зміст цього циркуляру зовсім не відповідає фактам. Ні німецька влада, ні служби Берліна не поінформовані про існування українського уряду у Львові. Такий уряд не був створений на місці з їхньої згоди... Говориться також (у циркулярі), що німецький рейх і вермахт є вашими союзниками. Це не зовсім точно: фюрер єдиний, хто керує боротьбою, і ніяких українських союзників не існує. Можливо, що українці особисто відчувають велике піднесення і почувають себе нашими союзниками, але за смислом державної термінології ми не є союзниками, ми є завойовниками російсько-радянських регіонів".
С.Бандеру і Я.Стецька було затримано, посаджено під домашній арешт, а згодом переведено до концтабору Заксенхаузен. Тоді ж, у вересні 1941 р., було арештовано 15 керівних діячів і близько 300 членів ОУН (б). Багато з них були розстріляні, ув'язнені в тюрмах та концтаборах
2. Створення УПА (14 жовтня 1942 року)
Переломним моментом для настроїв українського населення в відношенні до німців мусіла бути реакція німецького уряду на Акт 30 червня 1941р. Так воно й сталося. Та гостроту цього перелому послабила на деякий час постава проводів опортуністичних, - а всеж таки українських, - середовищ, які стали запевняти український народ, що ця реакція німців є тільки акцією німецьких властей проти провокативного виступу одної екстремістичної групи і в ніякому випадку не акцією проти українського народу взагалі, ні проти українських самостійницьких змагань. Із-за цього, для успішного проведення політично-психологічної мобілізації українського загалу до протинімецької боротьби, яка була конечною передумовою переходу до загально-національного збройного резистансу, треба було відповідного часу, в якому повсякденна постава німців до українського населення в усіх ділянках життя підтвердила б аргументи політично-роз'яснювальної акції ОУН про принципову ворожість німецького окупанта до українського народу та його державницьких змагань.
Тому то, на Першій Конференції ОУН в вересні 1941 р. не приймається постанова про негайний перехід до загальнонаціонального збройного спротиву, але визначається як найближчі завдання:
є) пропагандивно-роз'яснювальна підготова до активної боротьби з німецьким окупантом, розкриття німецьких планів поневолення і колонізації України. Одночасно така ж акція проти нових намагань большевизації українських теренів, що її проводять насилані Москвою в Україну агенти й партизанські диверсійні групи;
є) збір та магазинування зброї;
ж) вишкіл нових провідних кадрів для визвольної боротьби.
Для, здійснення цих завдань в військовій ділянці Військова Референтура Проводу ОУН творить окремий Краєвий Військовий Штаб під керівництвом Військового Референта Проводу ОУН пор. Дмитра Грицая, пізнішого ген. Перебийноса, шефа штабу УПА, а опісля під керівництвом сот. Романа Шухевича, пізнішого ген. Т. Чупринки, Головного Командира УПА. З доручення цього КВШ переводяться в стан підпілля та продовжуються започатковані українською владою в червні 1941 р. старшинська школа в Мостах біля Львова та підстаршинська школа в Поморянах та організуються курси радистів, санітарної служби тощо. Сітка ОУН одержує доручення, щоб кожний провідний член перейшов в найближчому часі щонайменше підстаршинський вишкіл.
Одночасно з цим, дорученням Проводу ОУН починають організуватися збройні боївки, а далі й окремі збройні відділи ОУН, які, втягаючи в свої ряди теж нечленів ОУН, приймають скоро загальнонаціональний характер. Своїм завданням ставлять вони самооборону місцевого українського населення перед сваволею німецьких, большевицьких та польських грабіжницьких банд. Так повстає мережа відділів УНС, - Української Національної Самооборони.
В квітні 1942 року наступним кроком у розробці програми дій ОУН стосовно становища в Україні стала Друга Конференція ОУН. В її рішеннях говориться про "близьку можливість збройної боротьби за Українську Державність в слушний час", якщо СРСР буде розгромлений або Німеччина виснажиться внаслідок втрат на фронті і внутрішніх потрясінь. Конференція ОУН-Б ухвалила низку рішень про посилення революційної діяльності і роботи по створенню повстанської армії. В квітні 1942 року на Волині було організовано перші дві групи самооборони з членів ОУН-Б на чолі з С.Качинським (псевдонім Остап) та І Перегіняком - Довбенком . Разом з іншими збройними загонами українських націоналістів, які утворилися в той час, вони прийняли назву Українська Повстанська Армія (УПА). В серпні 1943 року визначилась остаточна структура УПА
У середині липня 1942 року Головна команда УПА видала наказ усім своїм "летючим бригадам" негайно розпочати заплановану другу фазу: збройні акції проти гітлерівців не тільки щодо адміністративних органів, а й також у всіх пунктах військово-стратегічного значення, а особливо - у системі транспорту та постачання фронту скрізь - від Чорного моря до Білорусії і Балтики. Слід, однак, зазначити, що активні воєнні дії ОУН(б) розпочала фактично з 1943 р. Найбільш
Loading...

 
 

Цікаве