WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → УПА - Курсова робота

УПА - Курсова робота

середовищі ОУН загострються стосунки між Проводом ОУН, який після вбивства Радянським агентом Є. Коновальця очолив А.Мельник, і членами Крайової екзекутиви, лідером якої був С.Бандера.
Один з відомих дослідників С.Процик писав, що у питанні про розкол в ОУН існує "безліч обвинувачень концепційного, психологічног персонального, морального та етичного характеру". Головними ж "розбіжностями між двома ОУН були політично-стратегічні засади постановки боротьби серед хаосу другої світ війни" .
Молоді західноукраїнські радикали, очолювані С.Бандерою, звинувачували голову Проводу ОУН у нерішучості, пасивному опортунізмові. У лютому 1940 р. С.Бандера скликав конференцію ОУН, де порушив питання про довіру до Голові ПУН А.Мельника. На конференції стався розкол в ОУН. Старі кадри підтримали А.Мельника, молода генерація пішла за С.Бандерою.
Основним ворогом української державності ОУН(б) вважала СРСР, оскільки переважна більшість території України була "окупована більшовицькою Росією". Виходячи з цього, керівники організації шукали прихильників чи союзників, які могли б подати бодай моральну підтримку українському рухові за створення самостійної України. У тогочасній Європі лише Німеччина явно готувалася до війни проти СРСР, і тому, на думку бандерівців, природно, що український народ сподівався внаслідок німецько-радянського конфлікту вибороти волю. Водночас вони не прагнули, щоб "поневолення більшовицькою Москвою замінити новим поневоленням Німеччиною. Бо, сподіваючись німецько-совєтської війни, український народ підготовлявся використати її виключно для того, щоб відбудувати свою самостійну незалежну державу".
Вважаючи діяльність своєї фракції єдино правильною, С.Бандера та його прихильники вважали за необхідне розробити власну програму дій на перспективу. В грудні 1940 р. було видано1 "Маніфест Організації українських націоналістів", де проголошувалось, що світ, заснований на насильстві над народами, перебуває на грані краху під ударами борців за волю. СРСР, як одна з імперій, поневолює багато інших народів, а отже, він має розвалитися. Від імені українського народу ОУН(б) очолює "боротьбу за свободу народів та людини", "проти більшовизму, що довів національно-політичний, релігійний, культурний, соціальний і господарський гніт до крайніх меж".
У "Маніфесті" було викладено програму дій організації. ОУН(б) боротиметься: проти приниження гідності людини: за право громадян відкрито виявляти свої політичні погляди, створювати і бути членом будь-яких політичних, громадських, професійних організацій; проти одурманення підростаючого покоління пропагандою тоталітарного сталінського режиму; терору, депортацій; економічного пограбування України: рабської праці в колгоспах, радгоспах та промислових підприємствах; ущемлення прав жінок під виглядом декларованої рівноправності; щоб кожний поневолений російською більшовицькою імперією народ мав змогу користуватися багатствами своєї рідної землі та здобутками своєї праці. Ці свободи, як і незалежність України та інших народів, можуть бути реалізовані лише після того, як вони піднімуться на боротьбу і відбудеться розпад російської імперії.
Докладнішу програму подальшої боротьби ОУН(б) проголосила на Другому зборі, що відбувся в квітні 1941 р. У постановах збору давалася політична характеристика визвольної боротьби за українську державність в останні десятиліття, наголошувалося, що Організація українських націоналістів бореться за Українську Суверенну Соборну Державу, за новий справедливий лад і продовжуватиме революційну боротьбу за визволення українського народу без огляду на всі територіальні та політичні зміни, які б сталися на території Східної Європи, тобто навіть у випадку німецької окупації. Союзником України ОУН вважає всі держави, політичні угруповання та сили, що зацікавлені в розвалі СРСР та створенні ні від кого незалежної Української Соборної Держави. Тому і ставлення ОУН (б) до держав та політичних рухів залежати від їх антибільшовицької позиції. Боротьба за визволення всіх українських земель і об'єднання їх в одну соборну незалежну державу велась і вестиметься, спираючись на власні сили українського народу. ОУН відкидає орієнтації на чужі сили, зокрема на історичних ворогів українського народу. Ця боротьба мала (більше шансів на успіх, якщо одночасно роз горнулася б серед усіх поневолених націй СРСР. Спільна боротьба повинна проходити під гаслом, що його висувала ОУН (б): "Свобода народам і людині!"
Незабаром після Другого збору ОУН (б) буд створено Головний військовий штаб на базі існуючого військового осередку. Його очолив сотник О. Гайсин, який розгорнув роботу по підготовці військових кадрів для майбутнього ходу на схід.
Як свідчив Я.Стецько, заступник провідника колишній голова Українського державного правління (уряду, створеного у Львові 30 червня 1941 році. С. Бендера мав зустріч з Канарісом, "якому дуже чітко і ясно представив українські позиції, дістав з його боку повну підтримку української політичної концепції. Іншої думки дотримувалося нацистське керівництво. У листопаді від 18 вересня 1940 р. на ім'я керівника гестапо і СД Гейдріха А. Шікенданц зазначав, що після радянської окупації Галичини ОУН втратила своє політичне значення, тож не варто підтримувати діяльність, яка "загрожує безпеці держави" Побоюючись, щоб західні держави не використали українців проти Німеччини, бюро зовнішньої політики нацистської партії пропонувало відповідним службам поширювати чутки вирішення в майбутньому українського питання Мовляв, після перемоги над Англією і Францією Німеччина зможе "кинутись на більшовиків, вигнати їх з Польщі і таким чином вона створить незалежну Україну". Подібні заяви були; спрямовані на заспокоєння українців, створені ілюзії уваги до українського питання. Зрозуміло, це була тактика зволікання з метою призері на свій бік емігрантські сили українців.
Українські сподівання живилися й тим, що на українських землях, які увійшли до Генерального губернаторства, створеного на території Польщі, німці дозволили відкрити українські школи, культурні товариства, ожило релігійне життя. Виникли комітети допомоги і підтримки для біженців, що прибували з СРСР. Для координації їх діяльності У червні 1940 р. за згодою німців був створений Український Центральний Комітет. "В цій атмосфері - зазначав один з провідників ОУН Л. Ребет німецька політика видавалася прихильною до Української справи, і в громадській думцінаших емігрантів утворилося уявлення, що німці є справжніми нашими союзниками".
Сподіваючись на прихильне ставлення німців до українського питання, ОУН(б) виступила ініціатором координації діяльності всіх політичних сил в еміграції, щоб спрямувати їхні зусилля в одне русло, тобто на боротьбу за суверенну Українську державу. 14 червня 1941 р. було видано відозву до всіх українців, підписану 116 визначними українськими політичними, державними, військовими та громадськими діячами в еміграції. "Великий історичний час, у якому живемо, - наголошувалось у документі, - вимагає від
Loading...

 
 

Цікаве