WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → УПА - Курсова робота

УПА - Курсова робота

значних втрат ворогові. При цьому стрільці виявляли неабияку відвагу і мужність. І навіть оточені, "".б'ються героїчно до загину з найбільшою погордою смерті всі, як один, ранені самі себе вбивають, шоб не здатися ворогові. З таким противником польське військо не могло дати собі ради"
3а неповними даними, протягом лютого-липня 1946 р. підрозділи УПА провели понад 50 великих і малих операцій, диверсійних актів, оборонних дій. Серед них вирізнялася наступальна операція у травні 1946 р., проведена спільно з польською антибільшовицькою організацією "Воля і незалежність" (ВІН), на місто Грубешів, яке обороняли підрозділи НКВС та польські частини. Втрати повстанців - 1 вбитий, поляків з ВІНу - 4 вбитих, 3 поранених.
Однак збройна боротьба УПА на "Закерзонні" продовжувалася. Наступний її етап розпочався із здійснення польським урядом операції "Вісла". 28 квітня 1947 р. шість дивізій польського війська оточили українські села, відділи НКВС і чехословацьких прикордонників, заблокували кордони на сході й півдні. Операція мала за мету не лише виселення українців, але й повне знищення угруповань Української Повстанської Армії.
Почалося суцільне прочісування лісів з метою ліквідації підрозділів УПА. Повстанці чинили запеклий опір, однак вони без підтримки населення не могли триматися під тиском переважаючих польських сил. У таких обставинах головне командування УПА дало наказ окремим загонам пробиватися на захід, решті перейти на територію УРСР для продовження боротьби із сталінським тоталітарним режимом, який розгорнув "радянізацію" західноукраїнських земель, що супроводжувалася масовими репресіями населення.
Польська демократична громадськість засудила ганебну і злочинну операцію "Вісла", поставила питання про припинення назавжди дискримінації українців.
ВИСНОВОК
Нині громадськість стурбована протистоянням між тими, хто боровся за незалежну Українську державу, і тими, хто цієї держави не хотів і не хоче. Про це йшлося на Першому з'їзді ветеранів Другої світової війни, що відбувся в грудні 1996 р. У виступах учасників з'їзду звучали заклики до об'єднання зусиль, досвіду ветеранів, щоб спрямувати їх до головної мети - побудови міцної демократичної країни, котра стала б справжньою матір'ю для українців, для людей інших національностей, які живуть в Україні і бажають їй щастя.
УПА в роки війни стала на захист народу проти німців, проти загонів польської підпільної Армії Крайової та польської поліції, створеної німцями, проти радянських партизанів та каральних сил НКВС, МВС, МДБ кинутих на її знищення після приходу радянських військ. Збройні формування УПА, підтримані широкими масами українського населення, піднялися на боротьбу проти незмірно могутніших ворогів, які використовували військову силу та пропаганду, прагнучи втримати своє панування над українським народом.
Боротьба за Українську самостійну Соборну Державу - як передумову і єдине забезпечення волі, творчої праці та вільного росту всієї української нації і кожної української людини зокрема - це зміст змагань всіх поколінь українського народу від найдавніших часів його історії. Само-собою, що форми тієї боротьби бували різні, відповідно до даної ситуації. В часах нашої державності - це була боротьба в її обороні перед ворожою агресією в формі відвертої війни з імперіалістичними сусідами; в часах національного поневолення - це була боротьба за відновлення української державності в формі політичних і революційних дій, чи теж у формі всенаціональних збройних повстань.
У цій боротьбі, український народ спирався завжди насамперед на свої власні сили. Та при тому не затрачував він ніколи теж зрозуміння й свідомості пов'язання долі України з загальним, міжнародним положенням і тому старався все використовувати для своїх цілей, теж сприятливі зовнішні обставини. Та й навіть у несприятливих умовинах, - коли на українських землях заіснувала нова політична ситуація, український народ виступав на арену історії як борець за свої національні права, щоб завершити свою боротьбу відновленням української держави, або бодай - заманіфестувати перед світом волю, а для прийдешніх поколінь поставити на закруті історії ясний дороговказ, який вказуватиме їм правильний шлях до великої мети.
Так було в часах гетьмана Івана Мазепи, коли Україна ввійшла в круговорот московсько-швецької війни, так було в часах Коліївщини, коли на Україну впала тінь нового польсько-московського конфлікту, так було й по розвалі царської Росії, коли над Україною нависло мариво російської "гражданської війни'. В усіх випадках український народ виступив як самостійнийчинник, стаючи до збройної боротьби за свої власні інтереси й не дозволяючи чужим силам використовувати Україну, як безвольний об'єкт, чи як засіб своїх дій. Хоч усі три згадані зриви не увінчались безпосередніми ефектами успіхами, то все ж таки всі три вони відіграли надзвичайно важливу роллю в житті української нації; збройна боротьба Великого Гетьмана зародила "мазепинця", свідомого українця-самостійника; традиція Коліївщини стала праджерелом національно-політичної свідомості та революційних ідей батька українського відродження Тараса Шевченка; а Визвольні Змагання 1917-23 рр. започаткували нову добу нашої історії.
Так, отже, мусіло бути й тепер, коли зовсім нову політично-правну ситуацію на українських землях створила німецько-большевицька війна: український народ мусив виступити збройно проти обох окупантів, як зовсім самостійний чинник і як єдиноправний властитель українських земель, якщо мала бути збережена славна традиція, геройської збройної боротьби за свої права, - оця основа незнищимості нашої нації, та чистота великої ідеї - боротьби за суверенні права української нації проти кожного окупанта, який топче ці права. Погляд на жертви, які треба було скласти у цій титанічної боротьбі на два фронти - проти Німеччини і проти Москви, - ні безвиглядність ефективно-позитивного закінчення цієї боротьби вже в даній ситуації, не могли мати значення, бо ж йшлося не про долю одного покоління в даний мент, а про кінцеву ланку, яке мусить лучити славне минуле з великим майбутнім; про гідну політично-моральну поставу українського народу в аспекті минулого, сучасного і майбутнього.
Так зрозумів хвилину і її наказ весь український народ тому, своєю поставою в час другої світової війни і в роках після неї, він створив одну з найсвітліших сторінок своєї історії. Для майбутніх поколінь .
Список використаної літератури
1) В. Кучер "ОУН - УПА в боротьбі за незалежну Україну", К.: 2000 р.
2) "Літопис УПА", Торонто: 1987 р.
3) Журнал "Воєнна історія" № 5-6.: 2002 р.
4) "Армія безсмертних", Львів.: 2003р.
5) П. Мірчук "Українська повстанська армія", перевидання, Львів.: 1991 р.
6) Ю. Киричук "Історія УПА", Тернопіль.: 1991 р.
7) Ю. Бойко "Ідеологія українського націоналізму", К.: 1991 р.
8) П. Мірчук "Нариси історії ОУН", Мюнхен.: 1968 р.
Loading...

 
 

Цікаве