WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → УПА - Курсова робота

УПА - Курсова робота

з боку аківців худоби, домашніх речей, іншого майна. Це супроводжується вбивствами населення, що бажає евакуюватися". Далі в документі наводяться численні приклади терористичної діяльності польських бойовиків. Наприкінці листопада 1944 р. вночі на с. Вінцентиєво Владовського повіту напав підрозділ аківців чисельністю до 30 чолл. У 21 господарстві забрали коней, одяг, взуття, гроші, продукти харчування.
У цей період у країні українське підпілля було малочисельне, неспроможне протистояти польським силам. У квітні 1944 р. з Волині на Холмщину прибули 2 курені із загону Острозького, сотня "Вовки" під командуванням Ягоди-Черника. З Карпат на Посяння прибула сотня УПА з куреня "Сіроманці" під командуванням Яструба. Згодом тут з'явилися члени УПА, які почали організовувати кущові відділи самооборони (КВС). Зокрема, восени 1944 р. до краю прибув сотенний Громенко, який привів 32 стрільці, їх було розподілено за певними місцевостями, і почали організовувати з місцевої молоді самоборону. На околиці Перемишля діяв Сухий (Крилач). Зусиллями стрільців у 23 селах ,організовано КВС, які охороняли жителів від ладів польських терористів. І все ж х сил не вистачало.
Діючи у секторі "Лемко", на околицях міст Сянок, Перемишль, Бірча, де особливо широкого розмаху набула терористична діяльність польських шовіністів, сотенний Хрін змушений був дати наказ, де зазначалося, що неодноразові заклики припинити винищення українського населення не мали позитивних наслідків, що повстанці не прагнуть сліпої кривавої помсти, а вважають за належне покарати винних у злочинів-проти українців краю. Терористів карали .стільки, скільки ними було знищено українців, палили таку ж кількість їхніх хат, скільки згоріло українських. "Всюди ясно говоримо, що це помста за напад, за наших замордованих селян, за наші спалені хати і за наше пограбоване майно. Наказую повідомити боївкарів, що віднині за кожне вбивство будемо відповідати вбивством, за підпал - підпалом. Не вільно забивати жінок, дітей і старих. Так нам наказує наша революційна мораль, хоч ворог ,чинить інакше, коли нападає на наші села"
У "Закерзонні" було створено власну політичну й військову організаційну структуру, хоча частина УПА "Захід" підпорядковувалася головному командуванню на території України. Закерзонський край поділявся на три тактичні відтинки (ТВ): "Бастіон", "Данилів" і "Лемко", об'єднані у Військову Округу УПА "Сян". її очолював Ярослав Онишкевич (Орест). Крайовими провідниками були Ярослав Онишкевич (Орест) та Ярослав Старух (Стяг), керівником Служби безпеки - Петро Федорів (Дальнич).
Справді, боротьба УПА на захист українського населення "Закерзоння" набула впертого, жорстокого характеру. Протягом місяця, з 15 квітня по 15 травня 1945 р., відділи УПА розгромили понад 20 дільниць польської міліції, покарали мешканців польських сіл Борівниця та Вязовниця за неодноразову участь у пограбуванні, знущанні над українським населенням. Майже в кожному мішаному селі представники УПА провели збори поляків і українців, роз'яснили свою позицію, закликали польське населення до співпраці з українцями - своїми споконвічними сусідами.
На контрольованих територіях УПА виконувала всі функції державної адміністрації: організовувала допомогу спаленим, пограбованим українським селам чи поодиноким господарствам за рахунок менш розорених (виділялися худоба, коні, збіжжя, сільськогосподарська продукція). Потерпілі сільські громади діставали в своє розпорядження лісові ділянки. Військові підрозділи УПА допомагали вдовам, сиротам, дружинам стрільців вчасно проводити польові роботи.
Така діяльність УПА мала велике значення не тільки для підтримки населення, але й для поєднання зусиль у боротьбі проти ворога. В цьому зв'язку варто навести слова Я.Старуха: "Не було тепер між нами бідних і багатих, але були тільки українці, об'єднані разом у спільній долі і недолі спільним горем, спільною боротьбою і спільною великою надією на своє визволення і вільне життя".
Переселення українців із "Закерзоння" до УРСР завершилося в липні 1945 р. Однак уряди УРСР і Польщі продовжили дію угоди, хоча значна частина українських жителів краю відмовилась покидати рідні землі. У цьому значну роль відіграла агітаційна та бойова діяльність УПА. Щоб прискорити темпи переселення та вкластися в новий термін (до 1 серпня 1945 р.), Головний уповноважений уряду УРСР по переселенню М.В.Підгорний 4 липня 1945 р. звернувся з листом до прем'єр-міністра польськго уряду Осубка-Моравського, де зазначав, що в ряді повітів, зокрема Любачівському, Ярославському, Перемишлянському, Лисковському, Грубешівському, Влодавському, Томашівському, евакуація українського населення фактично зупинилася через політичні обставини:українське населення позбавлене можливості вільно заявляти про бажання евакуюватися. Причина - діяльність формувань УПА і Армії Крайової, які стали на перешкоді переселенської акції. Ці твердження вочевидь суперечливі: як ми вже зазначали, підрозділи УПА справді прагнули перешкодити переселенню українців з Польщі до УРСР, бо йшлося про прадавню українську землю. Аківці ж, навпаки, намагалися якомога скоріше виселити українське населення за межі Польщі.
Цитуємо витяг із довідки заступника народного комісара внутрішніх справ УРСР Т.Строкача від 15 листопада 1945 р.: "На клопотання НКВС УРСР через тов. Л.П.Берія Тимчасовий Польський Уряд виділив дві дивізії Війська Польського для боротьби з бандами УПА і забезпечення евакуації українського населення на території Польщі" .
Таким чином, боротьба на "Закерзонні" вступила в нову фазу. Польські частини спільно з радянськими прикордонними підрозділами та підрозділами НКВС брали безпосередню участь у насильницькому вивезенні українського населення. Про це свідчать спогади тих українців, які пережили всі страхіття переселення. Так, А.В.Халанич згадує: "В 1945 р. польська регулярна армія спалила наше село Кальницю. Мою маму розстріляли і багато людей. Так ми жили на цьому згарищі, хто яку будку збив і так жив, а хто подався на друге село, так мучився народ, голод, холод... В травні 1946 року приїхала так звана карна експедиція, котра не рахувалася з людьми, збивали людей і гнали як послідніх собак, гнали на станцію. На станції сиділи під голим небом, під дощем, по дві-три неділі, а то й місяць. Дальше грузили як худобу в товарні вагони і везли без води, без гарячої їжі, люди по дорозі мліли, вмирали".
УПА була єдиною силою, яка захищала населення "Закерзоння". її підрозділи не допускали до сіл каральні загони Війська Польського, частини НКВС, нищили залізничні колії, станції, мости, лінії зв'язку. Командири упівських збройних формувань допомогали українським селянам створювати загони самооборони, давали зброю, ліки, виконували функції державної адміністрації, турбувалися про побутові умови людей.
Бойові формування УПА широко використовували партизанську тактику в боротьбі проти польських регулярних військ. Несподівано атакуючи невеликими підрозділами в багатьох місцях і непомітно зникаючи, вони завдавали
Loading...

 
 

Цікаве