WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → УПА - Курсова робота

УПА - Курсова робота

проти німців та проти большевиків, які в вересні 1939 р. спільно зліквідували існування польської держави. На польських теренах так воно, можливо, й було. Але не на українських теренах, окупованих колись Польщею. Тут польські колоністи повели боротьбу всіми засобами проти місцевого українського населення; коляборуючи в тому відверто з німцями, зокрема з німецьким гестапом, та з большевиками. Поляки планово розділили між собою ролі одна їх частина як "фольксдойчі" вислуговувалась німцям, працюючи в німецькій окупаційній адміністрації, в політичних відділах "шуцман-шафтах" головно ж як завідувачі згадуваних "лігеншафтів", а другі творили тайні гуртки "пляцуфки" нібито разом для боротьби проти німців, а в дійсності для ліквідування в співпраці з большевиками українського самостійницького руху. Таким способом наносили поляки дошкульні удари українському населенню з двох сторін: члени "пляцуфки", місцеві польські колоністи, знали українське населення і тому бували особливо небезпечними стаючи до диспозиції червоних банд як інформатори й провідники в винищуванні українського свідомішого елементу; а знов же польські "фольксдойчі" негайно спрямовували німецькі відплатні акції за діяльність большевицьких партизан проти українського населення. Міцніші "пляцуфки" зорганізували поляки в місцевостях: Іванова Долина, Степанська Гута, Пшебраже, Засмики, Антонівка. Деякі "пляцуфки", не зриваючи фактичної співпраці з большевицькими партизанами, співпрацювали одночасно з німцями, які радо давали їм зброю вірючи, що вона буде вжита проти червоних партизан. Вдійсності ж поляки використовували одержану від німців зброю на те, щоб переводити бандитські напади на українські села. В висліді такого стану багато українських осель було знищено большевицькими партизанами та польськими боївками з "пляцувок", весь дорібок селянина був пограбований, а багато старших людей, жінок і дітей було помордованих червоними та червоно-білими бандитами. Інші знов оселі стрічала така сама доля з рук німців, яких насилали на українських селян польські "фольксдойчі".
В органі українського підпілля "Ідея і Чин" з 1943 р. пишеться про це:
"Згадати тут треба ще про поставу польського елементу на Північно-Західніх Землях. Він насамперед ішов на зустріч сталінській партизанці, даючи їй допомогу інформаціями, харчами, приміщенням і активною співдією. Це довело до конфлікту з автохтонним українським населенням. Тоді польський елемент почав оглядатися за новим опікуном і знайшов його у німцях, зєднуючи собі їх службою у "шуцманшафтах", твореним німецьким окупантом для пацифікації українського населення. Ясна річ, що треба було протиставитись їм теж". ("Ідея і Чин", N5,1943, ст. 5).
В такій ситуації провід українського підпілля признає слушність критичним зауваженням про нереальність одночасного переходу до масового збройного спротиву на всіх теренах і дає краєвим проводам вільну руку в виборі форм боротьби відповідно до місцевої ситуації. А що на Поліссі, як видно з поданого з'ясування ситуації, потреба негайного переходу до збройної партизанки була напекучішою, тому й повстає тут саме перший відділ Української Повстанської Армії.
В подібному положенні як Полісся була й сусідня Волинь. Тому й тут вже осінню 1942 р. повстає сотня Української Повстанської Армії під командою сотн. Довбешки-Коробки (правдиве назвисько Перегійняк, уродженець Волині, визначний член ОУН).
Характеристичним для тодішньої ситуації на Поліссю й Волині є факт, що перші місяці боротьби обох відділів УПА, Остапа й Коробки, присвячені повністю ударам по червоних партизанах та польських пляцуфках. Командир Остап став швидко відомим большевицьким партизанам та їхньому командуванні, придбавши собі в них своєю твердістю в боротьбі псевдо "Серьожа Садіст". І щойно відібравши большевицьким та польським бандам охоту до грабіжницьких гулянок по українських оселях, оба відділи скеровують свою боротьбу проти німецьких окупантів.
3.3. Боротьба з червоними партизанами
Перші бої УПА на Поліссі були тільки з червоними партизанами та польськими бандами. УПА вело бойові дії проти червоних партизанів тому що вони грабували, тероризували українське населення, вчиняючи вбивства та грабунки. Наведемо приклад одного з боїв з червоними партизанами у 1943 році.
20 лютого сотня УПА зробила напад на большевицькі бараки в лісі, біля села Заморочене, де знаходився постійний осідок червоних партизан. В однім наступі вбито 15 партизан, спалено 3 бараки, забрано багато майна, як коні, харчі, шкіра, мануфактура, і т. д. З нашої сторони втрат не було. Другий наступ переведено в околиці с. Озерська. Під час наступу на бараки большевицькі партизани, втікаючи, залишили навіть свій архів, який забрано. Три бараки спалено, майно забрано. З нашої сторони втрат не було жодних. Також в тяжких і численних боях розбила УПА численні бази большевицьких партизан та очистила від їхніх банд Рівненщину, Житомирщину, Луччину, Костопільщину, Ковельщину, Крем'янеччину, південну Сарненщину та Берестейщину й, користаючись з цілковитої прихильносте та помочі населення, звільнює крок-за-кроком все нові терени Волині,. Полісся, Поділля, Житомирщини й Київщини
Коли в 1943 р. командир об'єднаного партизанського з'єднанняФедіра Ковпака проводив свій рейд на захід то був вимушений домовлятися із загонами УПА. Це свідчить про те, що УПА на той час мало значну військову міць та контролювало західні регіони.
Проте в деяких випадках командири окремих загонів УПА та червоних партизанів, які не були помічені УПА в репресіях мирного населення, вели спільні бойові дії проти німецьких окупантів. Але керівництву СРСР не подобалось, що командири окремих загонів червоних партизан воюють разом з УПА проти німецьких окупантів, і наказало не вступати в будь-які відносини з УПА і більше того наказало посилити боротьбу проти УПА.
3.4. Боротьба з УПА з НКВС (МДБ, МВС)
Після відступу німецьких військ за межі України перед Проводом ОУН(б) і командуванням УПА постало питання про подальші дії повстанських формувань. У вирішенні цього питання було два варіанти: або відступити на захід, або залишитися в Україні і продовжувати боротьбу з радянською владою за українську справу.
Вирішальне слово належало керівнику ОУН на українських землях, голові Генерального секретаріату УГВР, Головному командиру УПА Р. Шухевичу. Він та його соратники по боротьбі чітко уявляли, що боротьба проти могутніх збройних сил, доповнених добре налагодженою системою масової партійно-політичної пропаганди, - це вірна смерть, а відмова від боротьби - капітуляція. Тому Провід ОУН (б), очолюваний на території України Р.Шухевичем, прийняв рішення продовжувати боротьбу з радянською владою за українську справу. Р.Шухевич наголошував, що народ, який піднявся на боротьбу "за свободу свого життя, за повний вияв своїх сил і спроможностей, який дозрів до державного життя, мусить продовжувати визвольну боротьбу аж до остаточної перемоги". На думку Р.Шухевича, його держава є реальністю доти, доки він бореться за неї. Ті його соратники - командири та рядові вояки УПА, що залишилися в
Loading...

 
 

Цікаве