WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Бої на Маківці (1915 рік) - Реферат

Бої на Маківці (1915 рік) - Реферат

ополченців.
Німецька й австрійська артилерія обстрілювала за той час північний спад гори та й нищила влучним вогнем ворожий запас, що заєдно підходив на поміч.
Незабаром оба стрілецькі крила стиснули москалів в одну купу й ударили пробоєм. Розгорівся знову страшенний бій, почалась різня, стрільці не щадили ні кого. Це ж перед ними їх відвічний ворог, що захотів загарбати ще й той клаптик української землі, де вони, стрільці, родилися. Ні, не дістануть. Все своє завзяття звернули стрільці проти диких наїзників і ще гостріший натиск на московські лави. Чути божевільні крики ранених, що мішаються зо стрілецькими окликами "Слава", потім дикі стогони конаючих, брязкіт зброї, хрускотіння, харкіт умираючих - все це мішалося й зливалося в один негармонійний звук війни. Кров бризкає струями, ворожі голови розтріскуються на кусні, бо стрільці б'ють прикладами так як обучалиїх.
Стрільці пощади не знають, бо на цю хвилину вони довго ждали. Чи ж мали б тепер, хоч би й навіть в обличчі смерті, дарувати московинам заподіяні собі і своїм поневоленим братам кривди? Ні, вони знали, що лишень на московських трупах виросте Українська воля. Удар Стрільців був такий дужий та нагальний, що московські полчища почали скоро розлітатися. Порозривавши всю московську лінію, стрільці, натискуючи з усіх боків, почали зганяти москалів у долину.
У великому безладді, під ударами стрілецьких прикладів, збігла ціла московська череда просто до Головчанки, де багато потопилося, тому що після таяння снігів була велика вода, а решта дісталася у полон. Лишень дуже невеликий відділ урятувався - всього - на - всього один курінь.
Стрільці добули в цьому бою три скоростріли й 170 полонених.
ТРЕТІЙ НАСТУП
Однаково ж москалі після двох невдач і великих втрат у людях, не хотіли відступати з Маківки. Вони вирішили добути її за всяку ціну, хоч би й як багато їм коштувало. Вже чергового дня вони почали готуватися до нового наступу. Цей третій наступ на Маківку мав може найменше вигляд поводження, та проте він був найзавзятіший із усіх.
Третій бій за Маківку почався рано 1-го травня наступом на становища сотні Будзиновського й Мельника. Наступ підготовила сильна команда московської артилерії що обстрілювала цілу Маківку й дорогу до Грабівця. Ця гарматна стрілянина тривала кілька годив. Під охороною артилерії москалі перейшли Головчанку та й почали підсуватися під Маківку. У наступ рушив цілий полк піхоти. Ішли лавами на малий відтинок двох стрілецьких сотень .Найбільше напирали на право від стрілецького. За всяку ціну хотіли дістатися на верх Маківки. Та влучний стрілецький вогонь клав лаву за лавою настирливого ворога. Проте москалі не мали стриму. Зрезигновані, сперті на крісах сунули нові сотки солдатів до стрілецьких становищ, та й закидала їх ручними гранатами.
Небезпека була дуже велика. Дві сотні не могли здержати цілого полку. Стрільці відступили хвилево від своїх окопів до того часу, аж доки дістануть підмогу Незабаром прийшла підмога. Прийшов 1-й курінь УСС. Тоді гострим і рішучим ударом здержали наступ і кинулись уперед. Цим разом, одначе, московські лази були непорушні. Двічі відступали стрільці від московського удару, але й двічі відкидали москалів на верх Маківки. Аж за третім разом не видержали москалі стрілецького завзяття й упертости. За третім разом стрільці з останніх сил наперли з твердою волею і відкинули лави москалів. Московські полчища залазили добутий верх та й кинулися в розтіч. Залишилися гори трупів та ранених. Від смерті врятувалися лишень ті, що піддалися.
Ось як описує цей бій учасник його сотник Дмитро Вітовський:
"Дим із наших і московських шрапнелів оповив гору мов мрякою. Зносився над нею мов над вулканом, Щохвилі прошибали той дим блискавиці, - то тріскали все нові шрапнелі. Не поодиноко, а так яг пащі цілих батарей плювали ними по чотири, по шість, по десять. А їм відповідала гора стовпами землі. В стопах тої маси були столітні поторощені на тріски смереки, від міліонів літ нерухоме каміння, а між ними людські руки, голови, ноги... людське м'ясо. Робота наших і московських гранатів, розпис наших мерзерів і московських "дурних Іванів".
Без віддиху тарахкотіли по обох сторонах малинові кріси, глухо при землі гуділи раз по раз вибухи ручних гранатів. Здавалося гора жиє, рухається, віддихає - а то з кожним її віддихом пропадало життя десяток людей. Так минала година за годиною. Це був третій пам'ятний день Московського наступу на Маківку.
Змагались дві сили. Одна сказала: за всяку ціну візьму - а друга відповіла: за всяку ціну не віддам"
Цілий перший курінь і сотні Мельника та Будзиновсько з 2-го куріня були там на горі. Моя сотня й сотня Левицького була ще з Грабівці з резерві. Свіжа московська батарея установилась за Кливою, почала нагально бомбардувати село Грабівці. Її ціль - не допустити резерви на Маківку.
Перед хатою, де містилася курінна управа, гримнув гранат, а другий ще ближче, перед порогом. А в хаті стоси запасної амуніції - скрині ручних гранат, набоїв. Над хатою тріснув шрапнель. Ветерани й рекрути слухають в окопах коло хати, як Маківка вогнем горить, стовпами землі віддихає, як зверження вулкану.
При телефоні зібрались чергові. А телефон говорить: Москалі кинули свіжий батальйон, наші на правім крилі відступають, "Держатись"! - відповідає бригада. На праве крило піде зараз Берта". І знову хвилі страшного видихання. Всі в резерві впялили очі в самий шпиль гори, на праве крило. Там стріли наших чимраз інші, слабші. Понад Менчіл, понад хмарами, щось страшно завило. Чимраз ближче, нижче і нагло цілий шпиль Маківки піднявся. Страшний, гук земля дрожить - то "Берта" помагає, Влучно - йде телефоном знов пальба і знов тріскіт крісів, ексильозії ручних гранат - блискавиці й дим шрапнелів. Нагло той, що держав телефон зблід. "Що сталося"? - гарячкове нервове питання. - "Нашим недостає вже муніції доносить Маківка". Той, що не був у битві не зрозуміє, що ті слова значать. Ні одчайдушна відвага, ні холоднокровність, - ні що не поможе тоді як забракне муніції. Це страшне, віддати ворогові без стрілу те, що можна б удержати - як би була муніція. А москаль най бомбардує село: одиноку дорогу, що веде на Маківку, почав орати гранатами, сіяти шрапнелями.
"Зараз достати 15 пачок муніції на позицію !" це телефонний наказ бригади. Доставити - але як? Одинока дорога недоступна на ній вже що крок, то яма від гранату. Як занести? А наші стріли чимраз рідші, чим раз слабші. Товариші! Нам уже бракло муніції Мусять відступати Муніцію можна доставати тільки оцею дорогою, що
Loading...

 
 

Цікаве