WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Данило Галицький - Курсова робота

Данило Галицький - Курсова робота

1246 року.
Під час цих переговорів посольство Данила зуміло досягти ряду загальнополітичних вигод для всієї держави. Папа не визнав претензій Угорщини на Західну Русь, заборонив рицарям Тевтонського та інших католицьких чернечих орденів селитися без дозволу Романовичів у Галичині та на Волині. Проте і в 1247 році, і навіть пізніше, Інокентій ІV ухилявся від надання допомоги Данилові проти монголо - татар. Натомість улітку 1248 року папа послав Данилові грамоту, в якій радив йому самотужки готуватись до відсічі загарбникам, зміцнювати кордони і в разі небезпеки просити допомоги у ...хрестоносців, яких князь не так давно розгромив [ 1.14, с. 173 ].
Легко уявити обурення Данила Романовича цією папською грамотою. Не дивно тому, що коли 1249 році Інокентій ІV послав до Галицько - Волинського князівства єпископа Альберта переконатися, чи ведеться підготовка до унії ( яка, зрозуміло, зовсім не велася ), Данило поставився вороже і відпустив його " без честі ".
Тоді розлючений Інокентій ІV нацькував на Галичину і Волинь ворожі їм литовські племена. Спеціальною буллою, виданою близько 1251 року, папа дозволив їм безкарно грабувати руські міста і села. Проте прикордонна сторожа князівства легко відбила напасників.
Однак 1252 року переговори між Данилом та Інокентій ІV відновилися - знову за ініціативою останнього. Папа пропонує Данилові королівську корону, але князь відмовився від неї, відповівши, що йому потрібна не ефемерна велич, а реальна допомога проти монголо - татарських загарбників. Тоді 1253 року Інокентій ІV оголосив хрестовий похід проти монголо - татар, закликавши взяти у ньому участь християн Польщі, Чехії, Моравії, Сербії та Померанії. Декларований папою похід, проте, не міг відбутися з багатьох причин. Більшість держав, до яких звертався Інокентій ІV, переживала політичну кризу і феодальну децентралізацію, частина їх загрузла у війні за австрійську спадщину, і всі разом вони ледве чи були здатні подолати такого могутнього ворога, яким були в50 - х роках ХІІІ століття монголо - татарські феодали [ 1.1, с. 284].
Сподіваючись за допомогою папи створити все європейську анти татарську коаліцію й уладнати свої міжнародні справи на Заході, галицько - волинський князь погодився прийняти корону, хоча й з великими сумнівами і ваганнями.
Коронація Данила відбулася у другій половині 1254 року, у висунутому на захід волинському місті Дорогичині, без будь - якої помпи і під час походу на ятвягів. Галицько - Волинський князь твердо зважився на коронацію, бо вирішив дати відсіч монголо - татарам [ 1.3, с. 65].
Тим часом міжнародна обстановка, і без того непроста, ускладнювалася в міру наближення до галицьких і волинських кордонів монголо - татарського війська. Угорський король удався в паніку і мало не щоденно слав папі відчайдушні листи, благаючи подати збройну допомогу. Небезпека монголо - татарської навали впритул нависла над Данилом, корона не поліпшила політичного становища Галицько - Волинського князівства. Король Данило рішуче відмовляється від будь - яких поступок папі в релігійному питанні, водночас вимагаючи підтримки проти монголо - татар.
У відповідь на непоступливість Данила новий папа Олександр ІV дозволив великому литовському князеві Мендовгу грабувати Галицьку і Волинську землі, але той побоявся це робити, знаючи силу добірних полків Данила. На цьому й закінчились стосунки галицько - волинського володаря з Римом.
На Галичину і Волинь насувалася нова, мабуть, найстрашніша з усіх, що були доти, монголо - татарська загроза. І Данилові довелося напружувати всі сили, щоб протистояти їй.
Розроблений у ханській ставці для Куремси стратегічний план операції проти Галицько - Волинського князівства складався з таких частин: 1) вторгнення на найменш захищене галицьке Пониззя; 2) відтиснення війська Данила на захід наступальними діями на півдні Волині і в Болохівській землі з тим, щоб потім відрізати його від Київщини; 3) окупація Київщини і лише після того, з використанням сил недружнього Данилові смоленського князя, перехід у рішучий наступ на Галицько - Волинську Русь [ 1.14, с.179 ].
Спочатку орда Куремси діяла у відповідності з цим планом. Їй пощастило прорвати оборонний рубіж Галицько - Волинського князівства на Дністрі й посадити свого намісника у головному місті Пониззя Бакоті. Далі Куремса вдерся на Південну Волинь і спустошив околиці Кремінця, але саме місто йому не вдавалося здобути. Данилова залога завдала напасникам сильного удару.
Зазнавши невдачі на Волині, Куремса вирішив чужими руками розправитися з Данилом Романовичем. Він підштовхує до походу проти галицько - волинського князя його недруга Ізяслава Мстиславича Смоленського. Щоправда, коли той вирішив піти на Галич, Куремсу охопили сумніви, і він раптом став відговорювати смоленського правителя від цієї акції, ймовірно, вважаючи її ще недостатньо підготовленою. Його недобрі почуття справдились. Данило Романович послав проти Ізяслава Мстиславича свого сина Романа з добрим військом, який розбив загони смоленського князя, захопивши його самого у полон [ 1.15, с.105 ].
Куремса не мав досить сили, щоб виручити бранця. Це розумів Данило - і наприкінці 1254 року перейшов у рішучий наступ проти монголо - татарської орди. Галицько - волинський князь тонко врахував і міжнародну обстановку. Верховний хан Менгу вів тоді безупинні війни в Азії, і тому головні монголо - татарські сили були виведені з Європи.
Кампанія проти монголо - татар була організована із великим розмахом. Галицько - волинське військо розділилося. В той час, коли полки Лева Даниловича вдерлись на Побужжя і повоювали там татарських людей, полки Данила і Василька дали бій Куремсі у Болохівській землі й перемогли його. А на весні 1255 року другий син Данила Варно просунувся на схід, до річок Случі й Тетерева і здобув міста, що підлягали татарам, тобто Болохівську землю. Відтоді ця територія була приєднана до Галицько - Волинського князівства, а її бунтівливе боярство суворо покаране [ 1.17, с.54 ].
Куремса спробував перейти в контрнаступ, але коли його загони з'явилися на Волині, вони були розбиті військом Данила під Володимиром і Луцьком. Монголо - татарська орда змушена була повернутися в місця своїх кочовищ на півдні, у так зване " поле ". Таким чином, протягом першої половини 50 - х років ХІІІ століття Данило Романович успішно протистояв монголо - татарському війську, не раз завдаючи йому нищівних поразок. Але становище змінилося, коли 1258 року замість скомпрометованого поразками в бойових діях проти галицько - волинського князя Куремси монголо - татарські правителі прислали старого і досвідченого полководця Бурундая з величезною армією. Ординська верхівка доручила йому раз і
Loading...

 
 

Цікаве