WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Данило Галицький - Курсова робота

Данило Галицький - Курсова робота

кружляли і клекотіли орли, мов велика хмара [ 1.12, с. 78 ].
17 серпня 1245 року відбулася генеральна битва, одна з найбільших в історії Давньої Русі.
Данило особисто командував галицькими і волинськими полками. Свій головний полк він розмістив на лівому фланзі, в центрі стояв випробуваний у боях Андрій з малою дружиною, а на правому фланзі, проти поляків, - полк Василька.
Добірна дружина Андрія зустріла угрів і зрадників - руських смертельною щетиною довгих списів. Одночасно поляки вдарили на Васильків полк. Битва зав'язалась на кількох ділянках.
Стримуючи натиск переважаючих сил Ростислава, Андрієва дружина повільно відходила, виконуючи стратегічний план Данила. Тим часом сам князь з частиною свого полку зайшов через віковічний ліс в тил наступаючому ворогові. Тут стояв рицарський полк Фільній, який угорський воєначальник приберігав для вирішального втручання в битву. На чолі своїх воїнів Данило вдарив на угорських рицарів, зім'яв їх і почав нищити. Січа була запеклою, небезпека загрожувала і князеві: його було схопили угри, та він вирвався з ворожих рук [ 1.17, с. 53 ].
Данило з кращими дружинниками пробився в гущу ворожого війська, схопив хоругву Фільнія і подер її на шматки. Це мало разючий психологічний вплив на ворога. А несподіваний для угрів обхідний маневр галицько - волинського війська вирішив долю Ярославської битви. Були схоплені Фільній і ватажок польських загонівФлоріан, лише Ростиславу пощастило врятуватися.
Військо Романовичів і визволені ними городяни Ярослава святкували повну перемогу. Данило наказав стратити жорстокого гнобителя Галичини угорського вельможу Фільнія, а також багатьох знатних угрів, які знущалися з народу.
Ярославський тріумф підбив риску під сорокарічною боротьбою Романових синів з бунтівливим боярством. Відтоді Данило стає повновладним господарем Галичини і Волині. Правда, Володимир і Луцьк він віддав своєму братові Васильку. Та це був формальний поділ. Романовичі жили у злагоді. Водночас на Русі й за кордоном їх справедливо вважали співправителями Галицько - Волинського князівства. Це було незвичним для тих часів, коли син убивав батька, щоб сісти на його князівський стіл, а брат ішов війною на брата, щоб заволодіти його землями. Зворушлива дружба між Романовичами свідчить про високі моральні якості обох братів [ 1.14, с. 142 ].
Отже, Данило здобув перемогу над боярами і Угорщиною. Та у неї був гіркий присмак: на Русі тим часом встановилася влада монголо - татар. Дуже скоро після Ярославської баталії Данило відчув їх ярмо на власній шиї.
Розділ ІІІ. У зусиллях об'єднати Русь проти монголо - татарських поневолювачів.
У Південно - Західній Русі життя почало відроджуватися найраніше в Галичині і на Волині, які порівняно менше, ніж інші руські землі, постраждали від ворожої навали. Данило Романович доклав багато зусиль для відродження сплюндрованого монголо - татарами сільського господарства, протегував ремеслам і торгівлі. Високого розвитку досягли в Галицько - Волинському князівстві мистецтво й література. Однак дальше піднесення князівства наштовхувалося на протидію ханської ставки в Золотій Орді: Батий і його оточення пильно стежили за зростанням Галицько - Волинської держави і, вірні своїй тактиці не давали жодному з руських князівств особливо зміцнюватись, вирішили обмежити її незалежність. Адже, доти монголо - татарські феодали встигли обкласти тяжкою даниною майже всі давньоруські землі, за винятком Галичини і Волині.
Але 1245 року, незабаром після Ярославської битви, Батий звелів своєму намісникові у Південно - Західній Русі Мауці послати до Данила людей з вимогою: " Дай Галич! ".Той зажурився, що не встиг зміцнити свою землю фортецями, і порадившись з своїм братом заявив монгольському посланцю: " Не дам півотчини своєї, але поїду до Батия сам " [ 1.7, с. 64 ].
Данило Романович сміливо прямує в Орду. Однак, йому не було властиво без гострої потреби наражатись на небезпеку. Тому, їхав до Орди з неспокійною душею, його тривожили недобрі передчуття.
Біля Переяслава Південного зустріли Данила та його почет загони воєначальника Куремси, з яким князеві доведеться мати справу в майбутньому. Через чималий час Данило приїхав на Волгу до Батия.
Коли князь увійшов до ханського намету, Батий приязно зустрів його і спитав: " Даниле! Чому ти раніше не прийшов, та добре, що нині прийшов. Чи п'єш ти чорне молоко, наше питво, кобилячий кумис? ". Данило ввічливо відповів ханові: " Досі ще не пив, але якщо ти звелиш, то вип'ю ". тоді Батий сказав: " Ти вже наш, татарин, то пий наше питво ". Щоправда, потім хан прислав князеві вина, великодушно зауваживши: " Ви не звикли пити молоко, пий вино ". Данило пробув у Орді 25 днів. Унаслідок переговорів монголо - татари затвердили його галицько - волинським князем: " Доручили йому землю його " [ 1.14, с. 148 ].
Хоча Данило зробився " мирником " Батия, тобто потрапив у певну залежність від нього, монголо - татарським феодалам було ще далеко до повного підкорення Південно - Західної Русі. Волзька ставка Батия ворогувала з імперською столицею Каракорумом. Батий не без підстав вважав себе першою людиною в Монгольській державі. Тому він прагнув правити Руссю самостійно, не оглядаючись на великого хана. Це змушувало його тримати сили напоготові на випадок воєнного конфлікту з Каракорумом. Таким чином, повернувшись з Орди, Данило чималий час мав можливість готуватися до рішучого зіткнення з монголо - татарськими загарбниками.
Насамперед потребували упорядкування стосунки із західними країнами. Та якщо раніше угорський король і частина польських феодалів вважали, що Галицько - Волинське князівство внаслідок ворожого нашестя втратило колишню міць, то тепер успішне завершення поїздки Данила до Орди піднесло авторитет князя в Європі. Стало відомо у всіх країнах, що повернувся він з успіхом від татар. Тому, король Угорщини Бела, що не схотів допомогти Данилові напередодні монголо - татарської навали, вже 1246 року з власної ініціативи звернувся до князя з проханням укласти союз, скріпивши його шлюбом своєї дочки Констанції з Левом Даниловичем.
Спочатку Данило насторожено поставився до пропозиції угорського короля. Проте бажаючи забезпечити тил у майбутньому двобої з монголо - татарськими загарбниками, галицько - волинський князь дав згоду на одруження Лева з Констанцією [ 1.15, с. 104 ].
Так само швидко уладналися взаємини Романовичів з польськими князями. Спочатку Данило підтримав свого союзника Кіндрата Мазовецького проти краківського князя Болеслава. Галицько - Волинське військо захопило Люблінську землю, і Данило зумів утримати її надалі, відсунувши таким чином кордон на захід. Та після смерті Кіндрата,

 
 

Цікаве

Загрузка...