WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Данило Галицький - Курсова робота

Данило Галицький - Курсова робота

дитячі роки, але у вирішальний момент підтримав не Данила, а його суперника - чернігівського князя Михайла.
У цьому безвихідному становищі Данило виявив велику витримку, мужність і дипломатичний хист. Він знаходить противагу Белі - вступає в дружні стосунки з його ворогом австрійським герцогом Фрідріхом. Це страшенно збентежило угорського короля. Він вирішив дати задній хід, запросив до себе двох Романовичів і уклав з ними угоду про нейтралітет стосовно західноруських земель. Проте Бела не бажав без вороття зміцнювати стосунки і з Данилом, відмовивши його старшому синові Леву в шлюбі з своєю дочкою.
Тим часом у Галичі бояри посадили на престол Ростислава Чернігівського. Та коли 1238 року останній поїхав у Литву, щоб покарати союзних Данилові литовських князів, керівники міської громади вирішили запросити Данила на княжіння [ 1.8, с. 125 ].
Того ж 1238 року галицько - волинський князь поширив свою владу і на Київ. Помер союзник київський князь Володимир Рюрикович, і на його місце самочинно сів смоленський князь Ростислав, неприязний Данилові. Тому, останній вигнав Ростислава і посадив у Києві свого намісникаДмитра. Насувалась монголо - татарська навала, і Данило доручив Дмитрові захищати місто від чужинців.
Феодальна роздробленість знесилювала Русь, робила її вразливою для ворогів. Без сумніву, ні Роман Мстиславич, ні Андрій Боголюбський, ні Данило Галицький та й всі інші князі, які боролись проти децентралізації своїх володінь, не розуміли, що вона є логічним наслідком процесів роздробленості. Але ці правителі відчули згубність такого становища і прагнули об'єднати руські землі, придушуючи при тому боярську анархію. Цим вони зробили позитивний внесок у давньоруську історію.
У Данила більше не залишилося сумнівів: монголо - татарська загроза нависла над Північно - західною Руссю. Він разом з сином Левом їде до Угорщини, прагнучи укласти угоду з королем Белою і скріпити її шлюбом Лева з королівною. Ця спроба закінчилась невдачею, бо король боявся зв'язувати свою долю з Данилом, передбачаючи напад монголо - татар на Галичину і Волинь.
Тим часом, наприкінці 1240 року, монголо - татарське військо з'явилося під Києвом, у якому в цей час перебувала випробувана в боях залога на чолі з намісником Данила - тисяцьким Дмитром.
Головний удар загарбники спрямували на південні укріплення Києва, біля так званих Лядських воріт, бо з цього боку місто захищалось болотом. Але минав листопад, стало зимно, і болото замерзло. Тому Батий легко почав громити все на своєму шляху. Тоді почався бій за кожну вулицю і кожний дім. Кияни героїчно захищались. Але 6 грудня 1240 року опір киян припинився, тому що місто вже не було кому захищати [ 1.7, с. 53 ].
Здобуття Києва відкрило монголо - татарським правителям шлях на Захід. Батий почув, що Данило перебував в угрів, і сам пішов до Володимира. Операції по завоюванню південно руських міст були організовані монголо - татарськими полководцями з величезним розмахом.
Головні сили монголів підійшли до столиці Волині - багатолюдного Володимира. Коли Данило повернувся з - за кордону до міста, його зустріла страшна картина смерті і спустошення: " Ніхто у Володимирі не зостався живий, церкви були переповнені трупами і мертвими тілами ".
Так само впав і Галич. Княжий двір і військова дружина перебралася до нової столиці - заснованої Данилом і улюбленого ним міста Холма, неприступної фортеці, розташованій на самій горі [ 1.15, с. 98 ].
Наприкінці 1241 року ворожі орди завоювали Південно - Західну Русь. Та при цьому вони зазнали великих втрат, їхні корпуси і полки виявились недоукомплектованими, а воїни перевтомленими.
І без того роздроблена, феодальна Русь після навали монголо - татар стала ще більш децентралізованою. Неволя зашкодила процесам об'єднання давньоруських земель.
Одним з наслідків монголо - татарської навали була активізація боярства. Вони, переконавшись в ослабленні князівської могутності, намагаються перехопити владу з рук сюзеренів. Це відразу ж після повернення з Польщі відчув на собі Данило Романович. На рідній Волині він побачив смерть, руїни та згарища. Неприємним сюрпризом було те, що вийшла з покори навіть частина волинських бояр, яким князь завжди вірив і віддавав перевагу перед галицькими.
Але до старого вороття вже не було. Данило використав невдоволення народних мас насильствами великих бояр, вміло зіграв на суперечностях у їхньому таборі [ 1.6, с. 73 ].
Розлючені бояри не знайшли нічого кращого, ніж звернутися до Данила, щоб він їх розсудив. Князь слухав їхню мову, повну нещирості, й розумів, що вони не бажають у волі його ходити, а його владу іншому раді віддати. Подумавши, Данило ув'язнив їх. Так Данило Романович обезголовив феодальну опозицію і отримав змогу перейти в останній рішучий наступ проти боярства.
Після монголо - татарської навали Данило починає систематично докладати зусиль до об'єднання сил руських земель для відсічі загарбникам. Відтоді турбота про консолідацію Русі проти зовнішніх ворогів стає головною метою його життя. Їй підпорядковані заходи не лише міжнародної, а й внутрішньої політики Данила, з нею пов'язані його далекі та близькі політичні розрахунки.
А поки що Данилові знову довелося захищати рідну землю від зазіхань чернігівського княжича Ростислава, який 1242 року скориставшись з відсутності Данила на недовгий час захопив Галич. Але довідавшись про наближення останнього, чернігівський княжич знову втік до Угорщини. А Данило почав готуватися до оборони проти татар, які вже досягали Галицької землі. Він поїхав у Пониззя, на південні рубежі князівства, щоб укріпити кордон. Василька ж він послав у Володимир, щоб там організувати відсіч агресорам [ 1.18, с. 65 ].
Але тут несподівано для Данила, зібралася велика армія, щоб увести Ростислава до Галича. Її головну ударну силу складало угорське рицарське військо на чолі з досвідченим полководцем Фільнієм. Угорських феодалів підтримали польські, надіславши численні загони. Нарешті, чимало озброєних людей поставили під прапори Ростислава ті галицькі бояри, яким пощастило уникнути Данилової кари. Спочатку військо, яке формально очолював Ростислав, а фактично Фільній, здобуло Перемишль, а потім обложило Ярослав.
На чолі з Данилом руське військо вирушило з Холма. Попереду йшов авангард під командуванням Андрія. На нього було покладено завдання розвідки боєм, щоб дізнатися, які сили має ворог, а також підбадьорити обложених ярославців. Далі рухались головні загони під командуванням старшого Романовича. Форсувавши річку Сян, Данило перешикував полки з похідного у бойовий порядок, і військо неквапно й грізно пішло на ворога. Перед битвою Данило мав добрий знак: над його полками
Loading...

 
 

Цікаве