WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → ОУН та УПА в роки Другої світової війни - Реферат

ОУН та УПА в роки Другої світової війни - Реферат


Реферат на тему:
ОУН та УПА в роки Другої світової війни
?
План
1) Вступ;
2) Організація Українських Націоналістів;
а) Причини посилення боротьби ОУН;
б) Історія ОУН;
в) Початок Великої Вітчизняної Війни;
3) Українська Повстанська Армія;
а) Структура УПА;
б) Діяльність УПА;
4) Висновок;
5) Список використаної літератури.
1. Вступ
Так склалося, що українському народові майже всю його історію не вдавалося створити повноцінну довготривалу незалежну державу. Весь час наш народ боровся за проголошення своєї незалежності у власній суверенній державі. Сотні тисяч і мільйони українців гинули, прагнучи добитися цієї мети. Ми шукали допомоги інших країн, вступали в союзи з імперіями і князівствами, але все марно. Українців катували, убивали, відсилали до тюрем, але це не зламало прагнення народу до визволення, до бажання будувати власну країну власними руками.
В XX ст. починається новий етап руху за самостійність. Створюються партії, організації, що починають відкриту боротьбу. Початок XX ст. знаменувався епохою великих перемін: падіння Російської імперії, Перша світова війна, Соціалістична революція в Росії. Ці події посилили боротьбу українців.
Та на жаль не так склалося, як хотілося. Громадянська війна на теренах колишньої Російської імперії затвердила владу більшовиків, в тому числі і на Україні. Та поразка Української національної революції не зупинила відданих своїй державі патріотів. Боротьбу продовжили люди, які були готові віддати життя за свою країну і за свій народ. Це була Організація Українських Націоналістів (ОУН) та створена згодом нею Українська Повстанська Армія (УПА).
Хоча і дотепер ОУН та УПА приписують фашистські і нацистські погляди і діяння, але це не зовсім так. Фашизм в Італії зародився для придушення анархії, німецький нацизм - для возвеличення німецької раси, з приниженням інших, і для світового господства. Український націоналізм хоча і вважав за доцільне використовувати тоталітарні методи на першій стадії розвитку майбутньої держави, але лише для затвердження нового ладу, для зміни поглядів радянізованого населення України. Український націоналізм, перш за все боровся за створення власної держави, а не за якісь ідеї, він прагнув лише реалізувати споконвічну мрію українського народу. Головні цілі українських націоналістів відбилися в їх десяти заповідях:
1) Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.
2) Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації
3) Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4) Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5) Помстишся за смерть Великих Лицарів.
6) Про справу не говори, з ким можна, а з ким треба.
7) Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8) Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9) Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10) Змагатимеш до посилення сили, слави,багатства й простору Української Держави.
2) Організація Українських Націоналістів.
а) Причини посилення боротьби ОУН
Після втрати своєї державності в 1920 р. український народ не припиняє дальшої визвольної боротьби, але продовжує її весь час у важких умовах окупації проти двох найголовніших окупантів того часу: комуністично-більшовицької Росії і реакційної Польщі. Виявом цієї боротьби були дії українських революційних організацій. Існували тоді: Братство українських державників, Спілка визволення України, Українська військова організація та Організація українських націоналістів, що єдина витримала натиск супротивника і продовжувала боротьбу.
До посилення спротиву призвела сукупність факторів:
- Голодомор 1932-1933 рр.
- трагічна смерть Головного Отамана Військ УНР Симона Петлюри в Парижі в 1926 р. від руки більшовицького агента;
- великий судовий процес проти СВУ;
- Варшавський судовий процес проти ОУН в 1934 р.;
- підступне вбивство голови ОУН Є. Коновальця в Роттердамі в 1938 р.
Так після акту Молотова-Ріббентропа в серпні 1939 р. Західна Україна перейшла до складу УРСР. Тепер більшовицький режим почав активну боротьбу з противниками ідей комунізму, розстрілюючи, катуючи, висилаючи народ на заслання до Сибіру і на Далекий Схід.
б) Історія ОУН
Організація українських націоналістів (ОУН) виникла внаслідок об'єднання Української Військової Організації (УВО) та декількох студентських націоналістичних спілок - Групи Української Національної Молоді, Ліги Українських Націоналістів, Союзу Української Націоналістичної Молоді. Дві конференції українських націоналістів, що відбулися відповідно 3-7 листопада 1927 у Берліні та 8-9 квітня 1928 у Празі, підготували грунт для проведення установчого конгресу з 28 січня по 3 лютого 1929 р. у Відні. Конгрес обрав Провід Українських Націоналістів (ПУН) у складі 9 осіб - Є. Коновалець (голова), члени - Д. Андрієвський, Ю. Васияна, Д. Димчук, М. Капустянський, П. Кожевників, Л. Костарів, В. Мартинець, М. Сціборський, Я. Дуб, Я.Моралевич та прийняв статут та розробив основні засади політичної лінії ОУН. Згідно з первісними заявами, головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури, яка би витіснила окупаційну владу та запровадила уряд, що об'єднав би всі регіони та соціальні групи України. Економіка держави планувалася як поєднання приватної, націоналізованої та кооперативної форм власності. ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ та представляла себе як домінуючу силу українського суспільного життя як вдома, так і за кордоном. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала легальні українські партії Галичини, як малодієві і колабораціоністські. Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці української революції 1917-1920 рр., ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на "свої власні сили", її приваблював фашистський режим Б. Муссоліні, що нібито врятував Італію від анархії. На початку 1930-х рр. в ОУН проявилися розбіжності у поглядах: Є. Коновалець та більшість членів ПУН були прагматичними реалістами, що уявляли свою діяльність у руслі традиційного військового авторитаризму; тоді як молодші члени руху були інтегральними націоналістами, які відзначалися романтично-ірраціональною відданістю, глибокою радикальністю. Ці ідеологічні розбіжності у кінцевому рахунку привели до розколу організації.
ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх та внутрішніх ворогів.
Loading...

 
 

Цікаве