WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Битва за Київ у 1941 році - Реферат

Битва за Київ у 1941 році - Реферат

знищено дві машини. Німецькі танки відкрили шквальний вогонь, але гармата продовжувала вогонь, знищивши ще один танк, також вогонь по гарматі відкрила ще й група німецьких автоматників, котра обійшла позицію з тилу. Коли закінчилися снаряди, поранений артелерист просто встав, помахав кулаком наступаючому противнику та ввійшов у палаючу позаду нього хату. Коли прийшла запізніла допомога, в окопі знайшли єдиного вцілілого бійця цієї батареї, котрий повідомив фамілію героя - Бригада, дійсно він бився за цілу бригаду, вибравши смерть полону.
Ще один випадок "звичйаного подвигу". 29 серпня німецькі передові частини вирвалися майже не зустрічаючи опору на лінію Тупичів-Куликівка і просувалися на Вихвостів. Радянські підрозділи поспішно відступали. В Куликівці залишився відставши від свого підрозділу один солдат, можливо тому, що при зрості 160 см він обслуговував кулемет моделі дегтярова, котрий важить 17 кілограм. Але це не суттєво важливо, залізши в дупло дерева кулеметним вогнем на кілька годин закрив дорогу німецьким підрозділам. Після того як німецькі солдати таки вбили нескоренного бійця, їхні втрати становили лише 55 чоловік вбитими. Ціна цього подвигу в тому, що в цей час кожна година золота. Вбитого червоноармійця німці заборонили хоронити, оскільки всі вбиті та поранені до війни з СССР, пройшли Варшаву та Париж, це були справжні аси. Так билися звичайні солдати. Ні для кого не є секретомяк загинули всі штабні офіцери Київського округу на чолі з Кирпоносом. 26 вересня після того як бій стих місцеві жителі побачили тіла героїв, які не випускали зброю з рук, магазинах не було жодного патрону.
Серед командування своє ім'я в історію заніс також генерал М.І.Потапов. хоча він і не поліг в бою, а навіть побував в німецькому полоні, його боявся і поважав противник. Так, офіцер Вермахту Вернер Хаупт у своїх спогадах згадує його як молодого і найталановитішого генерала, 5-а армія якого своїми фланговими ударами наносила велику шкоду німецьким комунікаціям.
Але ж яка справжня ціна була у Києва? Які задачі ставили перед собою генеральні штаби. Як це було насправді? В даному випадку існують різні думки.
Історію пишуть переможці... Це досить популярна точка зору, розглянувши праці сучасних дослідників та учасників тих буремних подій, котрі виконували свій громадський обов'язок перед Німеччиною постає цілком інша картина. Коли 5-а та 26-а радянська армія в контратакували німецькі частини, Гітлер одобрив їхнє рішення перейти до оборони, так як за його словами вони дуже добре тримали удар Жукова та Еременка, а суттєвої допомоги їм чекати немає звідки. З якими втратами Червона арміє вела наступальні бойові дії добре відомо. Хто такий Жуков теж не є секретом, його горе атаки на Сичовку, Харків та Берлін відомі. Враховуючи те, що план "Барбароса" в цей час не був виконаний - радянські війська на захід від Двіни та Дніпра не були, тому війна загрожувала перерости в затяжну. На думку Гітлера для цього необхідно захопити великі ресурси та відсікти від них Червону армію. Виглядало це таким чином: захопити Україну; подальшим наступом на південному напрямі відсікти кавказькі нафтові промисли. Відкритим залишається питання які ж причини призвело до такої розгромної поразки, загибелі цілого Південно-Західного фронту. Ця поразка відкрила німцям шлях на Москву з Півдня, дозволила прорватися до Тули, допомогла створити новий Вяземський котел. Німецькі та радянські генерали одноголосно заявляли, що Київська битва на місяц затримала наступ на Москву. Це в свою чергу дозволило радянським військам вигратичас, щоб потім нанести нищівного удару групі армій "Центр". Така точка зору підводить до того, що Сталін навмисне "здав" Південно-Західний фронт щоб виграти час на підготовку оборони Москви. Здавалося черговий цинічний хід вождя заради великої перемоги, насправді спраи тут складалися по іншому, більш приземлено. 6 вересня Гітлер побачив, що запланована 21 серпня операція проходить більш ніж успішно, це спонукало його наказати своїм військам точити та знищити весь Південно-Західний фронт. Ситуація могла в цей вирішальний момент бути ще більш переломною, на думку О.І.Єременка, в разі прориву німцями ще й Брянського фронту Гітлер знайшов би сили розвинути успіх і на московському напрямі. Оскільки до 6 вересня німці не планували оточити Південно-Західний фронт, серйозно роздумували повернути на Москву одразу після розгрому 5-ї армії, отож це приводить до висновку, що прорив Брянського фронту біля Трубчевська чи Стародуба спровокував би Гітлера до негайного наступу на Москву. Варто зазначити, що подальшій швидкій появі німців біля Москви сприяла Єльнинська операція (зупинена 8 вересня) яка разом з Рославльською привела до виснаження сил та резервів Червоної армії.
Незважаючи на такі страшні втрати радянських військ, всі дослідники одноголосно стверджують, що перемога німців мала лише тактичний характер.
Втрати серед військовослужбовців Червоної армії підчас проведення Київської оборонної операції
Назва військових з'єднань Втрати в людях (чоловік)
Чисельність Безповоротні Санітарні Разом Середньодобові
Південно-Західний фронт 627000 531471 54127 585598 7141
2 1-а армія Центрального фронту -- 31792 3793 35585 1695
6-а та 12-а армії Південого фронту -- 52900 26320 79220 2085
Пінський військовий флот 1500 141 -- 141 3
Разом 628500 616304
98,0% 84240 700544 8543
За даними гітлерівської Німеччини, опублікованими вже 27 вересня, в Київському котлі 665 000 захоплено в полон, знищено-захоплено 884 танки, 4000гармат, необрахована кількість бойової техніки, зброї, боєприпасів, транспортних засобів.
Список використаної літератури
1. "История второй мировой войны 1939-1945" в двенадцати томах, том 4, под ред. А.А.Гречко, Воениздат, Москва, 1975
2. "Сражения группы армий "Юг"", Вернер Хаупт, Яуза, Москва, 2006
3. "Самоубийство" Виктор Суворов, АСТ, Москва, 2003
4. "Люди з чистою совістю" П.П.Вершигора, Воениздат, Москва, 1973
5. "Киевский котел" Константин Быков, Яуза, Москва, 2007
6. "Потери русской армии в войнах XX века" генерал-полковник Кривошеев П.П., віртуальна бібліотека http://lib.ru
7. "Так начиналась война" И.Х.Баграмян, Воениздат серия военние мемуары, Москва, 1977
Loading...

 
 

Цікаве