WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Битва за Київ у 1941 році - Реферат

Битва за Київ у 1941 році - Реферат

шляхи відходу частин Південного фронту, оточити і знищити їх між річками Дністер та Південний Буг. Для цього моторизовані корпуси, котрі діяли проти 26-ї радянської армії, були замінені групою військ генерала В.Шведлера.
30 липня 6-а німецька армія силами п'яти дивізій перейшла у наступ на Київ, 31 липня частиною сил на Коростень. Одночасно 1-а танкова група вдарила на південному напрямку. Цей удар був успішним, він прийшовся в стик військ Київського укріпрайону і 26-ї армії, котра діяла на південь від Києва. Радянські дивізії, що діяли на флангах, відійшли в межі укріпрайону, частина за Дніпро.
Після шести днів запеклих боїв німецькі війська силами чотирьох дивізій прорвали вузькийучасток укріпрайону. Радянське командування в терміновому порядку почало посилювати війська укріпрайону. З частин, які потребували докомплектації та щойноприбулих резервістів зформували 37-у армію.
6 серпня в південній частині укріпрайону продовжувалися бойові дії, які не давали успіху жодній стороні, тому німецьке командування 7 серпня кинуло в бій ще одну дивізію. В ході надзвичайно запеклих боїв німецькі війська вклинилися в другу полосу південного сектору укріпрайону. Хоча за 12 днів вони просунулися всього на 8-10 кілометрів. Знову ж таки прорватися в місто німецьким військам не вдалося.
Друга ударна група 6-ї німецької армії витіснила 5-у радянську армію Південно-Західного фронту зі південного та південно-західного сектора Коростенського укріпрайону. До 7 серпня остання зуміла закріпитися по залізнодорожному полотні Коростень-Київ, таким чином зупинити наступ противника.
Значним успіхам в обороні Києва сприяли також наступальні бойові дії 26-ї радянської армії. Стримавши удар групи німецьких військ під командуванням генерала Шведлера, підсилиних п'ятьма резервними піхотними дивізіями, перейшла у контрнаступ і зайняла місто Богуслав, інша група дивізій цієї ж армій повторно форсувала Дніпро і захопила плацдарм біля Трипілля. Так вважає радянська історіографія. Логічно було б відбивши атаки противника (враховуючи маштаби бойових дій, сьогодні можна лише припускати кількість втрат) перегрупуватися, доукомплектуватися, закріпитися на старих позиціях чекаючи звітів розвідки про пересування ворога. Такі "ура-атаки" не один раз потягнули даремні жертви, найбільшими вони були в операції по зайнятті Харкова.
19 серпня 5-а армія Південно-Західного фронту залишила Коростеньський укріпрайон за накозом Ставки, яке передбачила, що спме сюди буде скерований вирішальний удар. 23 серпня долаючи в запеклих боях опір червоноармійців німецькі війська вийшли до Дніпра. Таким чином розпочалася битва відома в радянській історіографії як друга фаза Київської стратегічної оборонної операції, в німецьких - Битва на оточення в районі Києва. 23 серпня через помилку командира 37-ї армії німцям вдалося висадитися в Окуневі (північніше Києва). Цікавим фактом є те, що командував цією армією генерал Олексій Олексійович Власов.
Південніше розгорнулася ще більша драма. Був розіграний тоді сучасний сценарій бойової наступальної операції, названий удар танкових клинів: 1-а танкова група 2 серпня просунулася в район Первомайська, в свою чергу 11- армія до Балти, а 17-а армія південніше Умані, - таким чином 6-а та 12-а радянські армії попали в оточення. До 13 серпня їх було знищено.
Укріплення стику з Брянським фронтом (вже по Дніпрі та Десні) йшло за рахунок частин 37-ї, 26-ї та новоствореної 40-ї армії. Цікавим фактом є сам факт які були ці воїни. В цю армію потрапив щойно мобілізований П.П.Вершигора, котрий в 1942 році стане начальником штабу червоноармійського партизанського загону. В своїй книзі-спогадах "Люди з чистою совістю" він доволі відкрито чи необачно змалював це воїнство, сформоване з цивільних, і кинуте в бій проти найкращої на той час німецької армії, котра мала великий досвід ведення наступальних боїв. 5-а армія відводилася на північ від Києва. В кінці місяця 6-а німецька армія зламавши опір 5-ї радянської форсувала Дніпро на північ від Києва і в районі Чернігова зімкнула фланги з 2-ю німецькою армією, котра наступала з півночі. Ліквідувавши розриви між групами армій "Південь" та "Центр" з півночі німецькі війська оточили одразу три радянські армії - 5-у, 21-у та 37-у в трикутнику міст Київ-Ніжин-Чернігів. Перекинутий з Південного фронту 2-й кавалерійський корпус не міг змінити ситуації.
Командування Південно-Західного фронту розуміло критичність ситуації. Маршал С.М.Будьоний отримав наказ від Ставки відходити з Києва лише після того як буде підготовлий оборонний рубіж з 5-6 дивізій на річці Псел проти конотопської групи армій противника. Відхід військ мав відбуватися разом з евакуацією. Ні сил, ні часу в оборонців Києва не було. Вони не могли ні втримати рубежу по Дніпрі, ні підготувати нового по річці Псел.
12 вересня частини 1-ї німецької танкової групи почали наступ на північ з кременчузького плацдарму на зустріч 2-й танковій групі. 15 вересня вони з'єдналися біля Лохвиці, таким чином ще 4 радянські армії Південно-Західного фронту потрапили в кільце. До 26 вересня вони були знищені, вирватися з кільця змогли лише нечислені підрозділи.
Все ці дані були подані згідно радянської історіографії. Виглядає таким чином - ми намагалися, зробили все що було в наших силах, оскільки сили були надзвичайно нерівні ми програли. Масовий героїзм і все в тому ж пропагандистькому дусі.
Тріумф німецької зброї в цій битві не заперечити. Незважаючи на таку трагедію з боку радянської сторони, треба відмітити і успіхи та героїв. Про масовий героїзм не йдеться, так як 665 тисяч полонених перекреслюють всю радянську пропаганду. Але героїзм однозначно був, його проявляли як рядові бійці, так і генерали. Хочу навести приклади героїзму, які найбільш вразили.
Ось яку історію подає генерал Артеменко, котра сталася при захоплені окунівського плацдарму на перешкоду німецьким танкам був виставлений лише один артелерійський дивізіон. Одну з його батерей атакувало, варто відмітити не без успіху, десять танків. Двоє з них артелеристами було зупинено, решта вогнем знищила батарея і рухалася в тил радянських військ. Коли вони наблизилися до рубежів щойнознищеної батереї прямою наводкою вдарила замаскована гармата, біля якої стояв один вцілілий воїн, одразу було
Loading...

 
 

Цікаве