WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Битва за Київ у 1941 році - Реферат

Битва за Київ у 1941 році - Реферат


Реферат
на тему:
Битва за Київ у 1941 році
В липні - вересні особливо активні бойові дії розгорнулися на південному крилі німецько-радянського фронту. Боротьба, в котрій були відсутні оперативні паузи, тривала два з половиною місяці. Довжина фронту коливалась від 1200 кілометрів в липні до 800 кілометрів у вересні. Глибина на яку вдалося силам Вермахту прорватися бриблизно 500-600кілометрів.
Бойові дії на Україні мали не тільки оборонний характер. Враховуючи, що сили ударної групи німецьких армій "Південь" були не набагато більшими, радянське командування застосовувало також наступальні операції для того щоб максимально сковувати наступ противника.
До середини липня війська Південно-Західного напрямку понесли колосальні втрати. Всі 86 дивізій були сильно обезкровлені.
Оскільки група армій "Південь" в початковому етапі війни не досягла найближчої стратигічної цілі на південному крилі німецько-радянського фронту, тому задачі стояли тіж самі: заволодіти Києвом, захопити плацдарми на східному березі Дніпра і одночасно лівим крилом (1-танкова група та 6-а армія) здійснити глибокий маневр через Білу Церкву в південно-східному напрямі, а потім всіма своїми силами окружити, розчленувати і знищити радянські війська на Правобережній Україні.
Радянське командування знало або відгадало це завдання для групи армій "Південь", так як начальник штабу Київського військового округу, генерал Пуркаєв відмічав: "Ворог намагається будь-якою ціною прорватися в Київ, захопити його і його мостові переправи через Дніпро. Це дало б йому можливість нанести удар поздовж правого берега Дніпра в тил головних сил не тільки нашого фронту, але й Південного. Крім цього - і це головне, - зі захопленням Києва він міг би увірватися в Лівобережну Україну, встановити ліктевий зв'язок з південним крилом групи армій "Центр" і таким чином відкрити широкі перспективи для подальшого продовження війни проти Радянського Союзу . Командування групи армій "Південь" спробує використати успіх досягнутий танковими військами Клейста. В цій обстановці надзвичайно важливо не тільки втримати Київ, але і не допустити, щоб противник вийшов до Дніпра південніше."
До складу групи армій "Південь" входили 1-а танкова група, 6, 17 та 11-а німецькі армії, 3-а та 4-а румунські армії, венгерський, словацький та італійський (з 20 липня) корпуси. Також в другій половині липня прибули також ще вісім німецьких та троє італійських піхотних дивізій з резерву ОКХ.
Основна частина німецьких військ головний удар наносила на київському напрямі, в полосі Південно-Західного фронту. Командування групи армій "Південь" спочатку вважало, що для наступу на Київ та захоплення плацдарму на лівому березі Дніпра буде достатньо 3-го моторизованого корпусу, що головні сили 1-ї танкової групи після прориву оборони радянських військ в районі Бердичева здійснять глибокий охоплюючий маневр через Білу Церкву, на захід від Дніпра в напрямку на Кіровоград, а 6-а і 17-а армії ведучи наступ від Бердичева в південно-східно напрямку повинна була з'єднатися з 11-ю армією та замкнути кільце навколо радянських військ.
Радянське командування вирішило в терміновому порядку посилити війська Київського укріпленого району. Активізувала наступальні бойові дії 5-а армія під командуванням генерала Потапова, котра наносила удари з Півночі у фланг 6-й німецькій армії і 1-й танковій групі. Одночасно ці з'єднання з півдня атакувала і 26-а армія Південно-Західного фронту під командуванням генерала Ф.Я.Костенка. В результаті до середини липня була зірвана спроба німецьких військ використати розрив між 5-ою і 6-ою арміями Південно-Західного фронту для захоплення Києва з ходу. 11 липня війська Київського укріпленого району зупинили передові мотострілецькі частини та танки 3-го корпусу біля річки Ірпінь. Таким чином почалася безпосередня оборона Києва.
Німецькому командуванню для захоплення столиці України довелося виділити не один моторизований корпус, а більшу частину 6-ї армії, зберігши за 1-ю танковою групою проведення охоплюючого маневру в південно-східному напрямку.
Закидуючи противника трупами своїх солдатів (манера ведення наступальних бойових дій Червоною армією) командування Південно-Західного фронту порушило плани противника. 5-а армія генерала М.І.Потапова фланговими ударами скувала 1-у танкову групу та 6-у німецьку армію. Остання втратила можливість вести наступ на Київ, інша - вивільнити свої дивізії для маневра, яким хотіли взяти в кільце 6-у та 12-у армії Південно-Західного фронту і 18-у армію Південного фронту, котрі діяли на лінії старих укріпрайонів (по старому кордоні СССР з Польщею). Успіху сприяли також значні досягнення радянської авіації.
18 липня генеральний штаб німецьких сухопутних зазначив, що для утримання північного участка фронту (район Коростеня) й надалі потрібні значні сили, тому обхідний фланг групи армій "Південь" змушений залишатися на одному місце, в районі Бердичева та Білої Церкви.
20 липня, через те, що 11-а німецька армія пересувалася в район Первомайська положення радянських військ на Правобережній Україні в черговий раз погіршилося. Виникла загроза, шо німецькі війська охоплять праве крило Південного фронту і ліве Південно-Західного. Ставка вирішила відвести 6, 12, 18 та 9-у армії на лінію Біла Церква - Гайсин - річка Дністер. Одночасно з початком відступу війська був відданий наказ нанести удар на київському напрямку по німецькій 1-й танковій групі - 5-й армії з півночі силами одного корпусу, 26-й армії з півдня силами двох корпусів. Через удар з півдня німецькі з'єднання 1-ї танкової групи змушені були перейти до оборони, але вже на рубежі Фастів - Біла Церква - Тараща. До кінця липня бойові дії на цьому напрямку відбувалися за принципом - німецькі з'єднання роблять спроби перейти у наступ, радянські корпуси піднімають у самовбивчі контратаки.
В останніх числах липня війська правого крила Південного фронту, до складу якого було передано 6-у та 12-у армії, відступили через загрозу оточення.
Командування групи армій "Південь" вирішило будь-якою ціною зламати опір Київського та Коростеньського укріпрайонів, незважаючи на більш ніж двотижневу затримку 1-ї танкової групи під Києвом, далі намагалося ударом її з'єднань в південному напрямі перерізати
Loading...

 
 

Цікаве