WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Северин Наливайко - Курсова робота

Северин Наливайко - Курсова робота

Церкву.
Про рух повстанців під проводом Шаули , Лободи і Наливайка на Білу Церкву дізнається і С. Жолкевський. В середині березня 1596р. він з Вінниці вирушає на Білу Церкву. Наливайко прибуває до міста раніше від ворожих сил. 23 березня 1596р. починається штурм. Для того, щоб охопити місто з усіх боків Наливайко почав з одного боку, а Шаула з іншого ,але раптовий напад на нього вночі польської кінноти під проводом Ружинського, поламав усі плани Шаули. Повстанці розгубилися і стали відступати, але переконавшись, що мають справу з невеликим військом, завдали ворогу значної поразки.
У той час , коли Ружинський з своїм полком бився з козаками, Наливайко з другого боку підійшов до міста. Міські жителі відчинили повстанцям ворота і вони без бою захопили місто. Переконавшись, що Ружинський з своїм загоном утік з міста, полк Наливайка почав карати місцеву шляхту.
Проте незабаром Ружинський не знаючи, що відбувається в місті, раптово з'явився на міській площі. Наливайко підпалив замок і залишив місто, тому що був переконаний, що до міста прибула польська армія під керівництвом Жолкевського. Але прибувши у козацький табір, дізнається про те становище, яке склалося внаслідок проведених операцій і знову йде на Білу Церкву. Ружинський змушений був припинити бій і зачинитися в Білоцерквійському замку.
Про події які відбувались під Білою Церквою дізнається Жолкевський, і швидко просувається до неї. Коли основні сили королівського ворога наблизились до міста, козаки припинили штурм замку і рухомим табором почали відступати до Трипілля.
24 березня цілий день польсько-шляхетське військо йшло за відступаючим табором, але боялося розпочинати бій. У вечорі повстанці прибули на урочище гострий камень. Вороже військо кілька разів намагалося прорватися у табір козаків, але без будь-якого успіху. Повстанці були у вигіднішому становище: вони міцно укріпилися за возами, а в проміжках між ними поставили гармати, з яких влучно стріляли по ворогу.
Втративши значну частину своїх військ , Жолкевський був змушений припинити напади на табір повстанців.
Відбивши наступ ворога, повстанці, напевно, не мали сили його переслідувати. Серед них було багато вбитих і ранених. М. Шаулу гарматна куля відірвала руку, Наливайко теж був поранений. Замість Шаули козаки обрали гетьманом Наливайка. Незважаючи на небезпеку з боку ворога, на бездоріжжя і весняну повень, повстанці знову рушили на Трипілля. Наливайко зумів мобілізувати всі можливості, щоб переправити повстанців і селян-утікачів через річку і влаштувати відступ на Лівобережжя.
Про піднесення антіфеодальної боротьби на Україні весною 1596р. Жолкевський в одному з своїх листів до польського короля писав: "Вся Україна покозачилась. Скрізь повно зрадників і шпигунів козацьких. Справді , треба взяти за рішучі засоби щодо тієї України".
Під час перебування в Білій Церкві шляхетські загони чинили жахливі розправи з селянами і трудящими міщанами Київщини. Багато селян кидали свої домівки і тікали в ліс, болота, або приєднувались до запорожських козаків. Багато повстанців утікало на Лівобережжя і переселялось на територію володінь Російської держави.
8. ВІДСТУП ПОВСТАНЦІВ НА ЛІВОБЕРЕЖЖЯ І ЇХ ПОРАЗКА
12 квітня повстанцям нарешті вдалося переправитися на лівий беріг Дніпра.
У середніх числах квітня в Переяслові зібралась велика кількість повстанців, селян-утікачів і трудящих міщан. Загострилися суперечки між реєстровими і нереєстровими козаками. Після тривалих козацьких рад керівником усіх повстанців було обрано Григорія Лободу. Щоб уникнути розколу між повстанцями, С. Наливайко і М. Шаула теж погодились коритись наказам нового гетьмана. В цей час до Переяслова прибувають загони повстанців з Полісся та інших міст. Кількість людей щодня зростала.
Через різні суперечки повстанці затримались у Переяслові на два тижні. Значна частина повстанців розуміла свою непідготовленість до початку відкритого бою з ворогами і висувала думку про дальший відступ у південні степи Переясловщини. Цілком можливо, що цю групу повстанців підтримував Наливайко, який був більш здібним полковником, глибше розумів інтереси повстанців.
Суперечки, які загострилися в Переяслові між різними групами повстанців, ослаблювали їх єдність і сили. В кінці квітня 1596р. польсько-шляхетські полки прибули до Києва і почали підготовку до форсування Дніпра.
Готуючись до переправи , Жолкевський , щоб обманути повстанців розпочав з Г.Лободою переговори про припинення війни. Він чекав, коли в Дніпрі спаде вода і легше буде його полкам переправитись на лівий берег. Погоджуючись на мир, Жолкевський вимагав від повстанців видати Наливайка, Шаулу та інших керівників повстання, видати зброю а самим повстанцям повернутися до своїх панів виконувати феодальні повинності. Звичайно такі вимоги не могли буті приняті Лободою. За переговорами пильно стежив Наливайко, без згоди якого Лобода не мав права вирішите це важливе питання.
Затримавши мирними переговорами керівників повстання біля Києва, королівське військо в районні Трипілля почало переправлятися на лівий берег Дніпра зразу в кількох місцях і через це повстанці не змогли йому перешкодити. Коли королівські вершники з'явились на лівому березі, Лобода і Наливайко вирушили у Переяслов, де зустрілися з новими труднощами. До повстанців дішли чутки, що велике польско-шляхетське військо переправилось через Дніпро і готується вдарити на Переяслав. У своєму листі до короля Жолкевський писав, що повстанців у Переяслову зібралось 10-12 тисяч, з яких близько 7 тисяч становили жінки, діти, літні люди.
При такому становище повстанців відступати було дуже небезпечно, але залишатися у Переяслові і вести війну проте переважаючих сил противника було зовсім неможливо.
3 травня 1596р. повстанці вийшли з міста і і вирушили в степ. Відступали вони дуже повільно. На просування від Переяслова до Лубен, відстань між якими становила близько 200 км, повстанці витратили 13-14 днів, це призвело до того, що вони не зуміли відірватися від ворога і відступити далі в глиб степів. В цьому, напевне, була провина Лободи, Наливайка та іншіх керівників повстання, які не розуміли серйозної небезпеки і неприскорили відступу, а сили противника все росли.
Опинившись в оточенні великих сил ворога, повстанці вирішили просуватись ближче до правого берега ріки Солониці, яка недалеко впадала в Сулу, щоб хоч один бік свого табору можна було не захищати від нападу королівських військ.
Місто, де зупинилися повстанці і зробили табір, був на тому місті , де тепер розташовано село Солониця. Зупинившись, вони вирішили зробити свій табір не приступним для ворога і обнесли його возами, в результаті утворив високій і майже неприступний вал, що шляхетське військо не могло стежити за тим, що діялось у таборі. Всього повстанців здатних вести оборону, за повідомленням польських джерел, у Солоницькому таборі було близько 5000 чоловік.
16 травня 1596р. почалася героїчна битва повсталих селян і козаків проти переважаючих сил польсько-шляхетського війська.
Оточивши табір повстанців і притиснувши його до р. Солониці і болота, польська армія розпочала наступ. Повстанці вели героїчну боротьбу з ворогом, не
Loading...

 
 

Цікаве