WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Морські походи запорожців - Реферат

Морські походи запорожців - Реферат

ввійшовши в Дніпро, відступили вверх ло течії.
Однак шляхетський полковник Душинськии, котрий стояв у цей час у пониззях Дніпра, прийнявши від козаків подарунки, водночас накликав турків і сам ударив з другого боку. Внаслідок цього козацька флотилія була розбита, а сам ватаг-"Черашенин Миска Таран" потрапив до турецького полону.
Того ж року козацький гарнізон Азова, на допомогу якому підоспіло 4000 запорожців і донців, витримав 14-тижневу облогу турків, їхні сяли, що нараховували згідно з грамотою російського царя 240 тисяч "разньїх людей... а каторг бьіло больших беломорских 100, да кораблей больших 80, да мелкого морского 90 судов, да с порохом й с ядрьі двадцать кораблей больших, да стенопробитньїх сто пушек", виявилися замалими, і турки, переконавшись у неможливості взяти фортецю в умовах недалекої зими, 27 вересня зняли облогу після 24 штурмів і пішли з-під Азова.
Англієць Ріо уточнює, що "напасників прийнято з ненавистю і люттю, обкидувано штучним вогнем, обливано киплячою водою і всім, що мали під руками обложені, які й змусили турків відступити".
В описаних боях під стінами Азову турецька армія втратила "3000 сіпахів, 7000 яничар, 800 інших вояків та багато молдаванів, волохів і татар. Рештки були голодні і майже голі. Багато людей хворіли. Сіпахи залишилися без своїх коней..."
Наступного року, оскільки Земський собор рекомендував цареві не підтримувати обложених в Азові козаків і порадив їм очистити фортецю, щоб не викликати загострення відносин з Туреччиною, ті змушені були підкоритися.
1642. Вислана ранньою весною козацька розвідка на море принесла звістку про те, що турецький султан звелів "город, ставить проти Азова, на мертвом Донце" - везуть ліс "на городовое дело". Заготовлену уже турками деревину на берегах неподалік моря козаки спалили.
1643. На Чорному морі "в Духонском лимане", як повідомляється в російських відписках, зустрілися козаки з 90 турецьких каторг. Билися з ними "два месяца день й ночь без престанно до тех мест, покамест у них, козаков, зельр й свинец бьіл. А как де зелья й свинцу у них не стало, й их турские люди с каторг побили, а оньїх в полон взяли..."
1644. Запорозькі козаки, повертаючись в жовтні з моря на 30 чайках, об'єдналися з донцями й зайнялися штурмом Азова, "й Озовских де многих людей на том приступе побили й шкоду многую учинили". Потім розповідав російським воєводам отаман Війська Донського Іван Каторжний, певна частина козаків збиралася йти на Яїк (Урал), де вже "поставлен городок".
1645. 20 квітня на Чорне море з Дону пішло 34 струги донців на чолі з полковником Судимою. Усього - дві тисячі чоловік. А на морі до цього загону "пригребло тридцять стругов черкас". Крім того, з Дніпра ще відправилася двадцять чайок. "Й бьіть им под Керчью; а с моря йдучи, промишлять под Азовом: й лестницьі на море делают, а срок положен - Петров день".
Як довідуємося з російських документів, спеціально між донцями і запорожцями "договор положен однолично ньінешним летом над Азовом промишлять, й чтоб поиск учинить, а срок положен на шесть недель".
1646. Стольник і воєвода князь Семен Пожарський повідомляв 16 серпня до Москви:
"ездили, государь, для своей добьічи водою запорожские черкаси, человек с тридцять, й взяли на взморье Азовских рьібньїх ловцов, шти человек; да они же взяли на перевозе крьімского татарина от крьімского царя крьімскому царевичю в столице, й привезли в Черкаской городок". За цього татарина, очевидно, як за цінного язика, донці запорожцям заплатили "деньги из войсковой казньї".
У травні в Посольський приказ Московської держави повідомлено, що "йшли из Запорогов черкаєм на Дон, человек с 400, а у как татаровя отогнали на стану лошадей; й они ж де й пеши на Дон придут, а назад в Запороги не воротятца".
Українці відгукнулися таким чином на заклик царя "в службу на Дон". При цьому дозволялося в "польских городах" "кликати биричем не по один день, чтоб вольнне люди прибиралися^: от отцов дети, от братьев братья, от дядей племяники... у которьіх пищали єсть свои, тем давати по пять рублей з полтиною человеку, а у которьіх людей пищалей своих не будет, й тем давати по четьіре рубля да пищали; да им же всем давать в дорогу по фунту зелья да по два фунта свинцу человеку". Зокрема, з Москви для набору з "украинньїх мест" на Дон послали тьісячу пищалей".
Задокументовано, що влітку на Дон пішло "из Бєлгорода семьдесят черкас со Стенькою Емельяновьім".
Коли всі зібралися, то "кликали в кучу охочих людей... Й ходило де охочих старово Войска й, новьіх 1500 Чіеловек в легких судах, в судне человек по 10 й по 15, а в иньїх й по 8 человек. А бьіло де легких всех с полтораста гудов".
24 серпня в 37 човнах донці і запорожці ходили до Верхніх Берд, звідки направилися до Криму, зокрема до Казанрогу. Не встигнувши вночі підійти до міста, відійшли в море й стали на якорях, очікуючи вечора. Однак піднявся шторм, і козацькі судна понесло уздовж Гнилого моря (Сиваша.- В. С.) до Бірючоїкоси. П'ять човнів розбило. Через десять днів лише море вгамувалося. Однак кримчаки вже засікли козацьку флотилію, тому вона змушена була повернутисй на Дон.
У листопаді однак козацькі човни виходили н море "для язмков'и подлинньїх турских й кримских вестей".
2400 українських козаків, завербованих французьким послом у 'Польщі графом де Брежі, були відправлені з Гданська до Дюнкерка морем. Вони взяли активну участь у штурмі цієї твердині, зігравши значну роль в її взятті. Принц Конде згодом напише: "Я їх добре знав, цих дивовижних козаків у Фландрії.
За свідченням М. В. Молчановського, котрий переглянув на початку нинішнього століття документи державного архіву у Стокгольмі, шведському канцлерові було відомо. що донські козаки мали поставити того рок для морського походу проти турків 200, а запорожці - 80 чайок, які вже були виготовлені.
Водночас вже з весни в європейських часописах повідомлялося про походи запорожців на турецькі міста. Разом з донцями вони "взяли три именитьіе места Трабузунду да Адрианопел, да еще одно место, которому имени неведомо". Інша звістка подає, що султан 50 каторг "против тех именованньїх каза-ков послал".
1647. Отаман Війська Донського Кирей Степанов розповідав у Посольському приказі, що "за две недели до Великодня ходили атаманьї й казаки на море под Крьімские улусьі, под Темрюк й под Арбаток в 50 стругах с 1500 человек". Взяли під час цього походу ЗО язиків.
А за тиждень до Миколиного дня посилали під кримські улуси 70 кінних козаків, котрі привели з собою 60 язиків.
Станом на травень на Дону було готовими для виходу в море 60 човнів.
У походах того року взяли участь, очевидно, й ті "вольньїе люди", які були "прибранньіе" Жданом Кондирєвим в "прибавку ка-зачьему войску". Зокрема з Оскола прибули:
"Олешка Иванов Мошкин, Мишка Яковлев Черкашенин, Левка Михайлов сьін Черкаше-нин, Ивашко Прокофьев сьін Черкашенин, Лукашка Абрамов син Черкашенин, Васько Се-луянов сьін Крьівоносов, Ивашко Васильєв син Капустки. Макарко Родионов сьін Крьівоносов...". З Г утивля дісталися: "Ондрюшка Черниговец, .уприн Черкаїсов". Крім того, були й "черкас- без записей: десятник Лазарь
Loading...

 
 

Цікаве