WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Оборона Одеси - Реферат

Оборона Одеси - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Оборона Одеси
?
73 героїчних дні... Саме стільки тривала Одеська оборонна операція, за якою десятки тисяч загиблих, три роки окупацій та факти стійкого героїзму і фатальних помилок. У ті дні Ставка Верховного Командування віддала головкомові Південно-Західним напрямом Маршалу Радянського Союзу Семенові Будьонному наказ: "Одесу не здавати й обороняти до останньої можливості". 5 серпня 1941 року почалась героїчна оборона Одеси.
Незважаючи на всю непередбачуваність нападу, у зоні відповідальності Південного фронту катастрофи не сталося. Деякі частини Радянських військ навіть перейшли в наступ. Так, знаменита Дунайська флотилія 22 червня висадила десант на територію ворога. Взвод старшого лейтенанта Держбезпеки Козельбашева (так званий "Осназ") 22 червня переправився через Дунай, а вже до 26 червня з основними силами десанту, прикордонниками й одним полком Чапаївської дивізії очистив румунський берег від ворога на відстані 75 км... Словом, від самого початку війна розгорталася поза сценарієм. Однак наприкінці липня - на початку серпня загроза нависла над Одесою. Ворог підійшов до міста ледь чи не раніше авангардних частин Червоної Армії. Чисельність ворога в шість разів перевищувала сили захисників міста. Супротивник планував здобути Одесу протягом двох-трьох днів. Згодом узяті в полон противники повідомляли, що їм була обіцяна відпустка не пізніше 10 серпня. Потім відпочинок вороже командування перенесло на 20 серпня, а потім на 23, і після цього - на 1 вересня... А Одеса все ще трималася. Марно фашисти прагнули захопити Одесу - її мужні захисники оберігали до останнього.
Оцінивши обстановку, що склалася на кінець червня 1941 р. на Південно-Західному напрямі, гітлерівське командування вирішило активізувати дії на півдні. З'єднання 11-ї німецької і 3-ї румунської армій мали прорвати оборону військ Південного фронту і створити загрозу лівому крилу Південно-Західного фронту. Цей наступ мав на меті відвернути значну частину військ Південно-Західного фронту з житомирсько-київського напряму, на якому вели наступ головні сили групи армій "Південь", і при взаємодії з ними оточити частини 6, 26 і 12-ї армій, а потім, продовжуючи наступ у південному напрямі, захопити Одесу. Німецьке командування надавало цьому великого значення, адже оволодіння Одесою позбавило б Чорноморський флот його бази, зміцнило б позиції гітлерівських військ у північно-західному районі Чорного моря, привело б до захоплення Криму, Донбасу, а потім - Північного Кавказу і Закавказзя. Отже, Одеса була стратегічною метою наступу групи армій "Південь".
1 липня 1941 р. ворог перейшов у наступ на могилів-подільському і бельцівському напрямах. Радянські війська героїчно оборонялися, проте наші чотири дивізії на 150-кілометровому фронті від Ліпкан до Унген не могли стримати натиск противника.
Внаслідок тяжких утрат, які понесли радянські війська в районі Умані, на стику Південно-Західного та Південного фронтів утворився великий розрив. Напрям Умань - Дніпропетровськ лишився відкритим. Саме туди ринулися рухомі з'єднання 1-ї танкової групи ворога й створили загрозу для тилових частин Південного фронту. Крім того, на північ від Тирасполя на стику 9-ї та Приморської армій гітлерівці прорвали нашу оборону й розвили наступ на Одесу.
Щоб не допустити оточення головних сил фронту, Ставка директивою від 5 серпня 1941 р. наказала відвести їх і зайняти лінію оборони на східному березі Дністровського лиману до Біляївки, від Біляївки на Ротмистрівку, Березівку, Вознесенськ і далі на Кіровоград, Чигирин. Відведення військ, указувалося в директиві, слід проводити вночі, етапами й завершити не пізніше 10 серпня. Директива вимагала обороняти Одесу до останньої можливості.
8 серпня 1941 р. у місті був оголошений стан облоги. Понад 100 тис. трудящих Одеси вийшли на будівництво оборонних рубежів. Під артилерійським вогнем і безперервним бомбардуванням вони рили окопи, будували вогневі точки, зводили барикади. За короткий час у місті було споруджено 243 барикади й три великих оборонних рубежі .
Гітлерівське командування вважало, що Одеса, яка не мала до війни жодних укріплень, не зможе триматися довго. Воно було настільки впевнене в цьому, що на 10 серпня 1941р. призначило в місті парад своїх військ. Використовуючи просування 11-ї армії до нижньої течії Дніпра, румуни обійшли правий фланг Приморської армії і почали прориватися до моря. Але їхні подальші спроби наштовхнулися на героїчний опір військ Приморської армії. Тільки протягом 11 і 12 серпня 1941 р. приморці відбили 9 великих атак противника, вивели з ладу 14 танків і знищили близько чотирьох тисяч солдатів та офіцерів
Однак, використавши свою п'ятикратну перевагу над захисниками Одеси в артилерії й більш ніж шестикратну в особовому складі, гітлерівці 13 серпня 1941 р. у районі Аджійська (нині Рибаківка) вийшли до моря й напівкільцем оточили місто. Подальше їхнє просування було затримане героїчним опором військ Приморської армії. З 13 серпня 1941 р. Одеса та її захисники були повністю ізольовані від материка. Єдиним засобом надійного зв'язку з радянським тилом лишалися морські комунікації.
Після 15 серпня 1941 р. противник перейшов від натиску по всьому фронту до нанесення ударів по флангах. Радянські війська відповіли на цю тактику ворога контрударом і зірвали плани німців. Захисники Одеси показували зразки стійкості та відваги. Навіть поранені бійці й командири лишалися в строю.
1 серпня 1941 р. сильне угруповання ворога в складі двох піхотних дивізій при підтримці 60 танків почало завдавати ударів по бойових позиціях 95-ї стрілецької дивізії.
Повним провалом закінчився намір противника висадити морський десант на околицях міста. Він відступив. Але радянські війська зазнали численних втрат. В окремих частинах і з'єднаннях вони сягали 40 й більше відсотків від загальної кількості бійців. Тільки за 19 днів серпня 1941 р. 2-а кавалерійська дивізія Приморської армії, зокрема, втратила 742 чоловіки[3]. Противник же, нарощуючи сили, посилював атаки. Фронт оборони Приморської армії був розтягнутий, зростала загроза його прориву. Необхідна була й чіткіша координація взаємодії армії з Чорноморським флотом.
Враховуючи ці та інші обставини, головнокомандуючий Південно-Західним напрямом Маршал Радянського Союзу С.М. Будьонний 16 серпня 1941 р. звернувся до Ставки з проханням перепідпорядкувати Приморську армію Військовій раді Чорноморського флоту.
19 серпня 1941 р. Ставка віддала директиву, згідно з якою з військ, що обороняли Одесу, був створений Одеський оборонний район (ООР). Командуючим військами ООР було призначено командира Одеської воєнноморської бази контр-адмірала Г.В. Жукова, який мав значний досвід, набутий у роки громадянської війни та в Іспанії.
Гітлерівське командування явно було невдоволене тим, що румунські війська все ще не могли захопити Одесу. Воно вимагало від уряду Румунії вжити термінових заходів щодо нарощування темпів наступу. Щоб швидше домогтисяуспіху, румунське командування за рахунок 3-ї армії й нових, щойно
Loading...

 
 

Цікаве