WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Вплив культурно-освітнього товариства «Просвіта» на державотворчі процеси в Україні - Реферат

Вплив культурно-освітнього товариства «Просвіта» на державотворчі процеси в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Вплив культурно-освітнього товариства "Просвіта" на державотворчі процеси в Україні
Зміст
І. Вступ
1) Актуальність теми
2) Мета роботи
ІІ. Роль культурно-просвітницької організації "Просвіта"
в піднесенні національної свідомості громадян Миколаївщини .
1) Заснування, діяльність культурно-освітнього товариства "Просвіта" та його вплив на державотворчі процеси.
2) М. Аркас - засновник "Просвіти в Миколаєві.
3) Діяльність культурно-освітнього товариства "Просвіта" на сучасному етапі розвитку нашої держави - України.
ІІІ. Висновки.
IV. Література.
Незалежна, соборна, самостійна держава - Україна, поступово, але впевнено, долаючи політичні, економічні і соціальні негаразди, вступила в XXI століття. Можливо, історія востаннє дала українському народові довести право на незалежність, що здобута зусиллями багатьох українців - патріотів. Нині Україна існує як повноправний член світової співдружності цивілізованих країн, як держава, що має право не лише на самостійний поступ у майбутнє, а й на власну історію.
Сьогодні більше чим коли важливо знати історію своєї держави, щоб не допустити жодної історичної помилки в процесі державотворення нашої Батьківщини. На жаль, ще й сьогодні чуються відголоски минулого:"Україна східна", Україна західна", "москалі", "западенці" - ці вирази і слова зриваються з уст деяких політиків, журналістів, пересічних громадян. Але більшість українців, істинних патріотів, переконані - є одна, єдина, рідна і дорога наша Україна.
Щоб так і було, щоб наша держава квітла міцніла, ми ще й ще повертаємося до важкої долі, яка випала на плечі українців і, які зуміли перенести і монголо-татарське іго, і владу Литви і Польщі, Австро-Угорщини, турок і татар, Російської імперії.
Українські історики написали багато наукових робіт, де викладена історія боротьби українського народу за свою свободу і незалежність, показані етапи державотворення. Ці питання розкриті в наукових роботах М. Грушевського, Ю. Бачинського, М. Костомарова, В. Антоновича, М. Аркаса, Н Полонської-Василенко, в роботах сучасних істориків - Ф. Турченка, В. Шевчука, В. Сарбея, С. Тульчинського, В. Верестюка, М. Коваля, В. Короля та Д. Яворницького.
Але в роботах цих авторів мало уваги, або зовсім без уваги залишається питання просвітницької роботи, Яка розгорнулася в ІІ половині XIX ст.. Придушена реакцією, після повстання декабристів, Україна затихла, але в глибині її не вгасали революційні ідеї. Геніальні твори Т. Г. Шевченка знайшли родючий грунт у серцях українців - і знатних панів, і неписемних селян, вони будили приспані почуття, надії, що "прокинеться воля, козак заспіва…".
Кирило-Мефодіївське братство, що скупчило цвіт української думки, виробило першу політичну програму українських прагнень: це федерація слов'янських народів, в якій перше місце належить Україні.
Ці та інші ідеї потрібно було донести до кожного українця. Не дати їм втратити віру в себе, в свій народ, допомогти не зламатися від Ем ського та Валуєвського указів.
Н. Полянська-Василенко відзначає, що "кінець XIX ст.. можна характеризувати, як добу підготовки українських сил до боротьби за незалежність. Ця підготовка полягає саме в просвітницькій роботі"
Нам здається, що на сучасному етапі розвитку нашої держави необхідно проводити саме культурно-освітню роботу, щоб до кожного українця донести красу і велич нашого слова і нашої пісні, гордість і славу нашої держави - славних героїв-козаків і наукових діячів. Не звинувачувати один одного в тих чи інших промахах, а пам'ятати, як перша "Просвіта", яка виникла в Галичині, розповсюджувала твори І. Франка і Лесі Українки, Т. Шевченка і М. Вовчка, які було заборонено друкувати в Наддніпрянській Україні.
"Кінець XIX століття - доба соборної України. В єдиний, могутній рух об'єднуються українці Заходу і Сходу і творять об'єднаними силами спільну культуру". Ці слова історика Н. Полянської-Василенко допомагають зрозуміти, чому вивчення культурно-просвітницької діяльності "Просвіт" є актуальною і сьогодні. Саме сьогодні всім українцям необхідно діяти спільно, плекати історію і культуру своєю єдиної, суверенної Незалежної держави - Україна! Не рвати країну на шматки, не вимазувати в багнюці одні історичні факти і натирати до блиску інші, а чесно і правдиво говорити про героїчне і трагічне, ніжно плекати кращі традиції українського народу - це найважливіше сьогодні в процесі сучасного державотворення і це стане можливим, коли кожний із нас почує українське слово в кожній оселі і в кожному закладі, коли буде більше видаватися українських книг, коли ми будемо знати своїх героїв - цю роботу виконують "Просвіти" та інші просвітницькі організації, які і сьогодні діють на Україні та поза її межами.
Мета цієї роботи: показати, які засоби використовували "Просвіти" кінця XIX ст.. , щоб пробудити національну свідомість, щоб підготувати український народ до боротьби за незалежність, а також переконати читача, що просвітницька робота дійсно була і є важливою частиною державотворчого процесу в Україні.
2. Історично склалося, що Україна впродовж довгого періоду була під владою Австро-Угорщини та Росії. Великий вплив на розвиток української культури мала саме Російська імперія. 20 липня 1863 р. міністр внутрішніх справ Росії Валуїв видав циркуляр, яким заборонялося друкувати українською мовою книжки "навчальні і взагалі призначені для початкового читання народом". Це обумовлювалося нібито бажаннями самих українців, які, за словами Валуєва, вважають, що української "мови не було і не може бути".
Царський уряд і слухняні церковні власті заборонили видавати зроблений П. Морачевським переклад "Євангелія" українською мовою. Під забороною опинилося й навчання українською мовою, що прирівнювалося до політичної пропаганди.
18 травня 1876 р. Олександр ІІ видав Емський указ, яким заборонялося не тільки друкувати українською мовою оригінальні й перекладені твори (навіть тексти для нот), а й завозити до Росії українські книги з-за кордону.
Проте зовсім задушити українську культуру царату не вдалося. І під тяжким гнітом вона розвивалася; збагачувалося і наше красне письменство; його кращі художні досягнення лягли в золотий фонд світової літератури.
Велику роль у цьому відіграло товариство "Просвіта", яке було засновано 8 грудня 1968 р. у Львові. Метою цього товариства була надання широкої освіченості народові. Воно розгорнуло активну діяльність як у містах, так і в селах.
Жменька молоді галицької інтелігенції, що вірила в сили та майбутнє свого народу, повела за собою Україну, "ту безмежну, могутню Україну, що видала великих героїв козаччини і нових діячів українського відродження…" стала на оборону національного духу. Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Спочатку "Просвіта" була одноступеневою організацією - Головний відділ у Львові.Пізніше почали відкриватися філії у різних містах України: Катеринославі, Одесі, Києві, Житомирі, Чернігові, Миколаєві та інших.
Діяльність кожної з "Просвіт" вирізняли зумовлені місцевими обставинами особливості. Але всіх їх об'єднувала загальна мета - сприяти розвитку української культури, зокрема освіті українського народу його рідною мовою" ознайомити українців з духовними та матеріальними скарбами рідного краю; розвивати у них любов та повагу до свого народу; формувати бажання працювати на благо нації.
Для досягнення зазначеної мети члени товариства брали участь у русі, що виборював дозвіл на існування українських навчальних закладів. Адже початкові школи з російською мовою викладання або залишали українців майже неграмотними, або робили з них покручів, які починали зневажати рідну мову, батьків, традиції, отже і народ, до якого самі належали. Відсутність україномовних середніх та вищих навчальних закладів гальмувала процес розвитку такого важливого складового компоненту нації як власна інтелігенція. Тому члени різних "Просвіт", зокрема, офіційно зверталися до української фракції у Державній Думі з вимогою активніше впливати на розв'язання проблеми українізації шкільництва. Крім того, просвітяни включилися в рух за створення українознавчих кафедр (Історії України, української мови та літератури) у Київському, Харківському та Одеському Університетах.
Оскільки всі звернення до урядових кіл щодо дозволу українських шкіл врешті - решт залишались без дієвих результатів, просвітяни зосередили свою увагу на поширенні української книжки. Для тих, хто був не в змозі купувати книжки або передплачувати газети

 
 

Цікаве

Загрузка...