WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українське питання на переговорах у Бресті. Відновлення влади Української Центральної Ради - Реферат

Українське питання на переговорах у Бресті. Відновлення влади Української Центральної Ради - Реферат

Відновилося міське й земське самоуправління.
Одним з найвизначніших досягнень гетьманату П. Скоропадського було енергійне національно-культурне будівництво. За дуже короткий час і в дуже складних умовах було відкрито майже 150 україномовних гімназій. У Києві та Кам'янці-Подільському постали українські університети. Почали працювати Українська Академія наук, національний архів, національна бібліотека. За безпосередньої участі академіка А. Кримського в Києві діяв Близькосхідний інститут. У жовтні 1918 р. засновано Київський інститут удосконалення лікарів як лікувально-навчальний заклад професійної спілки лікарів міста.
Багато зробив гетьманський уряд і в царині зовнішній. Відносини з державами Центрального блоку залишалися головним пріоритетом зовнішньої політики. Разом із тим на відміну від Центральної Ради, Українська Держава прагнула до розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами, що виникли на теренах імперії Романових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. 14 червня 1918 р. був прийнятий закон "Про посольства і місії Української Держави". Новий закон від 6 листопада 1918 р. поширив дислокацію українських консульських установ на 22 країни та окремі регіони. Що ж до дипломатичних зносин, то вони існували з 12 країнами Європи.
Основний акцент робився на професійній підготовці, фаховому рівні, принциповості та патріотизмі працівників зовнішньополітичного відомства Української Держави. Міністрами закордонних справ Української Держави гетьмана П. Скоропадського були М. Василенко, Д. Дорошенко, Г. Афанасьєв. Європа і світ у цей період більше стали знати про Українуяк незалежну, самостійну гетьманську державу. Однак у самій Україні П.Скоропадський не користувався авторитетом. Він не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні більшовиків, ні лідерів більшості українських політичних партій.
Дедалі складнішою ставала внутрішня обстановка. Розколовся Союз хліборобів-власників: менша його частина вимагала забезпечення незалежності України, більша ж - виступала за федерацію з Росією. Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Основна маса селянства не підтримувала владу. Мало кому подобалася орієнтація П. Скоропадського на білогвардійську Росію, на монархію. Все це підготувало грунт практично для загальнонаціонального невдоволення. На заклики лівих партій влітку 1918 р. по Україні прокотилася хвиля антигетьманського страйкового руху (зокрема припинили роботу близько 200 тис. залізничників), активізувалася селянська партизанська боротьба проти німецько-австрійських окупантів - основної опори гетьманського режиму.
І політичні опоненти гетьмана скористалися такою ситуацією. В. Винниченко і С. Петлюра, керівники Української соціал-демократичної партії, заснували опозиційний Український національний союз. Свою роль відіграли тут і революційні події листопада 1918 р. в Німеччині, де була повалена монархія. 14 листопада 1918 р. політичні партії України створили в Києві верховний орган республіки - Директорію - для боротьби проти Гетьманату. До складу Директорії увійшли: В. Винниченко (голова), О. Андрієвський, А. Макаренко, С, Петлюра, Ф. Швець. 14 грудня 1918 р. війська Директорії вступили до Києва і П. Скоропадський зрікся влади та виїхав за кордон.
Отже, поряд із серйозними помилками та прорахунками, про які вже йшлося, гетьманська держава зробила й чимало корисного. Це стосується насамперед науки і культури, зовнішніх зносин. Було встановлено українську грошову систему, засновано банки. Чималі досягнення зроблені у сфері підготовки національних кадрів. Дуже важливими були судові реформи. Виключного розмаху досягла українська видавнича справа. І все це, не забудьмо, відбулося в надзвичайно складних міжнародних і внутрішніх умовах протягом семи з половиною місяців 1918 р.
Рекомендована література
1. Беспечний Т. А., Букреева Т. Т. Нестор Махно. Правда и легенды. - Донецк, 1996.
2. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Кн. 1, 2. - К., 1994.
3. Блакитний Кость. - Отаман Степової дивізії: Збірник документів і спогадів. - К., 1997.
4. Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М. Грушевського. - К., 1992.
5. Верстюк В. Ф. Махновщина. - К., 1992.
6. Верстюк В. Українська Центральна Рада. - К., 1997.
7. Ветров Р. І. Політичні партії України на початку ХХ століття (1900-1925 рр). - Дніпродзержинськ, 1997.
8. Винниченко В. Відродження нації. У 3-х ч. - К., 1990.
9. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. - К., 1991. - С. 5-120.
10. Волковинський В. Нестор Махно. Легенди і реальність. - К., 1994.
11. Голубко Б. Армія Української Народної Республіки. 1917-1918. Утворення та боротьба за державу. - Львів, 1997.
12. Горак В. С. Зліт і падіння Директорії // УІЖ. - 1995. - № 4.
13. Гошуляк І. Про причини поразки Центральної Ради // УІЖ. - 1994. - № 1.
14. Грушевський М. На порозі нової України. - К., 1991. - С. 3-54; 71-93.
15. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К., 1991. - С. 225-239.
16. Михайло Грушевський - погляд із сьогодення. Наукові записки ТДПІ. Серія: історія. Вип. V. - Тернопіль, 1997. - 279 с.
Loading...

 
 

Цікаве