WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська РСР у другій половині 40-х – першій половині 80-х років - Реферат

Українська РСР у другій половині 40-х – першій половині 80-х років - Реферат

"Дружини українських націоналістів" (загони "Нахтігаль" і "Роланд", які у 1941 р. вели бойові дії у складі німецької армії проти СРСР. Згодом, після переформування цих загонів, служив сотником, заступником командира поліційного батальйону № 201, який був задіяний нацистами у Білорусів проти радянських партизан.
З березня 1943 р. на керівних посадах у Проводі ОУН(б), з листопада цього року затверджений головнокомандувачем УПА. В липні 1944 р. обраний головою Генерального Секретаріату і генеральним секретарем військових справ ГУВР. Керував партизанською і підпільною боротьбою УПА проти "радянізації" західних областей України. Загинув у бою рід Львовом (с. Білогорща).
Після загибелі командувача УПА Р. Шухевича її діяльність почала занепадати, хоча окремі невеликі загони і рештки підпілля ОУН(б) діяли ще до середини 50-х років.
Трагічною подією в післявоєнному житті західних українців стала так звана операція "Вісла". Її витоки, мабуть, слід шукати в 1944 р. Саме тоді, 8 вересня, було підписано угоду між Польським Комітетом національного визволення та урядом УРСР про взаємну репатріацію польського та українського населення. У такий спосіб польський прокомуністичний уряд намагався розв'язати проблему національних меншин у своїй країні. Малося на увазі, зокрема, "добровільне" переселення українців Закерзоння (назва походить від "лінії Керзона", за якою знаходилися землі Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя) до радянської України. На 1 січня 1945 р. виїхало лише до 40 тис. осіб. Це були переважно члени КПЗУ, "москвофіли", а також ті, хто вимушений був жити у знищених війною селах. Що ж стосується більшості українців Закерзоння, то вони не мали такого наміру. Тоді польська влада, підтримана Москвою, почала "переконувати" українців виїхати з Польщі. В хід пішло все - від пропаганди й погроз до підпалів, грабунку та вбивств.
На початок серпня 1946 р., коли було офіційно оголошено про закінчення "добровільної репатріації", на територію УРСР було переселено понад 480 тис. осіб. Активну участь у спротиві насильницькій депортації брали формування Української повстанської армії. Бої в польських Карпатах практично не вщухали і в повоєнні роки.
29 березня 1947 р. польська влада приймає рішення про виселення всіх українців, що мешкали у Південно-Східній Польщі (Люблінське, Ряшівське та Краківське воєводства). 28 квітня 1947 р. о 4-й годині ночі розпочалася горезвісна операція "Вісла", яку здійснювали 6 польських дивізій, об'єднаних в оперативну групу, війська держбезпеки. В результаті їхніх дій було депортовано 140 575 українців, вбито 655, взято в полон 1466 вояків ОУН-УПА. 2274 українців було заарештовано, 3873 особи ув'язнено в концтаборі. В 1947 р. до смертної кари було засуджено 372 українці (всього в 1944-1956 рр. - 573). Що ж до насильницьки виселених у квітні - серпні 1947 р. до Польщі українців, то вони були спеціально розпорошені в північних та західних польських землях.
Ця акція не лише підірвала базу ОУН-УПА на Закерзонні. Вона вкрай важко відбилася на соціально-економічному і політико-правовому становищі українців, котрі залишилися в Польщі. Негативними були й міжнародні наслідки операції. Протягом довгих повоєнних десятиліть вона значно заважала розвиткові українсько-польських відносин. Польська комуністична влада відмовлялася засудити цей акт геноциду проти українського народу. Рішення про це взяла на себе лише нова влада Польщі.
Хоч, як уже відзначалося, в післявоєнний період було чимало зроблено для розвитку мережі закладів освіти і культури особливо в західних областях України, проте якісних позитивних зрушень у духовній сфері не відбулося. Навпаки, посилилась її заідеологізованість, боротьба проти т. зв. "українського буржуазного націоналізму".
Завдання посилення ідеологічного контролю над суспільством старіючий Сталін поклав на одного зі своїх поплічників - А. Жданова. Протягом 1946- 1949 рр. "ждановщина" знищила практично всі попередні здобутки української культури. У серпні 1946 р. постанова пленуму ЦК української компартії про небезпеку українського націоналізму засуджує "Нарис історії української літератури". Змінюється склад редакційних колегій журналів "Вітчизна" та "Перець". З'являються погромні рецензії на твори Ю. Яновського, А. Малишка, О. Довженка. Було також засуджено "Історію України", видану у 1943 р., відновлено широкомасштабну кампанію проти "українських буржуазно-націоналістичних істориків". Оперу К. Данькевича "Богдан Хмельницький" критикували за те, що росіянам у ній відведено не досить помітне місце. Українські енциклопедичні видання звинувачувалися у зосередженості на вузьконаціональних темах. Репресії та переслідування у сфері культури торкнулися також і інших національностей, які проживали в Україні.
2. Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)
5 березня 1953 р. сталася подія, яка здатна була справити неабиякий вплив не тільки на внутріполітичне життя в СРСР, а й на міжнародну ситуацію загалом: помер Й. Сталін. Здавалося, що створюються умови для змін на краще. Однак почалося, як завжди, з боротьби за "трон". Група партійних керівників на чолі з М. Хрущовим усунула Л. Берію і прийшла в липні 1953 р. до влади. Суспільство, яке перебувало в сталінських лабетах протягом майже 30 років, чекало на переміни. Україна, де довгий час працював М. Хрущов, сподівалася на посилення своїх позицій. Особливо ці надії зміцніли після XX з'їзду компартії, де М. Хрущов частково викрив злочинну діяльність Сталіна.
Хрущов Микита Сергійович (1894-1971 рр.) - відомий державний і партійний діяч СРСР. Причетний до проведення репресій проти діячів науки і культури. Водночас становив опозицію Л. М. Кагановичу в його боротьбі з "українським буржуазним націоналізмом". Народився у с. Калинівці Курської обл. в селянській сім'ї. У 1908 р. з сім'єю переїхав на Україну, де почав працювати слюсарем на заводі, а згодом - на шахтах Донбасу. Брав участь у революційному русі, на фронтах громадянської війни. У 1920-1928 рр. - на партійній роботі в Донбасі, 1928-1929 рр. - у Харкові та Києві. З 1931 р. - компартійний функціонер у Москві. З січня 1938 р. - знову на Україні: в 1038-1949 рр. ( з перервами) - Перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944-1947 рр. - очолював уряд УРСР та енергійно займався питаннями розвитку економіки України. Під час Великої Вітчизняної війни перебував на фронті - член військової ради. З грудня 1949 р. - перший секретар Московського обкому партії, секретар ЦК, у 1953-1964 рр. - Перший секретар ЦК КПРС, одночасно в 1959-1964 рр. - Голова Ради Міністрів СРСР. В квітні 1964 р. на Пленумі ЦК КПРС усунутий з усіх посад. Історична роль М.Хрущова дуже суперечлива. Він був енергійний,настирливий, намагався компартійними методами реформувати усі сфери життя радянського суспільства. З його діяльністю пов'язано як освоєння космосу і цілинних земель, так і повсюдне запровадження кукурудзи та "промивання мізків" інтелігенції. Найбільша заслуга М. Хрущова в тому, що будучи "сталіністом", він відважився на викриття культу особи Сталіна, що поклало початок реабілітації сотень тисяч жертв тоталітарного режиму, відносній лібералізації радянської системи, т. зв. "відлиги". Помер в Москві, похований на Новодівочому кладовищі.
Попервах у напрямку оздоровлення суспільства були зроблені деякі конкретні
Loading...

 
 

Цікаве