WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Австро-Угорщини - Реферат

Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Австро-Угорщини - Реферат

культури та освіти. Було засновано українську культурно-освітню організацію "Галицько-руська матиця", яка займалася видавничою справою, впровадженням у школах української мови. При Львівському університеті відкрилася кафедра української мови, було дозволено навчання українською мовою в народних (1-2 кл.) школах та викладання цієї мови як обов'язкового предмета в гімназіях. В Галичині вперше почали перевидаватися твори українських письменників.
У 1867 р. за допомогою українців зі сходу у Львові було започатковано часопис "Правда", в якому друкувалися твори П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова, Панаса Мирного та інших видатних діячів української культури.
Вимоги національно-політичного характеру посідали у суспільно-політичному житті України дедалі значніше місце, поступово набираючи загальноукраїнського масштабу. Галицькі українці, наприклад, створюють свої організації, впроваджують українську мову в школах. Важливу роль у формуванні національної свідомості та піднесенні культурно-освітнього рівня народу відіграло створення у 1868 р. (у Львові) товариства "Просвіта".
Товариство "Просвіта" видавало популярні книжки, підручники, організовувало читальні для населення. Першим головою Товариства став А. Вахнянин. Крім культурно-просвітницької роботи "Просвіта" займалася й економічною діяльністю - засновувала кооперативи, молочарні, народні крамниці, позичкові каси. На кінець XIX ст. "Просвіта" за популярністю серед населення суперничала з церквою. "Просвіта" ініціювала створення друкованого органу народовців "Діло", а також першої політичної організації народовців.
У 1873 р. за сприяння меценатів із Наддніпрянщини у Львові постало Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка, яке в 1892 р. було реорганізоване в наукове (НТШ). У товаристві працювали М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Вовк та ін. Активізує свою роботу Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка під проводом свого голови - М. Грушевського. Дуже важливим було те, що Товариство об'єднувало зусилля вчених та діячів культури Галичини й Наддніпрянщини і являло собою своєрідну академію наук українського народу. За період свого існування (до 1939 р.) воно видало понад 1100 різноманітних наукових і літературних праць. Велике значення з огляду розвитку українського руху мав також заснований 1898 р. М. Грушевським та І. Франком загальноукраїнський часопис "Літературно-науковий вісник".
Виникають у Галичині й перші політичні партії. У 1890 р. під впливом М. Драгоманова з ініціативи І. Франка і М. Павлика тут була заснована Русько-українська радикальна партія. Через дев'ять років вона розпалася на Українську соціал-демократичну партію на чолі з прихильниками марксизму М. Ганкевичем та Ю. Бачинським і Національно-демократичну партію, очолювану І. Франком і К. Левицьким.
Наприкінці XIX ст. активізується і політична думка. В 1895 р. у книзі Юліана Бачинського "Ukraina irredenta" ("Україна уярмлена") вперше в історії українського суспільно-політичного руху сформульовано та обґрунтовано тезу державної незалежності України. З часом вона стала програмною для більшості українських політичних партій, хоч вони по-різному вбачали шляхи досягнення кінцевої мети.
На початку XX ст. національний рух вступив у нову фазу, поряд із традиційними засадами, на яких він розвивався і раніше, з'явилося й чимало нових рис. Активно розгортався процес створення українських політичних партій, що сприяло піднесенню національної самосвідомості українського народу.
Загострення соціально-економічної та політичної ситуації на західноукраїнських землях виявлялося також у зростанні страйкового руху. Дедалі частіше на мітингах і страйках, окрім економічних, звучали й політичні вимоги. Такого характеру набули 200 тис. страйк сільських робітників Галични (1902 р.), страйки будівельників (1902 р.), нафтовиків Борислава (1904 р.). У період 1905-1907 рр. страйковий рух під впливом російської революції набув усеохоплюючого характеру.
Завоювавши у 1907 р. загальне виборне право до віденського парламенту, трудящі Галичини в 1908-1914 рр. розгорнули боротьбу за загальне виборче право й до галицького сейму. Галичина делегувала до австрійського парламенту 20 українців - переважно соціал-демократів та радикалів.
Важливою складовою суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях початку XX ст. була діяльність спортивно-молодіжних організацій. Львівська організація "Сокіл" стала провідною у Східній Галичині і функціонувала аж до 1939 р. Не менш популярним було товариство "Січ", засноване К. Трильовським - юристом за фахом, депутатом віденського парламенту та галицького сейму. Слід наголосити, що згадані організації не обмежували свою діяльність спортивно-оздоровчими питаннями, а чимало уваги приділяли вихованню молоді на українських традиціях культури, освіти, військової справи, національно-патріотичному дусі.
Отже, за соціально-економічним розвитком українські землі Східної Галичини, Буковини і Закарпаття були найвідсталішою окраїною Австро-Угорської імперії. На відміну від Наддніпрянської України тут значно повільніше розвивалася промисловість, переважали в основному дрібні, напівкустарні підприємства, зорієнтовані на добування та первинну переробку сировини. В занедбаному стані перебувало й сільське господарство. Західноукраїнські селяни страждали від малоземелля і безземелля, масового безробіття. Тому в кінці XIX ст. вони тисячами емігрують до США, Канади, Аргентини, Бразилії та ін. країн. Проте національне гноблення на українських землях Австро-Угорщини здійснювалося не в такій грубій формі, як у Росії. XIX ст. стало періодом справжнього національно-культурного відродження, зросла національна відомість українців. Національно-визвольний рух пройшов шлях від культурно-просвітницького до політичного стану, висунувши гасло політичної самостійності України. Східна Галичина була центром громадсько-політичної активності, П'ємонтом національного відродження, як відзначав М. Грушевський.
Рекомендована література
1. Бовуа Д. Битва за землю в Україні 1867-1914. Поляки в соціоетнічних конфліктах. - К., 1998.
2. Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХIХ - початку ХХ століття. Довідник. - К., 1996.
3. Головченко В. Від "Самостійної України" до Союзу визволення України: нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ століття. - Харків, 1996.
4. Гордієнко В. Українські Січові Стрільці. - Львів, 1990.
5. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХIХ-ХХ століття. - К., 1996.
6. Євселевський Л. І., Фарина С. Я. "Просвіта" в Наддніпрянській Україні. Історичний нарис. - К., 1993.
7. Калугін Ю. Декабристи в Україні. - К., 1971.
8. Кондратюк К. Нариси історії українського національного руху ХIХ ст. -Тернопіль, 1993.
9. Кармазін М. С.Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХIХ - початок ХХ століття). - К., 1998.
10. Кугутяк М. Галичина: Сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХIХ ст. - 1939). - Івано-Франківськ , 1993.
11. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. - К., 1990.
Loading...

 
 

Цікаве