WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Український Вільний Університет – історія і сучасність - Реферат

Український Вільний Університет – історія і сучасність - Реферат

на основі яких він існував протягом подальших 24-х років [3, 20].
Обрання Праги для УВУ було надзвичайно вдалим. На той час може найбільше скупчення української молоді було в Празі. Це була та молодь, що брала участь в арміях Росії та Австро-Угорщини, а пізніше, України проти більшовиків та Польщі. До Чехословаччини перейшла бригада генерала Крауса. Були вояки інтерновані в таборах Чехословаччини, згуртовані в таборах Йозефова та Яблінного, було багато молоді з армії УНР, УГА, дехто зі студентів, що втекли з Львівського університету, коли поляки його полонізували, та із Чернівецького університету, коли його румунізували.
До цієї основної маси молоді час від часу вливалися нові. Коли в 1939 р. мадяри зайняли Карпатську Україну, багато молоді перейшло до Праги й вступило до УВУ. Того ж року більшовики зайняли Галичину й студенти з університету теж перейшли до УВУ. Взагалі за тих часів у Празі було біля 5000 української молоді. До УВУ вступали не тільки українці: були німці, лотиші, білоруси, румуни, мадяри, євреї і росіяни.
В УВУ, за перші роки існування, було понад 500 чоловік, в 1921-1922 роках було максимальне число 700 душ на обох факультетах. Поволі число студентів зменшувалося: багато закінчувало курс, а нових було менше. В останні роки 1939-1941роках число їх складало понад 60 чоловік.
Коли було перенесено УВУ до Праги й обговорювалася його структура, Рада УВУ висловила бажання мати три факультети: правничий, філософський та природничий. Проти цього виступили чеські чиновки, і дали іншу пропозицію: правничий факультет дістав назву "факультет юридичних та соціальних наук", а філософський був поділений на два відділи: історично-філософських та природничих наук.
Число професорів на Празький період історії УВУ значно збільшилося, порівнюючи з Віденським. До професорів, що приїхали з Відня, приєдналося багато вчених із Західної України; вони брали участь в УГА і залишилися на Заході, інші приїхали з підсовєтської України з армією УНР, а інші в дипломатичних місіях, за гетьманської держави, або Директорії. Серед них були видатні вчені, як В. Біднов - історик української Церкви, з Катеринослава, В. Кубійович - колишній доцент Краківського університету, географ - Б. Матюшенко, В. Щербаківський, археолог з Полтави, О.Шульгин - історик, амбасадор Української Держави в Болгарії, О.Лотоцький - церковне право, Ф. Швець - геолог та О. Андрієвеький - цивільне право та інші. За останній рік Празького періоду, 1944 р. вступили вчені з совєтської України: історики О. Оглоблин. та Н. Полонська-Василенко - колишні професори Київського університету, П. Ковалів - мовознавець, професор Педагогічного Інституту у Києві. Л. Окіншевич - історія права, колишній старший науковий співробітник Української Академії Наук.
Загальний характер УВУ Празької доби значно різнився від Віденського. У Відні малий гурток українських вчених, переважно із Західної України, заклав маленький університет для невеликої групи студентів, переважно не із Західної України. В Празі цей університет не тільки виріс, але набув характеру соборності, став українським університетом, що об'єднував вчених та студентів цілої України, католиків і православних.
УВУ здобув поважне місце в історії культури української еміграції не тільки, як висока школа, але й як науковий осередок. Завдяки допомозі УВУ, в Чехії засновуються інші високі школи: 1922р. - Сільсько-Господарська Академія в Подєбрадах, 1923р. - Високий Педагогічний Інститут ім. Драгоманова в Празі: в обох викладало багато професорів УВУ. Незабаром у Празі було засновано Студію Пластичного мистецтва, під проводом професора Д. В. Антоновича. Біля УВУ гуртуються наукові товариства: медиків, хіміків, інженерів, природознавців та інші. Але головне значення мало Історично-філологічне товариство, засноване в 1923 році. Воно було пов'язане з УВУ і через нього праці професорів УВУ виходили на широкий форум громадскості. За час з 1923 по 1945 роки Товариство відбуло кількасот засідань, на яких було прочитано 500 доповідей, переважно професорами УВУ, і видано 5 збірників. Засідання Товариства користалося великою популярністю, і на них сходилося багато слухачів.
Велике значення для історії української культури мав музей Визвольної Боротьби України, заснований УВУ у 1925 році. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України) з власною управою та коштами (ці кошти надсилали переважно із ЗДА ). Але провід Музею весь час належав професорам УВУ. Головами минулого товариства були професори: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Яковлів, Д. Дорошенко, незмінним директором - Д. Антонович. В музеї був відділ архіву, де було зібрано архіви УНР, таборів полонених, Союзу Визволення України, листування діячів, тощо. Була також цінна бібліотека, зокрема періодика часів Визвольних змагань. В музеї були пам'ятки мистецтва, меморіальні речі, тощо. Музей у 1938 році мав власний будинок в Празі. Все це здебільшого загинуло під час останньої війни [8, 265].
Все це зробило УВУ головним осередком життя української еміграції 20-30-х років.
Значення УВУ, як наукового осередку української еміграції, виходило за межі Праги. 1920-ті роки характеризуються великим числом наукових конференцій, і професори УВУ брали активну участь у понад 20-ти конференціях. Перше місце в цьому мав професор В. М. Щербаківський, який був на 15-ти конференціях і виступав теж з доповідями. Професори І. Мірчук , Горбачевський, С.Шелухин та інші, брали активну участь у цих конференціях.
УВУ залишив пам'ятки своєї наукової діяльності в своїх виданнях. Була видана фундаментальна праця професора І. Горбачевського "Підручник органічної хімії" на 800 crop. Другий том - "Підручник неорганічної хімії" такого розміру залишився не надрукованим. Видано було праці професора С. Дністрянського: "Загальна наука права", Р. Лащенка: "Історія українського права". УВУ видавав "Наукові Збірники", один з них був присвячений президентові Чехословацької Республіки Т. Г. Масарикові. Крім друкованих праць, видано було чимало літографічним способом: це були переважно підручники, призначені для студентів. Літографічним способом було видано праці проф. Д. Антоновича: "Історія українського малярства", та В. Тимо-шенка з економіки України.
З початком 1930-х pp. становище УВУ погіршало. Поліпшення відносин між Чехословацькою Республікою та СССР шкідливо відбилося на ставленні чеського уряду до українських емігрантів: зменшено було субсидії, закрито ВисокийПедагогічний Інститут, Господарську Академію в Подебрадах перетворено на С/Г Інститут (УТГІ). Але УВУ залишився недоторканим. У 1939 році Чехословаччину окупувало німецьке військо. УВУ був значно обмежений в правах і діяльності. До УВУ був призначений німецький куратор. Виклади відбувалися лише час від часу.
14 лютого 1945 року, коли війна вже наближалася до кінця, на Прагу зроблено було перший наліт. Одна з бомб впала на будинок Музею й знищила частину експонатів. Почалися тривожні розмови в УВУ. На засіданні філософічного факультету було поставлено питання про евакуацію УВУ, як української установи, з бібліотекою, архівом, професорським складом і перенесення його до якоїсь іншої країни. Проте Сенат УВУ відхилив пропозицію філософського факультету про евакуацію. Професори, які вірили в надійність своїх чеських паспортів і декретів Чехословацької Республіки, встановлювали правове становище УВУ в Празі, взяли гору. Вони були певні, що

 
 

Цікаве

Загрузка...