WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Український Вільний Університет – історія і сучасність - Реферат

Український Вільний Університет – історія і сучасність - Реферат


Реферат на тему:
Український Вільний Університет - історія і сучасність
План
Вступ
Розділ І. Історія створення Українського Вільного Університету
1.1. Віденська доба
1.2. Празька доба
1.3. Мюнхенська доба історії УВУ
Розділ ІІ. Український Вільний Університет на сучасному етапі
Висновки
Бібліографія
Додатки
Вступ
Українська правова думка, незважаючи на несприятливі умови, пов'язані, перш за все, з відсутністю в українського народу протягом тривалого історичного періду власної державності, у цілому розвивалася в тому ж напрямку, на тих засадах і принципах, що й європейські правництво, культура і традиція. Розвиток правової думки будь-якого народу неодмінно передбачає також розвиток науки та системи освіти, найперше університетської як такої, що поєднує навчальну та наукову функції. Тож недивно, що з початком українського відродження, зокрема, на західноукраїнських землях, створення українського університету є одним з найважливіших пунктів розвитку держави [1, 62].
Таким університетом і став Український Вільний Університет (УВУ), який був заснований у 1921 році. Мета університету - якнайширше залучення до університетського навчання української молоді і, загалом, розвиток науки [1, 64].
Попри всю інформацію, яка нам відома про УВУ, науковий доробок учених, які протягом десятирічч працювали в цьому університеті, ще потребує грунтовного вивчення. Однак беззаперечним є факт, що традиція вищої школи, вироблена під час всього періоду функціонування університету, є надзвичайно важливою й актуальною для вироблення сучасних концепцій розвитку вищої школи в Україні, школи, яка б повністю відповідала загальносвітовим стандартам і вимогам. Велика заслуга в цьому українських вчених - світочів української науки С. Дністрянського, О. Колесси, І. Горбачевського та багатьох інших, зусиллями яких і було створено такий Університет.
Патріарх Йосиф Сліпий колись сказав: "Без своїх рідних вогнищ науки, без університетів і академій годі дотримати кроку розвиткові знання і науки, що проходить в інших країнах". Власне цю думку реалізує для нашої держави Український Вільний Університет [5, 188].
Розділ І. Історія створення Українського Вільного Університету.
1.1. Віденська доба
Вже кінцем 1919 року у зв'зку з закриттям Львського університету польською владою, українські професори, які опинились за кордоном, займалися потребою заснування університету для українського студентства, усвідомлюючи потребу згуртування українських наукових сил за кордоном і необхідности зорганізувати університетську науку для української академічної молоді в рідній мові [3, 60].
В часи після поразки Визвольних Змагань значну роль серед української еміграції відігравав Відень, місто мало потерпіло від війни і в ньому скупчилось багато української еміграції, головним чином інтелігенції з Галичини та Буковини. У 1920 році ця інтелігенція, серед якої було багато вчених, почала влаштовувати лекції, академічні виклади з різних дисциплін. Слухачів збиралося чимало: були люди з університетською освітою і без неї, було багато жінок, що прагнули поповнити гімназійну освіту. В цілому виклади мали великий успіх, і це стало одним із поштовхів влаштувати систематичні курси.
У Відні існувало Товариство українських журналістів та письменників. Саме воно подало ініціативу організувати такі курси. Член Товариства, колишній декан Львівського університету, відомий лінгвіст професор Олександр Колесса, перший подав думку про заснування Українського університету. Цю ідею було схвалено 17 січня 1921 року в приміщенні "Союзу архітекторів" , це дата і місце зародження УВУ.
Була організована Рада, до якої вступили професори: Олександр Колесса, Станіслав Дністрянський, Іван Галицький, Володимир Старосольський, і два представники від Товариства журналістів та письменників: це були Олександр Олесь та Володимир Кушнір. Почалася підготовча організаційна праця. Університет з самого початку поділявся на два факультети: філософський та правничий. Професорами були: на філософському факультеті - Дмитро Антонович, відомий знавець українського мистецтва, Іван Горбачевський - хімік світового рівня, Дмитро Дорошенко, відомий історик України, Олександер Колесса, Степан Рудницький, відомий географ України, Степан Смаль-Стоцький - філолог, один з перших академіків Української Академії Наук у Києві. На правничому факультеті були: Станіслав Дністрянський, відомий знавець міжнародного права, кандидат в депутати до Віденського парламенту; Ростислав Лащенко - історик українського права, Михайло Лозинський, Олександер Одарченко - економіст, професор Варшавського університету - Володимир Старосольський, теорія права, Сергій Шелухін - дослідник українського права, Федір Щербина - статистик, член-кореспондент Російської Академії Наук.
Першим ректором обрано було проф. О. Колессу.
В травні 1921 року почалися виклади в Українському Вільному університеті. Студентів було досить: 65 на філософському факультеті і 25 на правничому.
Проте, не зважаючи на видатний склад професорів, на достатнє число студентів, Український університет у Відні не міг розгортатися. Йому не вистачало матеріальної бази. Причин було багато. Перш за все Відень втрачав своє значення, як головний осередок української еміграції. У зв'язку з тим українські громадські установи, які взяли на себе матеріальне забезпечення університету, не могли виконати цих зобов'язань, бо самі занепадали, або ліквідувалися. Студентства було замало, і само воно було злиденне, щоб підтримували університет. Була потреба шукати іншого, більш сприятливого терену, до якого перенести університет. Доля університету склалася цілком випадково.
У літку 1921 р. професор В. Старосольський поїхав до Праги на з'зд соціалістичної партії. В Празі він зустрів інженера Нечаса, соціал-демократа, референта українських справ в канцелярії президента Масарика. В розмовах зупинилися вони на долі українського університету і Старосольський розказав про важке становище університету у Відні. На це інженер Нечас запропонував перенести університет до Праги і сам був ініціатором цього. Протягом одного дня справа була залагоджена. Смаль-Стоцький розповідає про це так. Він пише, що не зважаючи на матеріальні труднощі існування УВУ у Відні, Рада університету стала шукати іншого місця для його осідку і зупинилася на Празі, на ініціативу ректора О. Колесси 11 лютого 1921 року обираючи Прагу, як місто осідку університету, брали до уваги, що там перебувало багато української студентської молоді, понад 5000 людей. З доручення Ради на початку травня 1921 року, ректор О. Колесса та проректор С. Дністрянський поїхали до Праги. Вони зустріли тепле прийняття з боку прем'єр міністра, міністра закордонних справ та міністра освіти. Ректор О. Колесса був прийнятий президентом Т. Г. Масариком. Всі вони охоче погодилися прийняти Український Вільний Університет [10, 19].
1.2. Празька доба
У літку 1921 р. Український університетбув перенесений до Праги. Двома декретами - міністра закордонних справ 16 вересня, та міністра освіти 5 жовтня 1921 р., ухвалено було його право азилю та перебування на території Чехословаччини. Він дістав матеріальне забезпечення, субсидії для студентів, право викладати лекції в залах Карлового університету в Празі. Тоді він дістав і назву "Українського Вільного Університету", складено було "статут", і встановлено право студентів та покладено було ті правні та матеріальні права,

 
 

Цікаве

Загрузка...