WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

персонального складу обох династій.
Крім княжих житій цікаву для нас інформацію містять і інші житія святих, які жили у XIV-XVI ст. (626).
Генеалогічні легенди збереглися переважно у гербівниках. Ми називаємо це традицією роду. Синтезувати елементи об'єктивної інформації можна і в цих легендах. Обгрунтування давності роду того чи іншого правителя було одним з істотних мотивів створення таких легенд. Автори легенд, однак, не просто виконували замовлення того чи іншого князя, але й використовували всі доступні джерела. Критичний аналіз легенд певною мірою дозволяє відокремити свідому фальсифікацію від вірогідної інформації. Звичайно, уникнути при цьому гіпотетичних міркувань, навряд, чи можливо. Частину історичних легенд, які не ввійшли до гербівників, зібрано й опубліковано В.Соколовою (1442).
Джерелом для вивчення князівських родин можуть служити і фальсифікати, куди ми відносимо свідомі підробки давніх документів. Більшість таких фальсифікатів творилося у XVI-XVII ст. і мали за мету обгрунтувати майнові або амбіційні претензії тих чи інших князівських родин. Позаяк існувало багато автечничних документів, які були у розпорядженні більшості князівських родин, а саме знання генеалогії та історії роду було частиною князівського менталітету, виготовлення фальсифікату вимагало високої кваліфікації. Такі спеціалісти були і серед вищих церковних достойників. У випадку виявлення фальсифікату їх чекало покарання, як архімандрита Московського Чудова монастиря за підробку (фальсифікат) грамоти князя Андрія Меншого у 1488 р. Довільні фантазії не мали жодних шансів. Тому при формуванні таких фальсифікатів використовували справжні документи, літописи або їх фрагменти, вставляючи тільки потрібні імена або назви чи підправляючи їх.
До найцікавіших фальсифікатів належить переважна більшість грамот князя Лева Даниловича, про які ми говорили вище. Сюди ми відносимо фальсифікат Іоакимового літопису (1466, с.50-53, 107-119; 1607), складеного у XVII ст. з використанням справжніх давніх літописів, в т.ч., мабуть, і літопису першого новгородського єпископа Якима Корсунянина, який використав епос та історичну традицію Славії. Це
джерело залишається важливим при дослідженні походження династії Рюриковичів і її можливих зв'язків з туземною династією Славії. На базі історичної традиції і фолькльору створено легендарну історію литовських князів до Гедиміна. У цьому фальсифікаті XVI ст. дуже важко відшукати раціональне зерно. Тому і наші спроби не можна вважати задовільними (500, c. 131 -137). Дослідження легендарної частини литовських літописів залишається проблематичним.
Прикладом іншої фальсифікації є "Сказання про князів володимирських" - політична програма московських князів, генеалогічні мотивації не тільки до претензій на спадщину по Київській Русі (через "перенесення столиці з Києва у Володимир на Клязьмі"), але й до європейської гегемонії (через "походження Рюрика від Августа" та "передачу царського вінця" Володимиру Мономаху візантійським імператором Костянтином ЕХ Мономахом (628; 629; 632, с.217-230; 535, с.204-216). Цей фальсифікат, який прийняли за основу провідні російські історики (окрім походження Рюрика від Августа), донині має своїх прихильникш. Починаючи з Феофана Прокоповича у цьому дусі почали формуватися родоводи московських князів (1133). Вичленення раціональної частини з фальсифікатів, сформованих у XV-XVI ст., залишається актуальним у генеалогічних дослідженнях
ГРАФФІТІ. НАДГРОБКИ. ЕПІТАФІЇ. НЕКРОЛОГИ
При звуженій базі досліджень, особливо за XIII-XIV ст. і більш давні періоди, в уточненні окремих проблем дуже несподівані результати приносять вивчення граффіті-написів і рисунків, зроблених у древності на стінах архітектурних пам'ятників. Дослідження граффіті С. Висоцьким у київському соборі св.Софії дозволили закрити дискусію навколо датування смерті.Ярослава Мудрого, уточнити походження дружини дорогобузького князя Володимира Андрійовича (що, у свою чергу, дозволило зрозуміти деякі аспекти поведінки цього князя і його політичні симпатії), підкріпити аргументацію щодо інших дискусійних проблем (468, с,273-275; 469, с. 139-146; 470, с. 147-182; 471, с.228-232; 472, c. 103-106; 473, с.41 -42; 474; 476; 477; 478, с.200-217; 479; 480, с. 130-134). Сумніви у правильності окремих, висновків С.Висоцького (1205, с. 124-132) здаються нам не досить аргументованими. Ми користувалися також працями В.Щепкіна (1670) та А.Мединцевої (1084) з дослідження новгородських граффіті.
Важливу інформацію можна почерпнути з надгробків. Так надгробки з Троїцького собору у Трубчевську дозволили уточнити дати смерті цілої групи князів Трубецьких (964). Дальші знахідки князівських надгробків ще можливі на Волині та в інших місцях. Теж саме відноситься до епітафій та некрологів, які розкидані по різних книгах, виданих у XVII ст. (типу вже згадуваних книг А.Кальнофойського та Ш.Старовольського), а також збереглися на стінах соборів та костьолів. Більшість останніх зіпсуті пізнішими реставраціями. Використання цієї групи джерел не можна вважати повним. Епітафії та некрологи ще можуть бути виявлені як у книжках так і на стінах, особливо у костьолах. Ми використовували всі відомі нам з публікацій пам'ятки такого типу. Особливу цікавість складають надгробки і епітафії магнатських родин серед яких трапляються особи князівського походження (дружини) про яких немає відомостей у інших джерелах або ці відомості дуже заплутані (наприклад про шлюб княгині Софії Головчинської, вдови по князю Григорію Сангушку-Каширському, та сандомирського воєводи Юрія Мнішка).
ПОРТРЕТИ. МІНІАТЮРИ. ІКОНОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ. МОНЕТИ. ПЕЧАТКИ
Портрети, мініатюри, іконографічні матеріали, як і легенди та написи до парадних портретів чи житійних ікон, за браком інших джерел, також служать поважним аргументом при розв'язанні окремих проблем. Найдавніші зображення княжої родини - відома ктиторська фреска з св.Софії у Києві (1495, с.239-245; 779, с. 175-178; 475, с.41-45; 953, с.28-39; 1755, s.20-28; 1187, с.237-244). Думка Н.Никитенко про те, що на фресці зображено сім'ю Володимира Святославича, здається нам не достатньо аргументованою.
Якщо взяти до уваги копії А. ван Вестерфельда (1651 р.), характеристики-описи окремих князів, які збереглися у В.Татищева та окремих літописах, то існує можливість приблизноїреставрації (враховуючи ступінь подібності) облич перших поколінь Рюриковичів (і порівняння отриманих результатів з скульптурно-антропологічними реставраціями, приміром М.Герасимова). При всій схематичності зображень князівських сімейств і окремих осіб на відомих мініатюрах "Ізборника Святослава" (1073 р.) чи Трірського псалтиря загальні риси обличчя схоплені (842). Іконографічні традиції зображення Володимира Святославича прослідковуються, наприклад, від новгородської ікони, фрески XVII ст., скопійованої А. ван Вестерфельдом, до ілюстрації у київському "Синопсисі" (1680 р.) (477, с.75-78).
Ця група джерел зібрана і вивчена досить фрагментарно. Крім
Loading...

 
 

Цікаве