WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

смерті князя 6992 (1484 р.), була скопійована А.Кальнофойським невірно (295, р. 154). Повинно було бути 6962 (1454 р.).
Дванадцятим у книгу А.Кальнофойського записаний надгробок князя Костянтина Івановича Осгрозького († 1530 р.). У написі було відзначено, що покійний полководець здобув 63 перемоги. Поряд з ним похована дружина княгиня Тетяна Семенівна Гольшанська-Острозька, чий надгробок записаний під .тринадцятим номером.
Чотирнадцятий надгробок належав відомому київському бояринові "Іванові Гуріну Скуминовичу Львовичу Тишкевичу, господарському маршалкові та чорнобильському державцеві", який помер у 7071 (1563 р.). Іван Звір-Тишкевич був сином Звіра Львовича. Як Скуминовичі відомі його двоюрідні брати, сини Скумина Львовича Тишкевича (1700, c. 165). Цей напис дозволяє уточнити повне ім'я і дату смерті цього діяча, незнані з інших джерел.
П'ятнадцятого надгробку в часи А.Кальнофойського вже не було. Присвячуючи віршовану епітафію св.Юліані, княжні Гольшанській-Дубровицькій, він склав і надгробний напис, який, звичайно, не подає ніяких нових відомостей.
Шістнадцятий надгробок належав Анні Шимківні, княгині Капусті, дружині брацлавського каштеляна князя Андрія Тимофійовича Капусти († 1572 р.), яка померла 19.07.1577 р., проживши 54 роки, 4 місяці і 19 днів (295, р. 157), тобто народилася 28.02.1503 р. Обидві дати з інших джерел незнані.
Напис на сімнадцятому надгробку повідомляв про смерть князя Михайла (Олександровича) Корибутовича Вишневецького, яка наступила 16.10.1584 р. о другій годині ночі з понеділка на вівторок (295, p. 157). Це теж свідчення незнане з інших джерел.
Напис на вісімнадцятому надгробку належить князеві Федору Івановичу Ярославичу († 1521 р.), нащадкові боровських князів з молодшої гілки московських Мономаховичів. Одружившись з Олександрою, дочкою київського князя Семена Олельковича, він успадкував по її братові Пінське князівство. На жаль напис на надгробку не мав жодних додаткових відомостей, незнаних з інших джерел.
Напис на дев'ятнадцятому надгробку повідомляв, що похований тут князь Олександр Олександрович Корибутович Вишневецький помер 3 квітня 1577 р. о шостій годині ночі з вівтірка на середу, проживши 33 роки і 4 місяці (295, р. 158), тобто народився 1543 р. Це теж унікальне повідомлення, незнане з інших джерел.
Під двадцятим надгробком був похований князь Богуш Корецький. Напис уточнює його повне ім'я Євфимій Богуш Федорович і точну дату смерті 19.08.1576 р., незнані з інших джерел (295, p. 158).
Під двадцять першим надгробком лежала черниця Євпраксія (Пракседа-Адельгейда), дочка князя Всеволода, яка померла 9.07.6617 (1109 р.) (295, p. 158). Це була дочка Всеволода Ярославича і сестра Володимира Мономаха, яка була дружиною маркграфа Генріха Довгого фон Штаде та германського імператора Генріха IV.
Під двадцять другим надгробком похований королівський маршалок Ісидор Копець, під двадцять третім - київські нобілі Ян та Дмитро Єльці. Під двадцяць четвертим надгробком похований князь Семен Іванович Лико († 1621 р.). Під наступними надгробками лежали відомі київські діячі Захарія Копистенський, Єлисей Плетенецький, Тарас Земка, Памво Беринда, хорунжий брацлавський Микола Шашкевич і могильовський бурмістр Василь Якимович.
Таким чином, написи надгробків з поховань у Печерському монастирі, збережені у книзі А.Кальнофойського, дозволяють уточнити ряд дат і імен, невідомих з інших джерел.
Каталог "добродіїв і опікунів святого монастиря печерського" у передачі А. Кальнофойського відкривається св. Андрієм Первозванним, за яким слідують св.Антоній і Феодосій Печерські та інші святі, в числі яких княгиня Ольга, князь Володимир і його сини Борис та Гліб. Всі особи, внесені у каталог, пронумеровані (295, p. 164-168).
Від поз. 16, під якою значиться князь Ярослав Мудрий (причому приводяться його заслуги в побудові собору св .Софії і патрональних храмів св.Юрія та св. Ірини), починається список реальних ктиторів монастиря і його храмів. Цікаво, що під поз. 17 значиться княжна Анна. Це могла бути тільки дочка Ярослава Мудрого, пізніша королева Франції († після 1075 р.). Вона покинула Київ у 1051 р., а до цього часу могла підтримувати св. Антонія Печерського і його братію, що і знайшло своє відбиття у монастирській традиції. Без підстав записувати мало знану княжну в ктитори не було змісту. Навряд чи міг довідатися А.Кальнофойський про княжну Анну з доступних йому літописів. Отже тут ми зустрічаємося з унікальним свідченням якоїсь благодійницької діяльності Анни Ярославни ще до того як вона покинула Київ. поз. 18. Святослав Ярославич († 1076 р.) був ктитором монастиря і засновником Успенського собору, про що добре відомо з інших джерел/Його присутність у списку цілком закономірна. Зрештою і як його брата Всеволода (поз. 19). Намагалися завоювати прихильність печерських монахів, вносячи свої вклади в монастир, і володимиро-суздальські князі Всеволод Велике Гніздо (поз.20) та Андрій Боголюбський (поз.21). Перший сидів у Києві короткий час (18.02-23.03.1173), а другий періодично перебував тут з батьком під час боротьби за київський престол у 1149-1151 рр. Великі князі Володимир Мономах (поз.22), Святополк Ізяславич (поз.23) і Всеволод Святославич (тобто Ольгович, внук Святослава Ярославича) (поз.24), чиї заслуги підкреслені в тексті, теж закономірно внесені в цей каталог,
Під поз.25-26 записані чернігівський князь Михайло Всеволодович і його боярин Федір, який загинув разом з ним в Орді 30.09.1246 р. На перший погляд може здатися, що печерські монахи свідомо внесли до списку ктиторів монастиря святих, досить популярних у середніх віках. Однак не можна забувати, що князь МихайлокняживуКиєві (бл.03.1238-бл.07/08Л239),апотімживдовшийчасуКиєві після 1241 р. Його близький соратник Федір напевно перебував з ним. У цей період часу або напередодні виклику до Орди обидва могли внести значні пожертвування для монастиря, що знайшло якийсь відбиток в традиції або навіть і у монастирському архіві. !
Під поз.27 записаний князь Мстислав. Це міг бути князь Мстислав Ізяславич († 1069 р.), який залишив по собі недобру пам'ять у киян, чия присутність у списку підвищувала би загальну достовірність цього джерела. Але, з огляду на те, що у списку ктиторів цей князь поставлений після Михайла Всеволодовича, цескоріше був карачевський князь Мстислав Михайлович (середина XIII ст.).
Під поз.28-29 записані князі Євстафій і Станіслав. Це рідкісні імена серед князів. Князь Станіслав згадується у легендарній частині литовських літописів як київський князь, який у 1321 р. був розбитий Гедиміном на р.Ірпені (140, с.95, 152, 180, 184, 201, 221). Значна частина дослідників вважають його легендарною особою (1390, с. 147-157). Однак присутність у Любецькому синодику князя Івана Станіславича (714, с.29) переконала нас в історичності особи князя Станіслава, який належав до путивльської династії, яка у першій половині XIV ст. займала київський престіл (494, с.63; 499, с. 149-150; 500, с.54-55). Хрестильним
Loading...

 
 

Цікаве