WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Василя Федоровича, справця Луцького староства князь Матвій Васильович Четвертинський († 1563 р.) занесений на родовідне дерево разом з дочкою Анною (поз.24) тільки тому, що його дочка вийшла за князя Януша Збаразького, що теж підносило авторитет роду.
Під поз.25 поміщено наймолодшого з синів Андрія Федоровича князя Остафія Андрійовича († після 1586 р.), який віддідичив уділ на Старій Четвертні. Під поз.26 записано його сина Григорія († 1651 р.), а під поз.27 і 28 відповідно Захаріаша Григоровича († 1649 р.) та Василя Григоровича († 1694 р.). В тексті зазначено, що князь Григорій опікується монахами чину св.Василія, а його сини "і нині живі". Такий порядок записів дозволяє зрозуміти звідки взялися помилки, пов'язані з перестановкою місцями князів, які невірно витлумачив А.Кальнофойський.
Під поз.29 поміщено Яцька Андрійовича, який у 1580 р. брав участь у поході на Московію під командою князя Януша Збаразького, як свідчить запис А.Кальнофойського (295, p. 125). Запис дозволяє віднести смерть цього князя до часів після 1580р., тоді як раніше вважалося, що він помер після 1569 р. (1700, с.314) Також незрозуміле, чому на родовідному дереві попереду поставлено потомство його молодшого брата Остафія, тоді як інші брати (Василь, Яків та Лев) опущені.
Під поз.30 записано Федора Яцьковича († 1664 р.), який був молодшим братом Стефана Яцьковича († 1665 р.), записаного під поз.31. Князь Стефан був батьком Миколи (поз.32), Януша (поз.ЗЗ) та Іллі (поз.34) Святополк-Четвертинських.
Спостереження над генеалогічним деревом князів Святополк-Четвертинських дозволяють певною мірою стверджувати, що подібного роду пам'ятки створювалися на базі традиції роду, яка безперечно знала родоначальника, підкріпленої відомостями літописів та документами родинного архіву. Там, де тих документів бракувало, а з літописів неможна було почерпнути відповідну інформацію, автори все ж не йшли на пряму фальсифікацію, вигадуючи неіснуючих князів. Можливо також, що основою для генеалогічних дерев, створених у XVI-XVII ст. служили більш давні родоводи, створені на підставі записів у пом'яниках або інших джерелах, які не завжди можна було пояснити. Записуючи до таких родоводів "престижних" родичів, також, керувалися фактами, а не чистим домислом. Очевидно, що в цю епоху не так уже просто, як нам здається, можна було виготовити фальсифікат. Кожна князівська родина мала свій архів і могла похвалитися знаннями з генеалогії, якщо не такими як у князя Андрія Курбського, то все ж достатньо глибокими.
Поміщаючи у своїй книзі поетичні епітафії до надгробків з Києво-Печерської лаври, А.Кальнофойський подав і написи на надгробках, які, напевно, ще читалися в його часи. Уже це дає достатню гарантію в існуванні цих осіб, більшість з яких належала до князівського стану, і дозволяє розглядати ці фрагменти книги як важливе генеалогічне джерело.
Перший надгробок належить св.Феодосію Печерському (* бл. 1036 † 3.05.1074). У його голові була похована, як свідчить напис, скопійований А.Кальнофойським (295, р. 152), дочка князя Ярополка Ізяславича, дружина київського князя Гліба Всеславича, яка померла через сорок літ після мужа і покладена поряд з ним 3.01.1159 р. Дочку волинського князя звали Анастасією. Вона народилася 1074 р. і померла 3.01.1159 р. її чоловік займав престол Мінського князівства, але прагнув значно більшого і врешті помер у київській темниці 13.09.1119р. Він був похований у Печерському монастирі, куди дружина внесла руту-100 гривен срібла і 50 золота. Княгиню Анастасію могли записати дружиною князя київського, тим більше, що батько Гліба займав цей престол у 1068-1069 рр. (500, с.25). Отже, немає сумнівів в автентичності напису на другому надгробку.
Вносить певні корективи у загальноприйняті дати і напис на третьому надгробку: "У році 6979 померлому по християнськи Симеонові Олександровичу, Дідичному Панові Землі Київської, Князеві Слуцькому, Відбудовникові Святої Церкви Печерської, яку відновив при королю Казимирі і при в.о. архімандриті Івані р. 6978 грудня 3." (296, р. 152). Більшість дослідників відносять смерть Семена Олельковича до кінця 1470 р. Точно відомо, що, довідавшися про смерть брата Михайло Олелькович покинув Новгород Великий 15.03.1471 р. (117, с. 192-193). Зважаючи на віддаль між Новгородом і Києвом, швидкість руху гінця, неординарність самої події, смерть князя цілком можна віднести до початку 1471 р. (6979 р. відповідає 1471/ 1472 р.). Тоді дата 3.12.1470 р. відноситься, як випливає з тексту, до закінчення реставрації храму.
Четвертий надгробок належав "побожно померлому Василю Семеновичу Олександровичу Олельковичу, котрий пішов з світу цього року 7003, індикта 13, червня, д.4". Родичі не забули дописати, що покійний був "дідичний пан Київської землі і князь слуцький" (295, p. 152), хоча він був позбавлений Київського князівства, а взамін отримав тільки Пінське князівство. Про його поховання у Печерському монастирі згадує С.Окольський. Точну дату смерті цього князя дозволяє уточнити тільки копія надпису на надгробку А.Кальнофойського: індикт 13 припадає на 1495 р., тобто князь помер 4.06.1495р.
Напис на п'ятому надгробку скопійований неточно: "Юрій Юрійович Олелькович, князь слуцький, дідичний пан Землі Київської, помер року 1579 квітня 12 і тут є покладений" (295, p. 152). Юрій Юрійович помер 9.11.1578 р., а похований у монастирі 12.04.1579 р.
Шостий надгробок, з незвичним для Печерського монастиря латинським написом, належав останній з родини Олельковичів Софії Юрієвні, яка вийшла за Януша Радзивіла і померла 9.03.1612р. (295, p. 153). Всі відомості, приведені в написі, відомі з інших джерел.
Сьомий надгробок належав батькові Софії. Його повний напис: "В році божому 1586, місяця травня, дня 6, маючи років двадцять шість, місяців вісім, днів дев'ятьнадцять ЮРІЙ КНЯЗЬ СЛУЦЬКИЙ, з давної і знаної Ягеллової родини, Юрія Олельковича, князя слуцького, і Катерини, графині з Тенчина, син первородний, не проживший й року з дружиною своєю Катериною Кішкою, котру собі був взяв, з цього світу з великим для матері, братів, приятелів, слуг і підданих своїх жалем є покликаним". Цей напис дозволяє підтвердити дату народження князя Юрія III Юрійовича (17.08.1559), а також не залишає сумнівів, що він був найстаршим з синів Юрія II Юрійовича.
Восьмий надгробок належав волинському феодалові Гаврилові Меновичу Богдану Госцькому (Гойському), який помер 20.03.7035 (1527) р. (295, p. 153).
На дев'ятому надгробку був напис князя Василя Андрійовича Полубенського († 1550 р.), який у 1505-1507 рр. був володимирським намісником. Поряд з ним під десятим надгробком в Успенському храмі лежав його син князь Лев Васильвович Полубенській († до 1544 р.). Ці написи не вносять нічого свіжого з того, що було відомо про обох князів Полубенських. На жаль на них не було вказано точних дат смерті.
Одинадцятий надгробок належав київському князеві Олександрові (Олельку) Володимировичу, який титулований як "князь і дідичний пан Землі Київської". Дата
Loading...

 
 

Цікаве