WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

наведене у книзі, показує наскільки неповними, а часом і невірними є подібні джерела, більшість яких створена на раніше середини XVI -початку XVII ст., коли інтерес до власної генеалогії мав уже не практичний, а престижно-політичний характер. Родова традиція виводила родину князів Четвертинських від великого князя київського Святополка Ізяславовича, звідки і прийняття прізвища Святополк-Четвертинських. Це не викликає заперечень і в сучасних дослідників (504, с. 188). Але у їх генеалогічному дереві дуже багато пропусків. Причому ці пропуски характерні не тільки для давнішої частини родоводу, але й для сучасного книзі Кальнофойського періоду. Так з чотирьох рідних братів князя Іллі у родословному дереві під поз. 32 та 33 присутні тільки молодші брати Януш († 1648 р.) та Микола († 1659 р.), хоча про старшого брата Олександра сказано в тексті опису генеалогічного дерева, що він загинув у Прусах (князь Олександр загинув у 1628 р.). Те ж саме можна сказати і про двоюрідних братів князя Іллі, з яких тільки Захаріаш та Василь згадуються у тексті як "нині живі", а на генеалогічному дереві пагінці решти князів Четвертинських з цього покоління відсутні (295, р.125).
Але на цьому дереві немає фантастичних побудов, що доволяє припускати, що воно було складене, мабуть, на підставі літописів і документів сімейного архіву, відомості яких за різні періоди були різними. Щодо гілок роду, не пов'язаних безпосередньо з князем Іллею, то вони наводилися тільки в тому випадку,, коли могли піднести родинний престиж.
Під поз.2 на дереві поміщено великого князя Володимира Святославича, під поз.3 - його сини Борис і Гліб, під поз.4 - князь Ярослав Мудрий. Це мало підкреслювати, що пращурами князів Четвертинських були найславетніші володарі Київської Русі, а також святі Борис і Гліб.
Під поз.5 записано князя Ізяслава. Це родоначальник турівської династії великий князь Ізяслав Ярославич († 1076 р.), від якого, зрештою, і походили князі Четвертинські. Але під поз.6 записано князя Всеволода. Це молодший брат Ізяслава. Далі під поз.7 йде князь Володимир. Це син Всеволода Ярославича - Володимир Мономах. До турівської династії і Четвертинських він уже мав віддалене відношення, але в історії Київської Русі це була фігура, родинні зв'язки з якою вартувало афішувати.
Під поз.8 записаний князь Мстислав. Текст опису свідчить, що це син Володимира Мономаха великий князь Мстислав Володимирович († 1132 р.). Під поз.9 записано його сина Ізяслава († 1154 р.), теж великого князя київського. Далі, згідно тексту, під поз. 10, 11, 12 йдуть сини Ізяслава - Всеволод, Ярослав і Святослав. Від них виводяться князі Ярополк (поз. 13) і Святополк (поз. 14). І тут ми вперше зустрічаємося з плутаниною, внесеною укладачами родовідного дерева або Афанасієм Кальнофойським. Річ у тому, що у великого князя київського Ізяслава Мстиславича не було синів Всеволода та Святослава, а волинський князь Ярослав Ізяславич († 1180 р.) не мав підстав потрапити у цей родовід.
Нам здається, що використовуючи більш давнє дерево, вкладачі генеалогічного дерева Іллі Четвертинського або ж сам Кальнофойський, просто невірно приписали Всеволода, Ярослава і Святослава як синів Ізяслава Мстиславича і тим самим віднесли Четвертинських до Мономаховичів. Скоріше всього, Всеволод (поз. 10) та Святослав (поз. 12)-це найвидатніші з Ольговичів на київському престолі Всеволод Ольгович († 1146р.) та його син Святослав Всеволодович († 1194 р.), родинну спорідненість з якими було престижно підкреслити. Під поз. 11 записано прямого пращура Четвертинських Ярослава Святополковича, якого просто поміняли місцями. Він повинен був бути між Святополком (поз. 14) та Юрієм (поз. 15). Якщо ж цю версію відкинути, то доведеться припускати, що не знаючи справжнього походження князів Четвертинських, вкладачі вдалися до свідомої фантазії. Останнє дуже мало ймовірно при наявності як сімейної традиції, так архівів і літописів. Принаймні Ф.Софонович та І.Гізель, які писали свої праці на 30-40 років пізніше, користуючись хронікою Стрийковського і літописами з бібліотеки монастиря, досить добре знали генеалогію XII ст.
Під поз. 13 записано князя Ярополка Ізяславича († 1086 р.), який був старшим братом Святополка Ізяславича, чиє ім'я старша гілка Четвертинських з часів князя Іллі приєднала до свого родового прізвища. Причому це було зроблено з повним правом. Князь Святополк († 1113 р.) був великим князем київським, добре відомим літописам. Кальнофойський цілком правильно повідомляє польського читача, що дочка Святополка Збислава була дружиною Болеслава III Кривоустого (295, p. 125). Син Святополка - Ярослав († 1123р.)помилково на родовідному дереві розміщений під поз.11.
Під поз. 15 записаний князь Юрій Ярославич († після 1166/до 1168 р.), який був внуком, а не сином Святополка, як записав А.Кальнофойський (295, р. 125). Під поз. 16 записаний Михайло, якого автор вважав сином Юрія і батьком Олександра Четвертенського († після 1388 р.). Зрозуміло, що такий хронологічний розрив неможливий. Серед синів турівського князя Юрія Ярославича немає князя Михайла. Правда, це могло бути хрестильним іменем. Однак, якщо припустити, що при складанні родоводу, укладачі користувалися сімейним архівом, то може до їх рук потрапила грамота пінського князя Михайла († після 1247 р.), який був правнуком Юрія Ярославича і, правдоподібно, належав до прямих предків Четвертинських. Але, якщо глянути на дальші пагінці родовідного дерева, то стане зрозумілим, що князь Михайло це не батько, а син Олександра Четвертинського і їх просто поміняли місцями. Можливо, що архів турівських князів був знищений у середині XIV ст. У будь-якому разі молодша гілка турівських князів, до якої належали Четвертинські, не володіла документами за XIII-XIV ст., а з літописів почерпнути відомості стосовно своєї родини теж було важко. У розпорядженні була тільки традиція, яка виводила рід від князя Святополка, та документи з рубежу XIV-XV ст. Якщо першу частину можна було підкоректувати за допомогою літописів, то лакуну від Юрія Ярославича до Олександра Четветні не було чим заповнити.
Князь Олександр Четветня (поз. 17) відомий на підставі грамоти від 10.10.1388 р. (201, t.l, N l l, s.l 1). У нього було двоє синів: Іван (поз. 18) та Михайло (505, табл.6). Кальнофойськийзаписав, що подальше потомство Четвертинських йде від Іванового сина Федора, що є помилкою. Старші Четвертинські походять від Федора, який був сином Михайла, записаного під поз. 16. Михайло Олександрович був молодшим братомівана. Іван мав також сина Федора, який у 1492-1497 рр. був брацлавським намісником. Але цей князь помер бл. 1507 р. не залишивши нащадків (1700, с.313). Під поз. 19 записаний вишковський князь Федір Михайлович († після 1488 р.), від якого пішла старша гілка Четвертинських. Князі Василь (поз.20), Андрій (поз.21) та Федір (поз.22) - його старші сини. Крім них було ще двоє синів (Олександр та Семен) і дві дочки. Але вони в родовідному дереві опущені.
Під поз.23 поміщено князя Матвія. Син
Loading...

 
 

Цікаве