WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

буличеськими васалами і їх союзні відносини з волинськими князями цілком мотивовані. Анна Болеславна могла бути дружиною Семена Наримунтовича (у 1350-1352 рр. їй було більше 20 років), після смерті якого повернулася до Вроцлава (ії мати Євфимія була дочкою вроцлавського князя Генріха IV) і вступила до монастиря кларисок. Шлюб з правнучкою белзького князя попередньої династії закріпляв надання Любарта-Дмитра і легітимність прав спадкоємців Семена Наримунтовича на Белзьке князівство.
[4] На нашу думку Василь Корятович - це наймолодший син Коріата Гедиміновича, який тримав бузький уділ в Подільському князівстві до 1393 - після 1405 рр. Михайло Корятович - це його племінник Михайло Костянтинович, князь ольшанський і буремльський, родоначальник Курцевичів, який помер після 1452 р. (500, c. 113). Обидва Корятовичі могли бути пов'язані з Холмом.
[5] Кобринське князівство утримали за собою нащадки ратненського князя Федора Ольгердовича. Julianna це, безперечно, княгиня Уляна, вдова князя Семена Романовича, яка була регентшею при малолітніх синах Івані та Романі. Відомі її грамоти з 1463 та 1465 рр. Agata Skimnicae, напевно, її дочка Анна, остання удільна княгиня кобринська, яка померла у 1519 р. (500, c. 139). Останні роки Анна-Агата могла провести у монастирі. Кобрин як приватне володіння залишився за її чоловіком Венцлавом Костелевичем, після смерті якого перейшов до королеви Бони. Родина Кобринських обірвалася з смертю Анни Семенівни. Якби під іменем Агати чернецтво приняла котрась з невісток Уляни, то скоріше всього у пом'яник був би внесений її чоловік. Крім того вдова князя Івана Семеновича, брата Анни, яка успадкувала третину уділу, звалася Феодорою-Софією. Одне з цих імен також чернече.
[6] Борис як син Дмитра Сангушка згадується в Уневському помянику. І там він також поставлений попереду Олександра. Ми вважали, що Борис - це хрестильне ім'я Івашка Сангушковича, який помер до 1475 р. (500, с. 138) і не бачимо підстав для перегляду цього припущення. Anna Skimnica- незнана з інших джерел сестра Івашка та Олександра або дружина Івашка-Бориса. Олександр Сангушко помер після 1491 р. Він тримав Каширське князівство і займав уряди володимирського старости та кременецького намісника. Agata, певно, його дружина. Sylvester та Gennadius - чернечі імена братів, які померли після нього. В Уневському пом'янику записано аж сім синів Дмитра Сангушка. Більш певно можемо говорити про п'ятьох. З них пізніше Олександра помер тільки Михайло († після 1511 р.), який тримав Ковельське князівство. Аіехіш filius Alexander Sanctus це скоріше старший з синів Олександра Сангушковича-Михайло, який помер до 1501 р., ніж його брат Андрій († 1534 р.). Anastasia - дочка Михайла-Олексія Олександровича. Вона була одружена з князем Семеном Богдановичем Одинцевичем і померла у 1559 p. Basilissa Skimnice - її сестра Василиса Андріївна, яка померла бл. 1577 р. Вона була одружена з князем Андрієм Семеновичем Соколинським, але це не виключає, що останні роки Василиса могла провести у монастирі в Холмі.
[7] Родина волинських магнатів Боговитинів фіксується в джерелах з 1431 р. (1700, c. 137) Так як предметом нашого дослідження залишаються виключно князівські родини, то тут ми можемо тільки зауважити, що до пом'яника внесені лише ті Боговитини, які мали стосунки з холмськими храмами або були монахами у тутешніх монастирях (Timotheus Skimnik, Sophia Skimnica, Domnicia Skimnice; Arsenius, Timotheus, Dominicius -теж, скоріше, чернечі імена).
[8] Відома магнатська родина Сосновців у XV чи XVI ст. мала у своєму складі невістку князівського роду (principissa Agata), походження якої локалізувати навряд чи можливо.
[9] Княгиня Пелагія Крошинська зафіксована в документах між 1581 -1582 рр. Вона була дочкою князя Василя Івановича (1212, s. 193). Крошинські, як удільні новогрудські князі, могли бути пов'язаними з Холмом. Euphracia Skimnice, це, можливо, племінниця Пелагії - Олександра Іванівна, яка померла у 1579 р.
[10] Ідентифікувати князів Збаразьких, внесених до пом'яника дуже важко. Якщо Jonas тотожний Янушу, тоді тут записано Януша Миколайовича († 1608 р.) та Януша Юрійовича († після 1580 р.). Тоді Nicaephorus та Auxentius Skimnik - чернечі імена інших Збаразьких, які померли між 1580-1608 рр. Але обидва Януші були католиками і їх включення до Холмського пом'яника дуже проблематичне. Можливо, тут записані чернечі імена перших збаразьких князів, починаючи від Семена Васильовича Старшого († після 1482 р.). Авксентієм Схимником міг бути Семен Васильович Малий.
[11] Родина Конрадів це, напевно, нащадки німецьких колоністів, спроваджених ще першими холмськими князями, які злилися з місцевою елітою і перейшли на православ'я. У XVI ст. в актовому матеріалі Волині Конрадів нами не виявлено. Можливо, що рід до цього часу вигас.
[12] Трабським князівством володів Семен Семенович Гольшанський, який помер після 1455 р. Єдиним principum Trabensium з іменем Michael міг бути його старший брат Михайло Болобан, який загинув у 1435 р.
[13] [14] [15] [16] [17] У пом'яник внесені відомі волинські та білоруські магнатські родини Олізарів (Олізаровичів), Глібовичів (нащадків Монвіда Гедиміновича, які втратили княжий титул), Крупських (холмських нобілів, серед яких була principum Marta, встановити з яким княжим родом вона пов'язана, навряд чи можливо), Раїв (Раєвичів) та Угровецьких. Усі вони були пов'язані з святинями Холму. Представники цих родин були ченцями в холмських монастирях.
Таким чином, незважаючи на локальний характер Холмського пом'яника, ця пам'ятка теж додає немало відомостей, невідомих з інших джерел, які стосуються княжих родин. Цікава також популярність холмських монастирів серед княжих та магнатських родин у XIV-XVI ст., що певною мірою підтверджує думку, що Холм залишався княжою столицею до кінця останньої чверті XIV ст. і за традицією зберігав свій високий статус ще принаймні протягом XV ст.
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПОМ'ЯНИК. СПРОБА ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНЯЗІВСЬКИХ ІМЕН
Києво-Печерський пом'яник один з небагатьох, який зберігся в оригіналі (див. Республіканська історична бібліотека України. Відділ стародруків. Ч. 13672). Ця величезна книга на 288 листах, з яких 215 списані іменами, була розпочата у 1483р. (1530, с.28). За висновками С.Голубєва, який першим опублікував пам'ятку, вона була закінчена у 1526 р. (52, с.ІХ) 3 останнім не можна погодитися: записи пам'яті князя Костянтина Івановича Острозького, який помер у 1530 р., та княгині Анни Крошинської, яка померла не раніше 1531 р., дозволяють верхню межу формування пам'ятки продовжити до 1531 р.
Києво-Печерський монастир був головною святинею для українських, білоруських та литовських князівських і магнатських родин. Зрозуміло, що кожен, хто міг, вносив відповідні пожертвування і записував свою родину до пом'яника цього монастиря. Навіть московські та інші російські князі робили такі пожертвування і записи. Безперечно, що при створенні пом'яника використовували і більш ранні синодики, які булив
Loading...

 
 

Цікаве