WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Волконськихцей князь записаний як син Івана Юрійовича на прізвисько Товста Голова. Іван Менший Юрійович Товста Голова отримав Волконське князівство. Його син Федір, який загинув на Куликовському полі у 1380 р., названий у джерелах князем таруським, очевидно тому, що він був старшим з таруських удільних князів, які брали участь у цій битві. Іван-Мстислав був князем спаським. Спаський уділ виділився з канінського. Канінське князівство належало нащадкам Семена Юрійовича, старшого синатаруського князя Юрія Михайловича. Напевно Іван-Мстислав був його нащадком. Але, можливо, що ця гілка вимерла і Спаське князівство перейшло до молодшої гілки - нащадків Івана Товстої Голови. Тоді князь Іван-Мстислав був сином Федора Івановича і тому у списку загиблих таруських князів стоїть позаду нього. Дружину спаського князя звали Софією.
[89] Мезецький князь Андрій Всеволодович на прізвисько Шутиха у 1422 р. разом з братом виступив на допомогу Одоєвському князівству проти ординців. Його дочка Аксинія була видана за князя Федора Одинцевича, а друга дочка Авдотія - за князя Івана Семеновича Бабу-Друцького (504, c. 177). Ім'я дружини княгині Євпраксії знане тільки з Любецького пом'яника.
[90] Крошинське князівство виділилося з Новогрудського. Першим крошинським князем був, ймовірно, Іван - син новогрудського князя Войдата Кейстутовича (після 1362 р.?). Потомство Крошинських, серед яких ім'я Семена не зустрічається, можна прослідкувати від Івана Романовича (1446-1450 рр.). У пом'янику монастиря св.Трійці у Вільні (перша пол.ХV ст.) записані Роман, Петро, Флор і Суран Крошинські (504, c. 193). Напевно, що Роман був старшим сином Івана Войдатовича. Семен Крошинський міг бути його молодшим братом, записаним у пом'яник помилково як Суран.
[91] Присутність у Любецькому пом'янику князя Івана Станіславича, який у другій половині XIV ст., напевно, тримав якесь князівство у Київській землі або княжив у Путивлі, підтверджує історичність київського князя Станіслава з династії путивльських Ольговичів. За легендарною частиною литовських літописів цей князь у 1321 р. був розбитий на р.Ірпені і прогнаний з Києва. Слідом за Ф.Шабульдо ми відносимо цей епізод до 1324 р. Ми ототожнюємо князя Станіслава з князем Терентієм Івановичем, погоджуючися з версією Р.Зотова (504, c. 159).
[92] Перший з вяземських князів, відомий джерелам, який носив ім'я Семен, жив у першій половині XVI ст., коли князівство вже було анексоване Московською державою. Вяземські на той час були московськими дворянами середньої руки. Племінник князя Семена Андрійовича був опричником. Отже цей князь не міг мати тещу Анастасію з чернігівських князів і не міг бути включеним у Любецький пом'яник. Тож залишається припускати, що Семен - хрестильне ім'я одного з вяземських князів, який жив у другій половині XIV ст. - на початку XV ст. У той час різними уділами Вяземського князівства володіли Іван Михайлович, Данило Михайлович, Олександр Михайлович, Тимофій Михайлович, другий Данило Михайлович та Іван Іванович. Котрийсь з них мав друге ім'я Семен і був зятем княгині Анастасії з Чернігівської землі.
[93] Князь Федір Любартович займав сіверський престол у 1393-1405 рр. Його брат князь Іван Любартович міг зберегти за собою якійсь уділ у цій землі або взяти звідси за дружину княгиню Марію, яка походила з місцевої династії. Ми сумніваємося у правильності версії Ф.Шабульдо стосовно того, що син Дмитра-Любарта міг ще за життя батька у 60-х роках XIV ст. отримати якійсь уділ на Сіверщині (1605, с.63).
[94] Серед князів Трубецьких, нащадків Бутава-Дмитра Ольгердовича, князя Івана Михайловича не було. Отже, скоріше всього, це останній з нащадків Всеволода Святославича, син Михайла Михайловича, який княжив у середині XIV ст., десь до 1360-х років.
[95] Серед відомих князів Перемишль-Козельського та Перемишль-Воротинського князівств, які могли бути записані до Любецького пом'яника, Василя немає. Але старший брат родоначальника перемишль-козельських князів, від яких походять князі Горчакови, Романа Івановича називався Василь Зазрпка. Його діяльність можна віднести до другої половини XIV - початку XV ст. Нащадків у нього не було. Судячи з запису у пом'янику Перемишль-Козельське князівство спочатку було виділено йому або по частках з Романом Івановичем.
[96] Соломирецькі князі походили від Івана Дмитровича Шаха, внука Гліба Святославича, який у 1395 р. був великим князем смоленським. Залишившись литовськими васалами нащадки Гліба отримали уділ у мінській волості з центром у с.Соломірце над р.Соломеречою, притокою Вячи. Серед князів Соломирецьких першим, хто мав ім'я Василь був внук Івана Шаха Василь Татищ. Відомий дворянський рід Татищевих вважав його своїм родоначальником (2112, s.493). Останнє далеко не безперечне (1469). Василь Юрійович Татищ жив у другій половині XV ст.
[97] Городенський князь Ярослав-Онисим Олександрович, син великого тверського князя Олександра Івановича був убитий у Литві в 1435 р., очолюючи тверську дружину, яка прийшла на допомогу Свидригайлові Ольгердовичу.
[98] Напевно тут записано козельського князя Василя Григоровича Глазиню, діяльність якого відноситься до періоду середини XV ст. - після 1486 р.
[99] Звенигородський князь Федір Олександрович Котлече у 1408 р. разом з батьком виїхав у Москву, звідки не повернувся. З Любецького пом'яника стає відомим, що його убили татари.
[100] Важко ідентифікувати особи князя Дмитра "Орлкаго" і княгині Євдокії. Серед князів, які тримали у цей період уділи у Чернігівській землі таке ім'я носили лише три князі. Воротинський князь Дмитро Федорович (після 1455 - після 1496 рр.) був одружений з Анною Костянтинівною Бабич-Друцькою. Отже, зостаються козельський князь Дмитро Іванович Глушаков (після 1494 - до 1505 рр.) і мосальський князь Дмитро Іванович (до 1496 - після 1513 рр.).
[101] Ідентифікувати князя Івана Сонського, інока, і княгиню Євпраксію ще важче. Надто багато подібних імен серед потомків Ольговичів у кінці XV ст. Крім того Іван Сонський може бути чернече ім'я і прізвисько.
Таким чином, підводячи короткий підсумок нашої перевірки дослідження Р.Зотова, можна стверджувати, що Любецький пом'яник є унікальним і надзвичайно цінним джерелом, яке дає багато достовірної інформації стосовно князів і їх родин. Більшість князів, записаних у пом'янику, відомі з інших джерел, що підвищує довіру до пам'ятки. Значна частина гіпотез і припущень Р.Зотова вірогідні та актуальні і зараз. Деякі наші уточнення, сподіваємось, просунули трохи вивчення пам'ятки, яке в жодному разі не можна вважати вичерпним.
ХОЛМСЬКИЙ ПОМ'ЯНИК. СПРОБА ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНЯЗІВСЬКИХ ІМЕН
Холмський пом'яник втрачений, можливо назавжди. Бл. 1720-х рр. греко-католицький митрополит Лев Кішка заніс виписку з цього пом'яника, яка стосувалася князівських та магнатських родин, до свого рукопису на сторінку 287. Сам пом'яник, на думку Л .Кішки, був написаний бл. 1650 р. Рукопис митрополита, який зберігався у бібліотеці греко-католицького капітулу
Loading...

 
 

Цікаве