WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

стикався зсіверськими князями і не мав підстав для внесення у Любецький пом'яник.
Міг бути внесений у пом'яник і останній великий князь тверський Михайло Борисович (1461-1486 рр.). Він був одружений з дочкою київського князя Семена Олельковича. Втративши тверський престол, Михайло Борисович емігрував у Литву, де і помер після 1505 р. (660, с.507-512, 530-534). Не виключено, що він певний час перебував на Чернігівщині.
[73] Під іменем князя Василя Рильського у пом'янику, найвірогідніше, записаний Василь Іванович Шемячич, наймолодший син Івана Дмитровича Шемякіна, батько якого претендував на московський престол. Емігрувавши у Литву, Іван Дмитрович отримав у 1454 р. майже всю Сіверщину і Чернігівщину. Василь Іванович спочатку тримав Рильське князівство, а потім об'єднав у своїх руках всю землю. У1500 р. він із своїми землями перейшов під московську протекцію. Незважаючи на його вірну службу, у Москві не були зацікавлені в існуванні такого потужного васала. У 1517 р. його заарештували перший раз. Він зумів оправдатися. У 1523 р. його схопили, і він помер в ув'язненні у 1529 р., а князівство було анексоване Москвою.
Не виключено, однак, що у першій половині XIV ст. у Рильському князівстві ще правив син або внук Федора Андрійовича на ім'я Василь.
[74] Князь Іван Олександрович Глинський († після 1399 р.) був внуком знаменитого Мамая. Його дружиною була Анастасія Данилівна Острозька (2112, s.92). У Любецький пом'яник він потрапив через те, що мав володіння на Чернігівщині.
[75] Звенигородський князь Федір Андріянович у 1377 р. згадується як литовський васал. Він походив з карачевської гілки Ольговичів, тобто належав до нащадків Михайла Всеволодовича. Згідно пом'яника княгиню звали Софія, а сина - Олег. Джерелам відомий один син Федора Андріяновича - Олександр. У 1408р. у свиті Свидригайла Ольгердовича він виїхав у Москву, де і залишився (133, с.237). Можливо, що Олександр - хрестильне ім'я Олега.
[76] В особі князя Дмитра Чернігівського і його брата Івана Р.Зотов бачив Дмитра-Корибута Ольгердовича і його брата Івана-Скіргайла Ольгердовича (714, с.96). Як сюзерен Чернігівщини сіверський князь Дмитро-Корибут міг носити титул князя чернігівського. Окрім того не виключено, що цей князь міг тримати Чернігів після смерті Романа Михайловича у 1401-1405 рр. (504, с. 165). Ф.Шабульдо пропонував ототожнити Дмитра Чернігівського з Дмитром-Бутавом Ольгердовичем, який до 1380 р. володів Брянським і Чернігівським князівствами, а після переходу під московську зверхність, втратив їх обидва (1605, с.88-89). Така інтерпретація також можлива.
[77] Князь Іван-Скіргайло Ольгердович займав троцький (1382-1387 рр.), полоцький (1387 р.) престоли, був намісником Ягайла у Великому князівстві Литовському у 1387-1392 рр. і київським князем у 1395-1396рр.
[78] Іжеславський князь Михайло Євнутійович загинув у битві на р.Ворсклі у 1399 р. (140, с.46,52). У Любецький пом'яник його могли занести як близького родича чернігівських князів, напевно з боку дружини.
[79] Боярська родина Остиків і у XVI ст. вступала у шлюбні зв'язки з княжими родинами. Так Микола Юрійович Остик був одружений з княжною Ганною Романівною Друцькою-Любецькою († 1571р.), а його дочка Анна була видана за князя Лева Олександровича Сангушка-Каширського (1700, с.291,295). Напевно Давид Остикович був боярином, який одружився з княжною Олександрою, дочкою одного з князів, які тримали якесь князівство у Чернігівській землі на рубежі XIV-XV ст.
[80] Р.Зотов вважав, що тут записано ковельського князя Івана Титовича, який у 1371 р. згадується як васал Ольгерда Гедиміновича. Цей князь у 1377 р. одружився з дочкою великого рязанського князя Олега Івановича Агрипиною (714, с.297). Сумнівів ця гіпотеза не викликає. Серед ковельських князів цього періоду був ще один Іван - князь Іван Федорович Шокур (друга пол. XIV ст.), але він тримав якусь дрібну частку князівства і його нащадки втратили князівський титул і писалися Сатіни- Шокурови. Крім того про його дружину нічого не відомо.
[81] Про князя Семена Юрійовича Турівського відомо тільки з Любецького пом'яника. Очевидно він був сином князя Юрія, записаного під поз.68 у цьому пом'янику. Тоді його діяльність можна віднести до кінця XIII - початку XIV ст.
[82] Безперечно, що мова йде про Дмитра-Бутава Ольгердовича, який загинув у 1399 р. у битві на р.Ворсклі. Свого часу він тримав Трубчевське і Брянське князівства, а до 1380 р. був сюзереном усієї Чернігівської землі. Другий Дмитро Ольгердович - Дмитро-Корибут був одружений з Анастасією, дочкою великого князя рязанського Олега Івановича (23, т.2, N 67, c. 104). Ім'я дружини Дмитра-Бутава з інших джерел незнане. На підставі Любецького пом'яника можна стверджувати, що її звали Анною. Обидва сини Дмитра-Бутава та Анни - Михайло і Іван Кіндир відомі з інших джерел. Іван Кіндир загинув з батьком на р.Ворсклі у 1399 р. (140, с.52,73,139,161,187,208), а Михайло успадкував Трубчевське князівство (1034, с.45). Те, що під поз.82 записаний Дмитро-Бутав, підвищує ступінь вірогідності здогадки Р.Зотова стосовно того, що запис під поз. 76 відноситься до Дмитра-Корибута.
[83] Князь Іван Ольгімантович займав київський престол у 1396 - після 1401 рр. Стосовно особи Івана Ольгімантовича і версій навколо київського князя Івана Борисовича, який загинув у 1399 р., ми вже писали раніше (504, с. 161 -162). Про княгиню Агрипину відомо тільки з Любецького пом'яника.
[84] Тут записано оболенського князя Андрія Костянтиновича, який успадкував престол після свого батька у 1363 р.
[86] Князь Давид Дмитрович тримав Городецьке князівство (до 1388-до 1399рр.) і був одружений з княгинею Марією Ольгердівною. До кінця немає впевненості, про який Городець (турівський чи мінський) йде мова. Скоріше про перший. Не виключено також, що Давид був одним з синів Дмитра-Любарта і мав уділ з центром у Давид-городку. У нього були і якісь володіння у Сіверській землі, бо він згадується на першому місці в числі васалів Дмитра-Корибута у грамоті від 26.04.1388 р. (201,1.1, N 9, s.8-9).
[87] Князі Волховські походять від Івана Болха, молодшого сина Звенигородського князя Андріяна Мстиславича, який тримав свій уділ до 1339 р. (504, c. 175). Серед його нащадків ім'я Дмитро зустрічається аж у 1566 р. У цього князя Дмитра Івановича був старший брат Василь і двоюрідний брат Василь Юрійович. Внесення цих князів у Любецький пом'яник невірогідно. Вони були московськими служилими дворянами, які давно втратили удільні володіння і ніяк не були пов'язаними з Чернігівською землею. Отже залишається припускати, що Дмитро - одне з імен перших болохівських удільних князів, найбільш вірогідно Олександра Івановича, внука Івана Андріяновича, який правив на рубежі XIV-XV ст. і мав сина Василя. Якщо ця здогадка правильна, то дружину його звали Анастасією.
[88] Р.Зотов вважав князя Івана-Мстислава, який загинув у Куликовській битві у 1380 р., сином оболенського князя Івана Костянтиновича (714, с. 304). У родоводі князів
Loading...

 
 

Цікаве