WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Джерела (пошукова робота) - Реферат

Святославича.
[38] [39] [40] [41] Князів Михайла, Анікема, Романа і Івана Р.Зотов вважав синами Бориса Святославича (714, с.281). Реконструкція ця непевна. Про самого Бориса і його потомство з інших джерел невідомо. Ми переконані, що такого князя не існувало взагалі, а у пом'янику було записано рильського князя Святослава-Бориса Ольговича († 1196 р.). Враховуючи, що ці князі записані після Антонія і перед Дмитром (найпевніше сином Мстислава Святославича), можна вважати їх синами Гліба Святославича.
Зрозуміло, що реконструкція ця гіпотетична. З впевненістю можна сказати тільки одне - ці князі були внуками Святослава Всеволодовича і жили у першій половині XIII ст. Нам незнані подробиці завоювання монголами Чернігівської землі. Багато князів могло загинути. Крім того існує вірогідність утримання якоюсь гілкою Ольговичів Тмутаракані, як васального князівства у складі Візантійської імперії, яке бл. 1221 р. могло знову відродити певну самостійність. І монети, які вважаються монетами Олега-Михаила Святославича могли бути монетами князя Михайла. Тільки тмутараканський князь міг бути тим "маліком русів", який виступив на допомогу Судаку у 1221 р. (504, с.67).
[42] Князя Дмитра, вбитого татарами, і княгиню Мамелу Р.Зотов вважав сином і невісткою чернігівського князя Мстислава Святославича. Син Мстислава загинув на Калці у 1223 р. За В.Татищевим його звали Васильком. Напевно Дмитро-хрестильне ім'я.
[43] Князь Михайло Дмитрович був старшим сином Василька-Дмитра Мстиславича. Княгиня Марфа була його дружиною. В інших джерелах про них відомостей немає. Р.Зотов відносив їх життя до рубежу XIII-XIV ст. (714, с.287). Напевно скоріше можна говорити про середину або першу половину XIII ст. Козельське князівство, яке, вірогідно, отримав Василько-Дмитро Мстиславич після того як його батько перейшов до Чернігова, по загибелі князя Василька-Дмитра перейшло до молодшого брата. У 1238 р. Козельськ захищав племінник князя Михайла Дмитровича. Це могло означати, що самого князя вже не було в живих.
[44] Федір Дмитрович - молодший брат Михайла Дмитровича, який теж вірогідно помер до 1238 р.
[45] Козельський князь Василь, який весною 1238 р. сім тижнів обороняв Козельськ від монголів, був дуже юним. На думку Р.Зотова він був сином Івана Мстиславича (714, с.287,281). Все це дуже гіпотетично. Згідно реконструкції цього дослідника у Мстислава були сини Дмитро (Василько-Дмитро), Андрій, Іван і Гавриїл. Після загибелі на Калці старшого Василька-Дмитра Козельське князівство мало перейти до Андрія. За М.Карамзіним, цей князь був убитий у 1245 р., сіле це скоріше помилка, бо у цьому році, згідно повідомлення Плано Карпіні, був убитий Андрій Мстиславич, син Мстислава Глібовича (504, с.53). Отже, якщо Андрій Мстиславич справді існував, то він помер скоріше всього до 1223 р. Тоді Козельське князівство тримав Іван Мстиславич, який помер невдовзі перед приходом монголів. Те, що на престолі опинився його малий син, може свідчити, що молодший брат Гаври'ш і старші племінники Михайло та Федір Дмитровичі померли. Гавриїл-скоріше чернече ім'я, тож молодший брат міг піти у монастир. Але всі ці реконструкції дуже гіпотетичні, на що звернув увагу і Л.Махновець (87, с.394).
[46] Рильський князь Андрій, про якого інші джерела не знають, міг бути тільки сином рильського князя Мстислава Святославича (до 1206 -1241). Згідно пом'яника дружину князя Андрія звали Оленою. Можливо, що Андрій успадкував Рильське князівство у 1241 р., а його молодший брат Олег († 1285р.) спочатку отримав Воргольський уділ. Отже тут пом'яиик дозволяє уточнити ще один епізод з історії Рильського князівства.
[47] Р.Зотов вважав князя Михайла Олександровича сином князя Олександра Костянтиновича (поз. 15 пом'янника). Виходячи з цього, за нашими уточненнями це мав би бути молодший внук князя Олега-Костянтина Святославича. Так само це міг бути і син липицького князя Олександра († після 1285 р.). Але цей князь Михайло Олександрович у першій половині XIV ст. княжив у Чернігові. А у Чернігові, виходячи з практики успадкування престолів, яка була прийнята у 1206 р. (504, с.48), княжили нащадки Михайла Всеволодовича. Після Андрія Всеволодовича, молодшого брата Михайла, чернігівський престол зайняв Роман Михайлович, записаний у пом'янику як Роман Старий (поз. 30). Джерелами зафіксрвані два його сини - Михайло і Олег. Михайло помер при житті батька, бо його наступники зберегли тільке Осовицьке князівство, яке було волостю Брянського князівства, в якому правив Михайло. Олег закінчив дні у монастирі. Найбільш вірогідно, що у Романа був ще один син Олександр, який успадкував у 1288 р. чернігівський престол і залишив його своєму синові Михайлові (504, c. 165).
[48] Чернігівський князь Роман Михайлович добре відомий джерелам. У своєму листі великий князь литовський Вітовт титулував Романа Михайловича великим князем чернігівським (126, стб.471). Використовуючи суперництво Чернігова і Смоленська за Брянське князівство, Вітовт поставив його намісником у Смоленськ. У 1401 р. князь Роман загинув під час виступу смолян у підтримку їх законного князя Юрія Святославича (140, с.52, 72, 121). Про сина чернігівського князя Семена Романовича і його дружину княгиню Марію Корчевську відомо тільки з пом'яника. Семен Романович, напевно, помер при житті батька, бо по смерті Романа Михайловича князівство перейшло до Гедиміновичів. Княгиня Марія, напевно, була не Корчевською, а Карачевською, скоріше всього дочкою карачевського князя Святослава Титовича, незнаноною з інших джерел. Такий альянс був би дуже вигідним. Карачевське князівство на той час було одним з найсильніших на Чернігівщині.
[49] Про курського князя Георгія (Юрія), який міг бути сином Олега Святославича, і його сина Георгія відомо тільки з пом'яника. Князь Юрій Ольгович тримав Курське князівство у середині XIII ст.
[50] У 1245 р. за свідченням Плано Карпіні в Орді загинули сини Мстислава-Федора Глібовича князь Андрій Мстиславич з незнаним з імені молодшим братом. Разом з ними, схоже, обірвалася гілка Гліба Святославича, яка тримала після 1206 p. Сіверське князівство. Незнаний з імені син Мстислава Глібовича не міг бути князем Федором Мстиславичем Новгородським, бо в останнього була дружина княгиня Мотрона. Р.Зотов пропонував читати запис у пом'янику як подвійне ім'я Федір-Мстислав (тобто Федір -хрестильне ім'я, а Мстислав - князівське) і ототожнив цього князя з Мстиславом, сином Давида Ольговича, який народився у 1193 р. (714, с.284). До цього князя справді у 1245 р., після загибелі Андрія Мстиславича, могло перейти Сіверське князівство.
[51] Костянтин Давидович, напевно, успадкував Новгород-Сіверське князівство після смерті старшого брата Мстислава-Федора. Про нього і його сина Тимофія відомості збереглися тільки у пом'янику. Тимофій Костянтинович теж, напевно, правив у Новгороді-Сіверському у другій пол. XIII ст.
[52] Путивльський князь Іван Романович, судячи з пом'яника, був старшим сином нещасливого Романа Ігоревича, повішеного
Loading...

 
 

Цікаве