WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Словник російської мови XI-XVII століть (пошукова робота) - Реферат

Словник російської мови XI-XVII століть (пошукова робота) - Реферат

серед слов'ян-поляків слов'яни-росіяни захоплювали слов'янські землі й дозволяли німцям (Пруссії та Австрії) робити те саме. Ці проблеми, як і взагалі майбутнє слов'ян, дуже сильно тривожили розум Добровськогоякраз у роки, що безпосередньо передували появі першого видання "Слова" 14.
На час своєї поїздки до Росії 1792 року Добровський уже глибоко прилучився до того, що сам називав слов'янофільською справою. Щойно перед цим (1791 року) він звертався зі своїм знаменитим закликом до нового імператора Рудольфа II від імені слов'ян імперії 15. І хоча його ставлення до Росії та росіян було дещо двозначним (він мав їх за людей хоробрих, але простацьких), Добровський, вочевидь (особливо під час нападів марення) схвалював експансію Російської імперії ad limites Persiae et Indiae [До кордонів Персії та Індії (лат.)] і до земель, які слов'яни, на його думку, займали "споконвічне" 16. Дослідники помітили деякий анахронізм геополітичної орієнтації "Слова". А позаяк вона спрямована переважно саме на ті південні території, яких навіть граничне напруження історичної уяви не могло зробити "руськими", але які становили головний дипломатичний та воєнний інтерес для Російської імперії наприкінці XVIII сторіччя, то, власне, саме це спостереження й спонукало Мазона цілком слушно поставити питання: чи не слід уважати цей текст "поетичним додатком до Ясського миру" 17 ?
В безлічі праць, присвячених спростуванню інтуїтивно блискучої гіпотези Мазона, до цього географічного аспекту проблеми ще ніхто по-справжньому не звертався 18. Та й сам Мазон, відзначивши "одержимість" (mention obsedante) "Слова" Тмутороканню, не наголосив, що досить дивно, на ще одному географічному анахронізмі - неодноразових згадках про Дунай 19. І хоча одні з цих згадок були якось пояснені, а інші замінені видавцями на "Дон", проблема залишається: чому цей нібито епос XII століття про похід чернігівського князя в район Дону так багато говорить про Дунай 20 ?
Розв'язати цю невеличку головоломку можна, почавши з аналізу одного уривка, котрий у цьому зв'язку звичайно навіть не згадується, - ймовірно, тому, що слово "Дунай" там не вжито. У 99 рядку, наприкінці знаменитого фрагмента, відомого як "Сон Святослава", читаємо:
у ПлЂсньска на болони бЂша дебрь Кисаню, и не сошлю къ синему морю.
Цей рядок збивав з пантелику перекладачів і коментаторів протягом двох століть21. Він висуває три окремі проблеми: локалізацію Плесенська, ідентифікацію "дебрь Кисаню (Кисаня?)" та інтерпретацію "и не сошлю".
Перші видавці, посилаючись на Татіщева 22, запевняли, що Плесенськ був містом у Галицькому князівстві на кордоні з Волинню. Роман Федорович Тимковський (1785-1820), людина обачніша, не зміг дійти конкретного висновку. Його вагання були, певно, спричинені проблемою, що тривалий час непокоїла істориків та археологів: Плесенськ, добре задокументований Іпатіївським літописом і новітніми розкопами як значне місто XII століття, лежав на крайній півночі колишнього Галицького князівства, далеко і від Києва, де, вірогідно, бачив свій сон Святослав, і від більшості подій, описаних у "Слові". Незручність цього факту породила чимало спроб, часом ризикованих, зідентифікувати Плесенськ із якимись іншими, ближчими до Києва місцями, засвідченими в літописі, чия назва мала бодай приблизну схожість із Плесенськом. Загальноприйняту думку найкраще можна було б назвати середнім арифметичним цих гіпотез 23. Зрештою, розгортання сну в тексті, сповненому фантазії, не потребує географічної точності, отож можна поставитися поблажливо до певних історичних розбіжностей.
Насправді на цю тему можна сказати набагато більше. Плесенськ Іпатіївського літопису, "Історії Російської" Татіщева та "Слова" - це, поза всяким сумнівом, місце сьогоднішніх археологічних розкопів під селом Пліснесько Львівської області, неподалік від витоків річок Серет 24 і Бистриця. Разом із багатьма іншими географічними пунктами, про які не згадано в літописній повісті про Ігорів похід, Пліснесько розташовується на території, котра за часів Добровського входила до австрійської Галичини 25. Прикметно, що в районі австрійської Буковини, також між Серетом і Бистрицею, австрійський командувач Фрідріх Йозеф, принц Заксен-Кобурґ-Зальфельд, розквартирував свої війська на зиму 1788-1789 року 26. Північний район Серету Бистриці був територією колишнього князівства Ярослава "Осмомисла". А південна територія Сірету - Бистриці була важливою ареною в кампаніях російсько-турецької війни 1787-1791 років особливо для габсбурзьких військ. І саме в контексті цієї війни, за якою Добровський мусив пильно спостерігати з Праги якраз напередодні своєї поїздки до Росії, слід розуміти зв'язок Ярослава та Галича (північний Серет Бистриця) з Дунаєм (південний Сірет - Бистриця) 27. Контамінація Добровським двох омонімічних територій чудово об'єднує історичні реалії "Слова" з його "австрійською" перспективою та тогочасними слов'янофільськими зацікавленнями. Чи Добровський залишив це як свідомий чи підсвідомий ключ до розгадки своєї витівки, лишаю судити читачеві.
Дві інші проблеми ("дебрь Кисаню" та "и не сошлю") є набагато складнішими; це справді один із найтемніших фраґментів нашого тексту. Роман Якобсон та інші розв'язали першу з них шляхом кон'єктури, створивши нове читання "на болони бЂшя дьбрськы сани" 28. Але є набагато простіше й переконливіше пояснення, що не вимагає жодних виправлень: "дебрь Кисаню" - це один із кількох гебраїзмів, що трапляються в "Слові" 29.
"Дебрь Кисаню" слід розуміти як староєврейське ????????, "сухе річище, що тягнеться на північний захід через рівнину Меґіддо" 30, знамениту тим, що тут було розгромлено ханаанську коаліцію під проводом Сісери31. Ця місцина завдяки Книзі Суддів 5:21 ("Кішонський потік позмітав їх [царів Ханаану і Таанаху], потік стародавній, Кішонський потік") і Першій книзі царів 18:40 ("а Ілля звів їх [пророків Ваала] до потоку Кішон, та й порізав їх...") стала старозавітною метафорою для місця смерті й різанини, а також доказу сили Божого провидіння 32.
У Старому Заповіті власне ім'я ????? завжди виступає у комбінації з ??? (рів, потік [русло потоку]) і, так само як і чимало гебраїзмів, що ввійшли в новітні біблійні тексти за посередництвом грецької мови, має багато форм (Біблія короля Якова: the River Kishon, the brook of Kison, the brook Kishon; Вульгата: in loco torrentis Cison, torrens Cison; Kpaліцька Біблія (1597-1593): Cison; Скорининська Біблія (1517-1519): впотоце КиссовЂ; Острозька Біблія (1581): впотоцЂ Киццове, Грецький текст: ?????, ??[?]??? 33. ??? часто зустрічається в Старому Заповіті як слово на позначення місць поховання, місць підкидання дітей тощо 34. А "дебрь" звичайно вживається у старослов'янській мові як синонім рову, струмка, потоку 35.
Така ідентифікація дозволяє нам, окрім усього, наважитися на витлумачення загадкового "и не сошлю к синему морю": на основі Книги Суддів 5:21, де в Біблії короля Якова сказано swept them away,
Loading...

 
 

Цікаве