WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історіографія (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історіографія (пошукова робота) - Реферат

були прекрасними архівістами і широко використовували розрядні записи та родовідні матеріали. Крім того обох цікавила роль княжої верстви у житті суспільства, доля і еволюція цього стану. На жаль, обидва досліджували переважно період XV-XVI ст. і тількиті гілки Рюриковичів та Гедиміновичів, які перейшли на службу московським князям. Крім того рад цінних праць О.О.Зиміна з відомих причин з'явилися після смерті вченого і з певними скороченнями.
Серйозну спадщину в цій галузі залишив також і М.М.Тихомиров (1481; 1482; 1483; 1484; 1490; 1491; 1492; 1493; 1494; 1495; 1496). У першому розділі ми вже згадували його дослідження літописів.
Важливе значення зберіають праці В.Т.Пашуто "Утворення Литовської держави" та "Зовнішня політика Древньої Русі". В останній з них автор дав політичні оцінки шлюбів Рюриковичів з іноземними володарями в домонгольський період. Він заново перевірив весь джерельний матеріал, приймаючи тільки безперечні версії. Так, його список шлюбів Рюриковичів з іноземними династіями налічує лише 62 позиції, тоді як у М.Баумгартена було 123 позиції. Пройшло вже кілька десятків років, але не з'явмлося жодної праці, рівноцінної двом згаданим. Актуальними залишаються більшість досліджень цього вченого з різних аспектів історії княжої доби (1244; 1245; 1246; 1247; 1248; 1249; 1250; 1251; 1252; 1253; 1254; 1255; 1256; 1258).
Не втратило свого значення і фундаментальне дослідження В .Пічети, хоча його автор і не приділив належної уваги князівській верстві (1282).
У першому розділі ми не раз зупинялися на різнобічних дослідженнях джерел Б.О.Рибакова. Не менш цінними, хоча і не позбавленими спірних висновків, є його дослідження періоду княжої доби (1340; 1341; 1342; 1343; 1344; 1345; 1347; 1348; 1349; 1350; 1353; 1354; 1355; 1357; 1358).
Цікаві праці В.Б.Кобрина з проблем власності князів у XV-XVI ст., коли вони з удільних правлячих володарів переходили до становища служилих землевласників, а також пов'язаних з цим проблем відмирання удільних імунітетів (817; 818; 819; 820; 821; 822).
В. А.Кучкін досліджував історію формування території удільних князівств Північно-Східної Русі. При цьому він скурпульозно перевірив усі аргументи і припущення, зроблені свого часу А.Екземплярським. Окремі уточнення дат і кордонів, зроблені в цих працях використані нами у нашому дослідженні. Він також побіжно торкається деяких генеалогічних проблем (942; 943; 944; 945; 946; 947; 948; 949).
У монографії О.М.Рапова, присвяченій князівським володінням у Київській Русі, вирішено і багато чисто генеалогічних завдань. Часто автор намагався виявити родинні стосунки князів. Не завжди з ним можна погодитись, особливо щодо смоленської династії. О.Рапов теж відносить майже всіх князів, які займали престол Полоцького князівства у XIII ст., до смоленської династії, приймаючи без застережень версії В.Татищева (1331; 1332; 1333; 1334).
Не можна пройти і повз фундаментальні дослідження Я.М.Щапова, присвячені історії церкви на Русі, правовій і політичній діяльності князів у цьому напрямку, а також іншим проблемам княжої доби (1650; 1651; 1653; 1654; 1655; 1656; 1657; 1658; 1659; 1660; 1661; 1662; 1663; 1664; 1665; 1666; 1667; 1668; 1669).
Важливе значення мають, оперті на досконале знання джерел, з виваженими, добре аргументованими висновками, праці Б.М.Флорі (1553; 1554; 1555; 1556).
Початковий період формування Київської Русі найбільш грунтовно пропрацьований у дослідженнях О.О. Мельникової, яку також відзначає досконале знання різноманітних джерел і глибоко продумані висновки (1089; 1090; 1091; 1092; 1093; 1094; 1095; 1096; 1097; 1098; 1099; 1100; 1101; 1102; 1103; 1104; 1105; 1106; 1107).
Дослідженням джерел, перш за все німецьких, а також різносторонніх проблем історії Київської Русі, плідно займається А.В.Назаренко (1151; 1152; 1153; 1154; 1155; 1156; 1157; 1158; 1159; 1160; 1161; 1162; 1163; 1164; 1165; 1165А).
Взаєминам з Польщею в ХІ-ХIII ст. присвячені розвідки Н.І.Щавелєвої (1645; 1646; 1647; 1648; 1649).
У нашому дослідженні ми використали також окремі праці А.М.Насонова (1173; 1174), Б.Д.Грекова і А.Ю.Якубовського (546), О.І.Копанєва (843; 844), К.В.Базилевича (355), Л.В.Черепніна (1592; 1594), О.Л.Монгайта (1139; 1140), В.Л.Яніна (1707; 1710; 1711; 1712; 1713; 1716; 1718; 1719;
1722; 1723), В.К.Гарданова (519) Д.Б.Грекова (549; 550), Б.Т.Рубцова (1384), С.О.Большакової (428), Ю.А.Кізілова (797), А.П.Новосильцева (l196; 1197; 1198) та інших.
У російській науці ціла група досліджень присвячена правовому статусу князів і княжої влади, феодальним відносинам у Київській Русі і в удільних князівствах в монгольську епоху. Починаючи від праць М.Погодіна та С.Соловйова класичними стали дослідження В.І.Сергеєвича (1420; 1421; 1422), М.Ф.Владимирського-Буданова (481;482), О.Є.Преснякова (1316; 1317; 1318), В.О.Ключевського (808), M.П.Павлова-Сільванського (1218). Дискусія навколо проблем, які підіймалися в цих працях, триває і надалі. З пізніших дослідників можна назвати С.В.Юшкова (1690; 1691; 1692), Б.Д.Грекова (545; 547; 548), І.Я.Фроянова (1563; 1564; 1565; 1566; 1567; 1568), С.В.Завадську (679; 680; 681), Л.В.Черепніна (1594; 1595), М.Б.Свердлова (1409; 1410; 1411), А.Ю.Дворніченка (613; 614; 615; 616; 617; 618) та А.Н.Цамуталі (1602). Поряд з названими вище працями М.Грушевського та О.Толочка, на базі цих досліджень формувалися наші висновки про суспільство Х-ХVІ ст. і місце князівської версти в цьому суспільстві.
Тепер у Росії відновлено функціонування обох генеалогічних товариств у Санкт-Петербурзі та Москві. Відновлено також видавництво часописів товариств та інша література (в основному перевидання матеріалів і досліджень, які стали недоступними для дослідників). Особливо активне в цьому плані товариство у Санкт-Петербурзі, яке очолює І.В.Сахаров. Подібна діяльність розгорнуто і в Катеринбурзі, де видається квартальник "Историческая генеалогия". На жаль, нинішнє економічне становище привело до того, що далеко не всі нові праці російських колег стають відомими і доступними для нас. З розвідок молодих російських учених ми б відзначили праці А.В.Кузьміна (916; 917; 918).
ПОЛЬСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ
Зрозуміло,що польська історична наука надавала і надає великого значення дослідженням з історії Великого князівства Литовського, родини Гедиміновичів, від яких походить королівська династія Ягеллонів, а також польсько-литовські та польсько-руські взаємини. Сюди ми відносимо і дослідження давніх литовських істориків, які писали польською мовою.
При всіх відмінностях ці дослідження об'єднує однаковий погляд на такі неоднозначні проблеми як характер Великого князівства Литовського і Польсько-Литовської держави. Велике князівство розглядається як єдина централізована держава, а включення до її складу окремих білоруських і українських князівств - як результат завоювання що, звісно, було не зовсім так. Подібно розглядається і Польсько-Литовська держава після
Loading...

 
 

Цікаве