WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історіографія (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історіографія (пошукова робота) - Реферат

с.24-31),Г.Івакіна (719, с.237-242) та інших (1052, с.9-14; 825, с.20-24; 826, с.59-66; 586, с.95-97; 587, с.24-27; 1068, с.73-78; 810, с.9-13; 811,с.15-16; 812, с.205-215).
РОСІЙСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ.
Історіографія російської і радянської генеалогії висвітлена у відомих оглядах В. Л .Яніна (1708), М.Є.Бичкової (411) та А.І.Аксьонова (315),тому немає необхідності зупинятися на детальному аналізі всіх праць і досліджень.
Фактично першою науковою працею, яка торкалася проблем генеалогії правлячих династій Рюриковичів і Гедиміновичів, не беручи до уваги офіційні версії, які використовувалися дипломатами Посольського приказу, можна вважати "Історію" В.Татищева. Крім того в ній збереглися унікальні відомості з пізніше втрачених джерел. Про деяких князів, дати їх народженя і смерті, династичні зв'язки можна дізнатися тільки з цієї роботи (1465; 1466; 1467; 1468). Що стосується довіри до В.Татищева, то сумніви С.Пештича (1278; 1279,с.6-12; 1280) нині не поділяють більшість вчених (921,с.214-218; 1141, с.260-268; 1189, с.337-374; 848, с.282-290; 849, 251-285; 850, с.328-337; 851, с.440-445; 943, с.246-262; 806, с.5-13). Як на ті часи, науковий рівень праці В.Татищева дуже високий, незважаючи на окремі помилки. Одна з цих помилок спричинилася до плутанини між князями полоцької і смоленської гілок Рюриковичів. Так, усі полоцькі князі, відоміу XIII ст., віднесені ним до смоленської династії. Ця помилка перейшла і в деякі пізніші праці і досі залишається предметом наукової полеміки.
Багато уваги особам князів приділив у своїй "Історії" князь М.М.Щербатов (1733-1790 рр.). Він же займався складаням родовідних таблиць Рюриковичів на підставі сімейних родовідних збірників і легенд. Ним були складені родоводи більшості Ольговичів, нащадків Михайла Всеволодовича. Незважаючи на те, що ці таблиці неповні, а також містять окремі грубі помилки (без підстав пов'язана з Рюриковичами родина Чернишових та ін.), ці праці і нині не втратили свого значення. На жаль, родоводи М.Щербатова залишилися переважно неопублікованими або опублікованими у рідких виданнях з незначним тиражем і через це були недоступними для дослідників (1671; 1672, с.161-292; 1673, ч.4, с.395-419, ч.17, с.405-422; 1674; 1675, с. 1-190; 1676, с.4-73; 1677, с.190-204; 1678, с.205-224; 1679, с.224-245; 1680, с.226-262; 1681, с.262-386; 1682, ч.4, с.161-292, ч.17, с.188-283; 1683).
І.Стріттер, не будучи знайомим з таблицями М.Щербатова, запропонував свої версії (1457), помилки в яких були помічені відразу.
Через це М.Карамзін до своєї "Історії" мусив складати зовсім нові таблиці, які теж вийшли неповними. Тому вже у виданні 1844 р. з'явилися 15 таблиць, складеним П.М.Строєвим. "Родовідна частина вітчизняної історії досить недосконала, розписи кн. Щербатова поза вжитком, Стріттерові -несправні, Карамзіна - неповні," - писав П.Строєв, пояснюючи потребу у таблицях. Його власні таблиці повніші за таблиці Карамзіна, але до повноти взагалі їм ще далеко. Крім того у них відсутні жіночі представники роду, а також вказівки щодо шлюбів (777). Однак таблицями П.Строева користувалися дуже довго, вони повніші і точніші за більш пізні таблиці С.Соловйова та ін.
М. Погодіним були узагальнені дослідження з цієї проблематики на середину минулого століття, складені таблиці міжусобних війн удільних князівств за 1054-1240 рр., половецьких нападів за роками і князівствами, родовідні записи та списки князів за колінами і князівствами (1293; 1294; 1295). Цими матеріалами можна користуватися з урахуванням хронологічних поправок М.Грушевського і М.Бережкова та пізнішої критики літописних текстів.
Праці, які почали з'являтися з середини XIX ст. можна умовно розділити на три групи: праці, присвячені вирішенню певних проблем міжкнязівських відносин і генеалогії окремих родин Рюриковичів та Гедиміновичів; праці, присвячені історії окремих земель та князівств і праці загального характеру, присвячені удільному періоду в цілому або генеалогії Рюриковичів чи Гедиміновичів.
Найбільше число праць входить до першої групи. Рівень їх та цінність далеко не однозначні. Але з огляду на бідність досліджень з історії княжої доби взагалі, окремі з них досі залишаються унікальними (до багатьох проблем ніхто більше не звертався). З цієї групи праць ми виділяємо (в хронологічному порядку відносно часу написання) дослідження П.Буткова про шлюби Рюриковичів з грузинками і ясинями-аланками; А.Коцебу - про Свидригайла Ольгердовича; розвідки Ф.Палацького та С. Палаузова про князя Ростислава Михайловича та його нащадків, яких доля закинула в Центральну і Південну Європу; праці А.Барбашева, присвячені Вітовту Кейстутовичу (453, с.317-333; 1886; 897; 1222, с. 11-16; 1221, с.27-49; 362; 363 ).
З досліджень, присвячених окремим князівським родинам слід виділити дослідження Е.В.Богдановича про князів Борятинських (425), М.Бранденбурга - про князів Мосальських (440), С.Пташицького - про князів Пузин (1330) і княгині Е.Г.Волконської - про князів Волконських (512). Найгрунтовніша з цих праць - книга С.Пташицького, який використовував різноманітні джерела, в числі котрих Литовська метрика, приватні акти і документи з архіву родини.
Найдавнішою з праць, присвячених окремим князівствам, яка досі не втратила свого значення, була праця Д.Іловайського з історії Рязанського князівства (726). Зберігають свою цінність і деякі інші праці цього періоду, зокрема В.Борзаковського з історії Тверського князівства (429) та М.Квашніна-Самаріна з історії Ржевського і Фомінського удільних князівств (793). Вище ми вже згадували, що М.Квашнін-Самарін одним з перших звернув увагу на таке джерело як Любецький пом'яник.
З пізніших праць до цієї групи можна віднести праці радянських істориків А.Зайцева - по Чернігівській землі (686, с.57-117), В.Сєдова - по Смоленській землі (1413, с.240-259), Л.Алексеева -по Полоцькій та Смоленській землях (317; 318, с.202-239; 319), а також дослідження В.Пашуто з історії Галицько-Волинської землі (1243) і В.Кучкіна - з історії Стародубського князівства (947, с.245-252).
Перша комплексна праця з генеалогії російських княжих і дворянських родів належить П.В.Долгорукову (640; 641; 642; 1790). Найбільшим недоліком цієї праці є відсутність посилань на джерела, обгрунтування тих чи інших міркувань, які дозволили поставити певну особу на те чи інше місце. Мало використані і актові матеріали.
Новою спробою узагальнення досліджень з генеалогії була книга П.Н.Петрова (1266). Автор хотів створити історію родин російського дворянства, переважно Рюриковичів, встановити місце князів та їхні родинні права, простежити час і обставини виділення окремих родин (як князівських, так і дворянських) і висвітлити тих осіб, які зіграли видатну роль в історії Росії. Книгу критикували, може, і не завжди справедливо, хоча в родоводах, особливо в давнійшій частині, було допущено чимало помилок. А.П.Барсуков присвятив окрему книгу критиці П.Петрова (365). Основну увагу він приділив
Loading...

 
 

Цікаве