WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історіографія (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історіографія (пошукова робота) - Реферат

матеріал і запропонував оригінальні версіївирішення окремих проблем, хоча і не завжди обгрунтовані (599; 600, с.69-139; 601, с.155-186; 602; 603; 604; 605).
У цей період з'являються цікаві дослідження П.Голубовського з історії Сіверської і Смоленської земель (532; 534), Д.Багалія-з історії Сіверської землі (353), Н.Молчановського-з історії Подільської землі (1137), А. Андріяшева -- з історії Волині, Київської та Переяславської земель (333; 334; 335; 336), П.Іванова -- з історії Волині (722), В.Даниловича -- з історії Полоцького князівства (592), В.Ляскоронського - з історії Переяславської і Київської земель (1040; 1041; 1042), С.Рудницького -- з історії руських земель у XV ст., які опинилися у складі Польського королівства (1386), правнича розвідка М.Максимейка про сейми у Великому князівстві Литовському до Люблінської унії (1057), біографія Зигмунта Кейстутовича, написана Б.Барвінським (364), ґрунтовна праця П.Клепацького з історії Київської землі (804). Усі перелічені праці зберігають свою актуальність і сьогодні. Правда, вони не позбавлені помилок та недостатньо обгрунтованих гіпотез. Наприклад, генеалогічна таблиця В.Даниловича збудована на основі гіпотез і дуже хитких міркувань. Щоправда, вирішити заплутані питання полоцької генеалогії не вдалося у пізніших дослідженнях М.Баумгартена і Л.Алексеєва. Окремі загадки полоцької генеалогії, можливо так і назавжди залишаться дискусійними.
До українських істориків ми відносимо також москвофіла І.П.Філевича (1856-1913 рр.), який походив з галицької свяшеницької родини і досліджував історію українських земель. З його робіт найбільш цікава магістерська дисертація, присвячена боротьбі Польщі і Литви за Галицько-Волинську спадщину (1545).
Хоча М.С.Грушевський спеціально питаннями генеалогії не займався, а таблиці, складені для фундаментальної "Історії України-Руси", мають довідковий характер і охоплюють лише найважливіших осіб, поки що жоден історик настільки докладно не займався вивченням історії удільних князівств на українських землях (найбільш повну бібліографію М.Грушевського і про нього див.: 2113). Прихильність до теоретичних побудов свого вчителя В. Антоновича привело до того, що його зацікавленість князівськими родинами та самими князями, які жили у XV-XVI ст. була значно меншою.
Ці погляди відбилися і на дослідженнях майже всіх видних істориків класичної національної чи державницької школи. Але саме ця школа і залишила найбільше ґрунтовних досліджень з середньовічної історії України, які не втратили своєї цінності -- І.Крип'якевич (906; 907; 908; 909; 911; бібліографію праць див.: 798), М.Кордуба (845; 846; 847), О.Терлецький (1473; 1474; 1475), С.Томашівський (1574; 1575), Д.Дорошенко (645), М.Славінський (1429), Н.Полонської-Василенко (1301; 1302; 1303; 1304; 1305; 1306; 1307; 1308; 1309), М.Андрусяк (337; 338; 339; 340) таін. (430; 862; 863; 864; 865; 1577; 552; 553; 554; 671; 672; 673; 674; 675; 1203; 1204).
Генеалогічні проблеми зацікавили і відомого історика Д.Олянчина (1891-1970рр.). Як свідчить Н.Полонська-Василенко, у 1946 р. на конференції У ВАН в Аугсбурзі він оприлюднив свою версію про походження Марії-Добронеги, вважаючий'дочкою Бориса Володимировича (1307, с.87). Історик також встановив, що у 1075 р. ІзяславЯрославич їздив не у Майнц до Генріха IV, а у Прагу до Братислава II (1937, с.321-347). Він обґрунтовував родинні зв'язки Братислава II, Гертруди та Ізяслава Ярославича.
Національно-патріотичні захоплення приводили часом і до появи досліджень з некритичним підходом до джерел та фантастичними висновками, на зразок оцінки В.Мацяком сили війська князів Андріята Лева Юрійовичів у 250 тис. воїнів (1080; 1081).
Проблемами генеалогії займалися в Українському інституті Родознавства (Мюнхен), де видавався часопис "Рід та знамено", та у Північній Америці, де функціонує Українське Геральдичне і Генеалогічне Товариства (УГГТ), друкованим органом якого були "Записки УГГТ". У цих виданях друкувалися праці В.Сенютовича-Бережного, О.Оглоблина, Р.Климкевича та ін. На жаль, у цих виданнях панував той же дух "демократизму українського народу", тому генеалогічні студії обмежувалися переважно генеалогією козацько-старшинських, міщанських і робітничих станів, що навіть вважалося головним завданням цієї дисципліни (1203, с.321-347). Крім того зустрічаються і поверхові праці, автори яких слабо знайомі з літературою піднятих питань (1416; 1417). Окремі цікаві розвідки публікувалися у "Записках чину Василя Великого" в Римі (460, с.95-104; 489, с.105-118; 773, с.119-125; 1578, с.126-136; 1454, с.137-152; 1847, с.165-189; 1166, с.319-324; 1167, с.489-491).
У радянський період "князівська" тематика не була популярного взагалі. Ще у гіршому становищі знаходилися українські історики, для яких дослідження державницьких проблем потрібно було старанно маскувати. Після згортання діяльності НТШ у Львові дослідження з української генеалогії були практично припинені. Тому і доробок українських істориків у цій царині далеко не такий, яким він міг бути (1388, с.89-99).
З українських істориків, які працювали між двома світовими війнами, ми би відзначили В.Пархоменка (1226; 1227; 1228; 1229; 1230; 1231; 1232; 1233; 1234; 1235; 1236; 1237; 1238; 1239; 1240). При всій полемічності щодо окремих висновків, його праці зберегли своє значення. Але і цей дослідник розпочав свою наукову діяльність до жовтневого перевороту і в число радянських істориків його можна зарахувати хіба що умовно.
Фактично тільки хрущовська відлига сприяла появі досліджень в Україні з періоду княжої доби. Ці дослідження виконані на високому науковому рівні, а окремі, обов'язкові в цей період, ідеологічні штампи і реверанси, не зменшують їх цінності.
Хоча основні наукові зацікавлення Я.Д.Ісаєвича лежать у площині історії культури, цілий ряд поважних розвідок і статей цього вченого присвячені найрізноманітнішим проблемам княжої доби, зокрема Галицько-Волинському князівству і західним кордонам Київської Русі (736, c. 189-197; 737, с.84-87; 738, с.71-74; 739, с.77-78; 740, с.78-84; 741, с.81-91; 742, с.135-138; 743, с. 83-100; 744, с.71-83; 745, с.107-124; 746, с.92-107; 747, с.156-170; 748, с.144-166; 749, с.62-63; 750, с.123-127; 751, с.71-77; 752, с.256-280; 753,-с.15-20; 754, с.З; 755; 756, с.31-48; 757, с.95-112; 758, с.71-84; 759).
У радянську добу з українських істориків найбільш грунтовно проблемами історії Київської Русі, зокрема історії Галицько-Волинського князівства, діяльності Данила Романовича, займався M .Котляр (869, с.117-120; 870, с.104-109; 871; 875; 876; 877; 878, с.64-70; 879, с.43-48; 880, с.147-153; 881; 882, с.75-78; 883, с.58-61; 884, с. 136-140; 885, с.70-77; 886, с.68-73, 46-54, 27-33, 39-46; 887; 888; 889, с.11-13; 890, с.15-19; 891; 1884, р.319-326; 892, с.82-87; 893; 894, с.67-73). Зараз цей дослідник працює над проблемами дипломатії цієї доби, окремі попередні результати цих досліджень були оприлюднені на наукових конференціях.
Loading...

 
 

Цікаве