WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Рюриковичі. персональний склад (пошукова робота) - Реферат

Князівські династії східної європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Рюриковичі. персональний склад (пошукова робота) - Реферат

привести до організації на землях Закарпаття, Пряшівщини і Ніршагу окремої Руської марки, яка була передана герцогу Імре.
В.Шушарін та І.Шекера вважають, що Святослав Володимирович був одружений з дочкою угорського короля Стефана І, до якого і втікав у 1915 р. В угорських джерелах підтверджень цій версії немає.
У 1015 р., дізнавшись про загибель Бориса і Гліба, Святослав покинув свою столицю і став втікати в Карпати. Погоня наздогнала князя на березі Опору поблизу нинішнього міста Сколе. Легенда розповідає про жорстоку битву між Сколе і Гребеновом. Уся долина вздовж Опору була вкрита тілами загиблих. Сили Святополка були більшими і він віддав наказ: "Сколіть їх всіх". З цим епізодом легенда пов'язує назву міста Сколе. Князь Святослав загинув у цій битві, а його дружинники відмовились перейти на службу до Святополка . і осіли у Бескиді, поклавши початок Славську.
Топоніми Сколе, Славськ, Святослав (передмістя Сколе), Славки (притока Опору), Опір, урочище Святославлє, потік Святославчик і Святославова могила свідчать на користь легенди. Розкопки кургану, званого Святославовою могилою, при найкритичнішому підході до їх результатів, засвідчили, що це поховання знатного дружинника XI ст. Напевно, що це був князь Святослав. Зараз на його могилі встановлюється пам'ятник роботи відомої львівської скульпторки Т.Бриж (1535, с. 72-89; 566, с.6-7, 488, 502; 1642, с.155; 1833, s. 152-153; 1631,с.97-98; 1249, с.51; 500, с.21).
13. ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ (* бл.983 † 20.02.1054) ...................................................................... 8 князі ОДИНЦЕВИЧІ, князі ГОЛЬЦОВСЬКІ, князі БАГРИНОВСЬКІ, князі ПЛАКСИЧІ [?], князі ТЕТИ [?]
Незнаний предок князів Одинцевичів, Тет та Плаксичів.
Від Федора Одинцевича чи Одинця, який в числі прихильників Свидригайла Ольгердовича у 1432 р. в битві під Ошмянами потрапив в полон до Зигмунта Кейстутовича, пішли князі Одинцевичі. їх родовід досить заплутаний, одна версія відбиває модний в пізньому середньовіччі варіант виходу роду "з німець". Отчина Одинцевичів, які перейшли на московську службу, с.Репухово знаходилась у Друцькому князівстві. У 1461 р. Одинцевичі отримали с.Прихаби, давнє володіння князя Костянтина Бабич-Друцького. Отже, походження Одинцевичів від друцьких князів не викликає великих сумнівів. Вони могли походити від одного з молодших друцьких князів, який жив на початку XIV ст. За Ю.Вольфом, Федір Одинець був сином князя Андрія Михайловича і правнуком князя Івана (поз. 1) (2112, s.286-288).
У Федора Одинцевича були брат Олександр та сестра, яку видали за Зигмунта Кейстутовича. Син Олександра - Григорій згадується у документі 1442 р. Князь Федір Одинцевич мав четверо синів (Дмитра, Івана, Богдана і Григорія) та дочку Марію.
Дмитро Федорович († до 1508 р.) отримав невеличкий уділ з центром у Гольцові на південний захід від Орші. Його сини Василь, Іван, Орехва та Андрій (який від'їхав з Глинським у Москву у 1508 р.) писалися ГОЛЬЦОВСЬКИМИ. Крім них Дмитро Федорович мав ще дочок Федьку й Анну († після 1527 р.).
Іван Федорович засвідчений у документах 1486-1499 рр. Напевно йому належало невеличке Багриновське князівство, бо його нащадки писалися БАГРИНОВСЬКИМИ. Григорій Іванович Багриновський († 1559 р.) у 1507 р. одружився з Анною, походження якої незнане. Його брат Василь († 1555 р.) зустрічається і документах від 1509 р. Нащадків у нього не було. Григорій Іванович мав сина князя Івана Багриновського († до 1559 р.) та двох дочок: Марину, видану за Яна Полуцького, та Аксинію, видану за Богдана Шашкевича. У Івана Григоровича були сини Семен (згад. у 1559 р.), Дмитро (згад. у 1595 р.) та дочки Таміла і Богдана. Останьою у родині князів БАГРИНОВСЬКИХ була Олександра Семенівна († 9.07.1622), одружена з Павлом Унховським.
Богдан Федорович згадується у документах 1499-1528 рр. Його дружина була дочкою Сенка Дашковича. Єдиний син Семен († 1542 р.) згадується з 1506 р. Він був одружений з княжною Анастасією Сангушко (* до 1510 † 1559). їх син Андрій († 1566 р) був господарським маршалком. Крім того, у них було дві дочки: Марія (видана за Лева Образцова), та Анна (видана за князя Соломирецького, а потім вийшла за князя Федора Петровича Головню-Острожецького).
Григорій Федорович згадується у документах 1486-1509 рр. Нащадків у нього не було (2112, s.286,94).
Від друцьких князів, напевно, походили і князі ТЕТИ та ПЛАКСИЧІ. Іван Тета брав участь у боротьбі Вітовта з Скіргайлом у 1390-91 рр. Його син Юрій Іванович Кожюшно виступає як послух князя Корибута-Дмитра Ольгердовича в документі 16.12.1388 р. (154, N 23, с.42-44), а також у числі князів, які в 1392 р. ручилися за Гридка Костянтиновича князю Скіргайлу (154, N 25, с.46-47). У списках князів Тети попереду Плаксичів. Лев та Русан Плаксичі та їх сини Іван Львович та Іван Русанич згадуються в літописах та актових документах (201, 1.1, N 9, s.8-9). їх володіння, схоже, були на межах Друцької та Смоленської земель. У 1388 р. вони були васалами Корибута-Дмитра Ольгердовича, а в 1390-92 рр. виступали на стороні Скіргайла Ольгердовича. Лев Плаксич у 1390 р. потрапив у полон до хрестоносців при обороні Вільна.
XVII
4. ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ ...................................................................... 2
Князь друцький. Жив у середині XIV ст. Старший брат князя Семена Михайловича.
5. СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ († в бою з ординцями) ...................................................................... 2
Князь друцький. Живу середині XIV ст. Напевно відомості легендарної частини литовських літописів про загибель друцького князя Семена Михайловича в боротьбі з ординцями відносяться саме до цього князя. Просто події помилково віднесені до XIII ст. На підставі Києво-Печерського пом'яника можна припускати, що хрестильним іменем князя було Данило.
6. ГЛІБ [?] († після 1380) ...................................................................... ?
У 1380 р. очолював друцьку дружину в битві на Куликовому полі (122, с. 58). Це може свідчити, що Друцьке князівство або його уділи на той час продовжували залишатися незалежними, маневруючи між Литвою, Московською і Тверською державами.
XVIII
7. ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ († після 1372) ...................................................................... 4
Князь друцький. Був одружений з Анастасією, дочкою великого рязанського князя Олега Івановича.
Як союзник тверського князя Михайла Олександровича взяв участь в московсько-тверській війні у 1372 р. і підпаливПереяслав-Заліський (122, с.49).
8. ДМИТРО СЕМЕНОВИЧ ...................................................................... 5
Князь друцький. Реконструюється з родоводів. Спроби виводити його синів, чия діяльність протікала на рубежі XIV-XV ст., від Бутава-Дмитра Ольгердовича не підкріплені джерелами і не пов'язані з попередніми друцькими князями. Залишається допускати, що у другій половині XIV ст. у числі друцьких князів був і другий Дмитро - Семенович, син князя Семена Михайловича. Записаний у Києво-Печерському пом'янику у числі родини князя
Loading...

 
 

Цікаве